Українські "алмази" для російського ВПК: що з гучною справою ексдепутата на Полтавщині

49-річного Ігоря Лебедика — колишнього депутата Полтавської міської ради від "Партії регіонів" та партії "Совість України", яку очолював скандальний ексмер Полтави Олександр Мамай, — підозрюють у пособництві країні-агресорці.

Торгівлі з ворогом війна не заважає

Відійшовши від місцевого політикуму певний час тому, Ігор Лебедик долучився до великого бізнесу, який значною мірою був пов’язаний з військово-промисловим комплексом РФ.

"Підприємець Ігор Лебедик перетворив радянський завод з виробництва алмазного інструменту на сучасне підприємство, яке продає продукцію у 57 країнах світу. Автоматизація виробництва та команда талановитих конструкторів дозволили продуктам "Полтавського алмазного інструменту" конкурувати на світовому ринку", — писав журнал Forbes Ukraine про Лебедика як талановитого бізнесмена, коли над ним почали згущуватися хмари (у вересні 2023-го).

Судячи з публікації, голова наглядової ради ПрАТ "Полтавський алмазний інструмент" і його одноосібний власник Ігор Лебедик свій перший капітал заробив, продавши хату в селі на Кіровоградщині, що дісталась йому у спадок. Торгуючи далі нерухомістю, він, зрештою, заснував ТОВ "Міське агентство "Полтавська нерухомість". Поступово його бізнес розширився до продажу комерційної нерухомості з готовими проєктами корпоративним клієнтам. Кілька майданчиків із документами вздовж трас на Полтавщині, до речі, у Лебедика придбала мережа АЗК WOG.

А потім ділові партнери запропонували йому самому купити цех площею 10 тисяч квадратних метрів на заводі "Полтавський алмазний інструмент" (колишня назва "Полтавський завод алмазних інструментів"), який свого часу забезпечував весь Радянський Союз шліфувальними алмазними кругами, фрезами, дисками для різки й обробки металу та каменів тощо. Підприємець з дипломом учителя англійської та німецької мови, який згодом здобув ще дві вищі освіти — спеціаліста з економіки підприємства й правознавства, — вивчивши можливості заводу й потреби міжнародного ринку, вирішив не розмінюватися на дрібниці. Й у 2017 році викупив 49 відсотків простих акцій заводу, яким на той момент володіла американська компанія NCH Capital і частково доларовий український мільйонер Василь Хмельницький, а через три роки став одноосібним власником підприємства.

В осучаснення виробництва новий власник, за його словами, вклав 4 мільйони доларів. Потужність заводу з його приходом зросла втричі. Розширилась географія збуту продукції та її асортимент. Як можна дізнатися з офіційного сайту підприємства, сьогодні воно щорічно виготовляє сотні тисяч одиниць абразивної продукції, яку постачає більш ніж у 70 країн світу.

Асортимент продукції підприємства, який вважається найбільшим з аналогічних виробництв у Східній Європі, дійсно вражає. Вона використовується в авто- та авіабудуванні, енергетиці, деревообробці, нафто- і газодобуванні, склообробці, обробці дорогоцінного каміння й звичайного будівельного каменю, виробництві керамічної плитки.

Сьогодні розділ "Співробітництво" на сайті неактивний, але в статті Forbes Ukraine сказано, що 85% продажів компанії припадає на експорт у Німеччину, Францію, Південну Корею та Польщу. Частку компанії на українському ринку алмазного інструменту власник оцінював у понад 60%. При цьому, за словами Лебедика, продукція "Полтавського алмазного інструменту" коштує на 40% дешевше аналогічної, виробленої в ЄС, а працює довше.

За даними YouControl, на які посилається Forbes Ukraine, дохід "Полтавського алмазного інструменту" у перший рік повномасштабної війни виріс на 28%, до 176 млн грн.

Ігор Лебедик, щоправда, цнотливо не згадав, що основним споживачем стратегічно важливої продукції за "доброю радянською традицією" була Російська Федерація, куди відправлялася добра половина товарів. І війна не була завадою для жвавої торгівлі з країною-агресоркою.

Довга дорога до грошей

Втрачати прибутки від експорту в РФ з початком повномасштабного вторгнення Лебедику, звісно ж, не хотілося. Розривати договори з крупними російськими замовниками він і не подумав. Навпаки, протягом березня-квітня 2022 року, згідно з даними СБУ, підприємець зміг організувати схему постачання продукції до Росії через треті країни. Слідчі вважають, що бізнесмен залучив до своєї оборудки директора російського "Белгородського Алмазного Инструмента", а також громадянина Казахстану, який відкрив на своє ім’я товариство з обмеженою відповідальністю "ТОО "Алмазный Мир". Таким чином, "Алмазный Мир" став офіційним представником "Полтавського алмазного інструменту" й посередником між виробником та споживачем (Російською Федерацією).

В ухвалі суду від 23 грудня минулого року говориться, що ОСОБА_5 (мається на увазі Ігор Лебедик), діючи умисно та бажаючи довести злочинний умисел до кінця, як єдиний акціонер, надав вказівку директору ПрАТ "Полтавський алмазний інструмент" на укладення договору поставки продукції з України, та, згідно раніше узгодженого плану, вона була доставлена на територію Республіки Казахстан. Директор ТОВ "Алмазный Мир" направляв її на адресу ТОВ "Белгородський Алмазний Инструмент" РФ з метою подальшої реалізації на території Росії, у тому числі підприємствам військово-промислового комплексу згідно раніше заявлених тендерних заявок".

Щоправда, дорога до Білгорода в об’їзд через Казахстан була непростою й займала понад місяць, але "гендляра" це не лякало. Завантажені "алмазами" великовагові автомобілі з причепами виїжджали з України в Румунію, звідти — до Болгарії, їхали через Туреччину до Грузії, тоді до Азербайджану, і вже з Азербайджану діставалися поромом казахського берега у населеному пункті Курик. Звідти товар доставляли на митний контроль в Актобе, де перевантажували на залізничний транспорт й відправляли напряму в Білгород.

А вже з ТОВ "Белгородський Алмазний Инструмент" для полтавської продукції відкривався шлях на підприємства важкої промисловості країни-агресорки, зокрема, підприємства оборонного комплексу. Її використовували федеральне державне підприємство атомного флоту, державний науково-дослідний інститут атомних реакторів, філія "Атоменергоремонту" "Уралатоменергоремонт", "Атоммаш", "Електрохімічний завод"…

У матеріалах досудового провадження зазначено, що з квітня 2022 року по січень 2023-го ПрАТ "Полтавський алмазний інструмент" відправив таким чином до Росії товару на понад 7 млн євро. Лише за першим договором, укладеним на початку повномасштабного вторгнення, від 18.04.2022 р., РФ отримала алмазний інструмент на суму понад 206 тис. євро.

Партії товару, який використовується в т.ч. для обробки деталей з твердих сплавів і швидкорізальних сталей, відправлялися приблизно на такі й більші суми щомісяця, а то й двічі на місяць. Загалом же було здійснено 16 поставок шліфувальних інструментів із синтетичних алмазів. У переліку 57 різних найменувань: алмазні та CBN заточувальні бруски, різноманітні шліфувальні круги, алмазні ролики та головки, полірувальні пасти…

Як зазначено у матеріалах розслідування, алмазні круги окремих типів використовуються винятково для потреб військово-промислового комплексу РФ.

Внаслідок такої активної господарської діяльності пана Лебедика та його ділових партнерів у 2022 році до федерального бюджету Росії надійшло 14 млн 890 тис. 840 руб. податків, а за січень 2023 року, коли детективами СБУ був перерваний цей ланцюжок, — 6 млн 388 тис. руб. Що розцінюється як пряме сприяння нарощуванню військового потенціалу ворожої держави.

У СІЗО без права внесення застави

Слідство встановило, що службові особи "Полтавського алмазного інструменту" в месенджерах обговорювали деталі постачань продукції з ТОО "Алмазный Мир" та з ООО "Белгородський Алмазний Инструмент". А також обговорювали плани нарощування обсягів торгівлі.

Одразу ж після проведених два роки тому працівниками СБУ обшуків на ПрАТ "Полтавський алмазний інструмент" його власник намагався ввести в оману громадськість, заявивши інтернет-виданню "Полтавщина", що ніяких обшуків на заводі не було, а підприємство стабільно працює на благо України.

Зрештою 10 жовтня минулого року Октябрський районний суд Полтави ухвалив відправити Ігоря Валерійовича Лебедика до установи виконання покарань № 23 (СІЗО) терміном на 60 днів без права внесення застави, інкримінуючи йому пособництво державі-терористу (ч. 1 ст. 111-2 КК України), тобто тяжкий злочин проти національної безпеки. Та вже 2 грудня слідчий суддя цього суду виніс ухвалу, згідно з якою підозрюваний зміг вийти на волю під заставу в 5 з лишком мільйонів гривень. Буквально за два дні ця сума була внесена.

Однак прокурор та слідчий в особливо важливих справах УСБУ оскаржили це рішення в апеляційній інстанції. Позивачі посилались на те, що слідчий суддя не врахував того, що інкримінований Лебедику злочин виключає призначення застави. "Фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, особливо в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії РФ проти України", — було сказано в їхньому клопотанні.

І вже 23 грудня Апеляційний суд Полтавської області повернув Ігоря Лебедика під варту, продовживши йому тримання в умовах СІЗО без визначення застави.

Підозрюваний, звісно ж, заперечував проти такої ухвали, посилаючись на те, що не збирається переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Аргументуючи тим, що за час досудового розслідування кримінального провадження неодноразово виїжджав за межі території України й завжди повертався. Наголошував на своїх міцних соціальних зв’язках та на тому, що він одружений і має трьох дітей. А також на вкрай незадовільному стані здоров’я, який суттєво погіршився під час тримання під вартою без належної медичної допомоги.

До цих аргументів суд поставився скептично, і 4 лютого ц. р., після того, як збіг черговий термін арешту для Лебедика, не знайшов підстав для зміни запобіжного заходу. Тож підозрюваний перебуватиме в ізоляції від суспільства до завершення досудового розслідування. Воно може тривати дуже довго, оскільки справа досить об’ємна й непроста.

Підозрюваному світить провести в місцях позбавлення волі від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Фото з відкритих джерел