Щоб не потрапити в сіті, треба в них заманити

«Якщо дитина не каже батькам, що з нею годинами спілкується дорослий чоловік — це проблема дитини, а не моя!», — заявляє знімальній групі чоловік на ім’я Мартин. Його впізнали члени групи, він керівник дитячого табору, відкрита й публічна особа. Але є з десяток свідків його спілкування онлайн, під час якого дорослий вихователь відверто домагався 12-річної дівчинки. Маніпулюючи, спершу пропонуючи, а далі — вже в грубій формі вимагаючи роздягнутися. Подібні дії підпадають під визначення «сексуальне насильство», є кримінальним злочином, і після передачі журналістами доказів поліція відрила проти Мартина кримінальне провадження.

Це не поліцейська операція. Це — експеримент чеських документалістів, які зняли годинну стрічку «У сітях». Хоча доступна година — коротка версія, призначена для перегляду й ширшого обговорення. Саме з такою метою мандрівний Docudays UA виклав таку версію для безплатного перегляду. Але ті, хто в матеріалі — маю на увазі не боротьбу з онлайн-насильством, а організацію знімального процесу, — неодмінно зачеплять вухами фразу однієї з дівчат-моделей: нормальний співрозмовник трапився їй уперше за 10 днів. Отже, стільки чи навіть більше тривав процес і зйомок, і виявлення педофілів, і виведення їх на чисту воду в режимі офлайн.

Навряд команда Docudays UA планувала оприлюднення цієї чеської стрічки в контексті низки сексуальних скандалів, котрі спалахнули відразу в кількох українських, не лише київських театрах. Викладачі, здебільшого старші, домагалися студенток, ті довго мовчали (і, згідно з концепцією керівника дитячого табору Мартина, це їхні проблеми), потім терпець урвався, пішла хвиля одкровень, викриття та неприємного відкриття. Тут кут зору на перший погляд інакший: домагання відбувається через монітор ноутбука і припинити це просто, досить лише вийти з розмови та щонайменше заблокувати хтивця, а ще краще — розказати близьким чи поліції. Проте обидва, так би мовити, «формати» об’єднує та обставина, що жертвам сексуальних домагань соромно й страшно комусь про це розповісти. І обидва «формати» в певний момент передбачають прямий шантаж жертви як гарантований метод для ґвалтівника домогтися свого.

Автори «У сітях» ставили перед собою дві мети, які озвучували вустами трьох дівчат-учасниць. Вище назвав їх моделями, і почасти це так. Бо вони — професійні повнолітні акторки, котрі виглядають як 12-річні дівчатка, пройшли кастинг і погодилися грати ролі приманок для збоченців. Разом із тим коментуючи свої дії, наголошуючи на небезпеках, які чекають на підлітків під час подібного спілкування, та загалом детально пояснюючи правила поведінки і як не стати жертвою, вберегти власну психіку, не дати себе знецінити. Отже, маємо просвітництво. Але є ще одне: митці — саме ними є всі учасники знімального процесу, — змоделювали процес, який у теорії має відбуватися на території правоохоронців. Виявили злочинців і запобігли кільком сексуальним злочинам.

Кадрі з фільму «У сітях»

Таким чином, пропонований фільм є водночас зйомками реальними та постановними. Адже для кожної учасниці в павільйоні підготували декорацію, котра відтворювала типову кімнату 12-річної дівчинки, включно з фотографіями самих акторок у відповідному віці. Далі кожна діяла за базовим сценарієм, імпровізуючи лише відповідно до ситуації. І з певного моменту може скластися враження: дивишся психологічний трилер, ще й з відповідними твістами-поворотами.

Йдеться про єдиний, як я зауважив, непостановний момент, коли для однієї з акторок щось пішло не так, усупереч задуму, ламаючи ретельно продуманий сценарій та загалом манеру поведінки. В процесі команда вирішила піти далі в пекло та дозволити одній із дівчат виконати забаганку хтивого візаві. А саме — переслати йому оголену фотографію. Звісно, акторка не роздягалася, там вдалися до фотомонтажу. Але — отут виявилася слабка ланка! — обличчя до чужого тіла припасували реальне, бо як інакше. Педофіл дуже швидко виклав його в мережу й почав тиснути: або роби, як я сказав, або це побачать батьки. З реакції як дівчини, так і всієї групи було помітно: такого не чекали. По суті, фото реальної голої людини, дарма що з чужим тілом, зате зі справжнім лицем, пішло у вільне плавання. Видалити відразу не вдалося, і з цього дівчата зробили дуже вчасний і правильний коментар: обережно, не довіряйте незнайомцям, бо потрапите в тенета, станете рабами.

Був ще один непередбачуваний поворот, цього разу — позитивний. Слід наголосити: попри те, що всі причетні мали справи з дорослими збоченцями, їхні обличчя в кадрі старанно приховані й максимально деперсоналізовані. Кому треба — тому покажуть. Проте під час чергового спілкування дівчина сама почала провокувати. Натомість зустріла не лише категоричне неприйняття: візаві почав сам учити її правилам поводження з незнайомцями в мережі. Тож у кадрі його зовнішність проявилася, ми бачимо дуже симпатичного молодика, і він так розчулив акторку своєю порядністю, що вона почала плакати. Вологу з очей витирали й деякі жінки зі знімальної групи. Після багатьох днів неприхованого бруду й домагань порядна людина справді повернула віру в людство.

Фінальний акт розіграли в спеціально підготованому кафе. Мікрофони, приховані камери, особисті зустрічі зі звабниками. На одну з яких прийшла, між іншим, пара, подружжя чи ні — лишилося за кадром. Проте жінка відразу почала давати, як вона думала, дитині цілком дорослі сексуальні інструкції. Згаданий вище шантажист — ставити категоричні умови, й було відчуття, що він просто там, на людях, накинеться на жертву. І всі дорослі дяді чесно казали дівчатам: ні, їх не хвилює, що тим дванадцять. А треба, щоб дуже хвилювало, лякало та зупиняло.

У всьому побаченому при бажанні можна розгледіти певний етичний конфлікт. Акторки, граючи свої ролі, викликали вогонь на себе. З іншого ж — були у значно вигіднішому становищі, ніж потенційні жертви. Адже перебували в безпеці й мали можливості відновлюватися. Свідомо знали, на що йшли. Та головне — їм не по дванадцять років, вони знали, куди й для чого вписуються. Зокрема, брали участь не лише в постановних зйомках, а й у ретельно підготованій провокації. Але ж коли йдеться про журналістські розслідування, інвестигейтори так само часом видають себе за когось іншого, грають ролі, моделюють ситуації й провокують зловмисників задля потрібного результату.

Окрім історії з Мартином, наведеної на початку, не сказано, чи взяла поліція до уваги інших зловлених на гарячому потенційно небезпечних чоловіків із яскраво вираженими педофільськими замашками. Натомість є розуміння: подібні дії, організовані та вчинені правоохоронцями, все ж таки мають більшу легітимність. Ідеться про щось на кшталт контрольної закупки наркотиків задля виявлення мережі постачання. Автори «У сітях» ходили по краю між етикою та щирим бажанням витягнути з мережі бодай кількох збоченців, таким чином запобігаючи злочинам й напевне рятуючи якусь кількість дітей. Можливо, в повнішій версії є не лише про злочини, а й про покарання. Бо, як на мене, просвітницька робота, ілюстрована реалістичними зйомками, більш дієва, коли не лише попереджені й обережні потенційні жертви, а й налякані перспективою відповісти за скоєне реальні ґвалтівники. Стосується не лише Чехії. Нашої країни й нашого суспільства теж.

Фото: фільм «У сітях» / Docuspace