Ворог б’є по газовидобутку. Чи ризикує Україна залишитися без власного газу?

Останніми тижнями значно почастішали атаки ворога по українських об’єктах видобутку газу. Про масштаби ушкоджень офіційно не повідомляють, але судячи з непрямих ознак, наприклад, різкого зростання закупівель імпортного газу «Нафтогазом», можна дійти висновку про значні руйнування. Згідно з інформацією Reuters, останніми днями до України щодня імпортують близько 16 млн куб. м газу, що приблизно відповідає 30% власного видобутку газу в Україні.

Згідно з інформацією Асоціації газовидобувних компаній, торік загальний видобуток газу в Україні становив 19,12 млрд куб. м, або приблизно 52 млн куб. м на день. Основні регіони газовидобутку — східні області України, де видобувають 85% українського газу. Решта — на заході Україні. Близькість фронту до Харківської та Полтавської областей і створює великі ризики для нашого видобутку газу, бо час підльоту БПЛА та ракет ворога — мінімальний.

Посилення атак могло бути спричинене як реакцією на нещодавні успішні атаки Сил оборони України по російських НПЗ і нафтових терміналах (Усть-Луга), так і загальним бажанням ворога посилити свої позиції перед можливими переговорами про припинення вогню.

Навряд чи ці атаки були несподіваними, дивувало радше те, що Росія раніше менш активно била по видобутку газу. Це можна пояснити тим, що спершу в РФ просто були пріоритетніші цілі — українська генерація та мережі «Укренерго». Та й удари влітку по видобутку не мали б великого сенсу, оскільки це особливо не позначилося б на постачанні газу споживачам. Із упевненістю можна сказати, що час ударів обирали ретельно та планували заздалегідь. Ударів було завдано напередодні значного похолодання й тоді, коли запаси в ПСГ зменшилися, що ускладнить компенсацію втрати частини видобутку газу відбором додаткових об’ємів газу з ПСГ. Оцінити, наскільки складною є ситуація, непросто, але дії «Нафтогазу» з додаткового імпорту свідчать, що влада вживає необхідних заходів для зниження ризиків і мінімізації негативних наслідків атак ворога.

Тому варто більше зосередитися на питанні, як компанії та влада готувалися до можливих атак по ключових точках газовидобутку. У перші роки війни основні удари ворога прийняли на себе енергетики, й це дало додатковий час газовикам підготуватися до можливих атак. Чи змогли ми цим скористатися?

Підготовку до можливих ударів можна розділити на чотири основні блоки:

1. Фізичний захист ключових точок видобутку газу. Тут нічого нового особливо не вигадаєш, тому потрібно було просто вивчати найкращий досвід енергетиків щодо захисту їхніх об’єктів і по змозі реалізовувати його на певних нафтогазових об’єктах. Гроші та необхідні людські ресурси були у державних «Укргазвидобування» й «Укрнафти», а також у приватних видобувних компаній. Тільки «Нафтогаз» викупив газу в приватних видобувних компаній на суму понад 20 млрд грн.
2. Захист засобами ППО й ПРО ЗСУ. На жаль, Україна досі дуже обмежена в засобах ППО/ПРО, тому прикрити ними всі об’єкти просто неможливо, але ключові мають бути захищені. Мобільні вогневі групи (МВГ) також показали свою ефективність проти БПЛА противника.
3. Підготовка до мінімізації збитків. Для оперативного відновлення потрібно було створити аварійні запаси необхідного обладнання на складах, як це робило «Укренерго». І щодо основних точок подачі газу передбачити, а можливо, й побудувати альтернативні маршрути та приєднання.
4. Підготовка альтернативних джерел газу. Власний видобуток газу є критично важливим джерелом. У літні місяці він повністю забезпечує потреби країни, а впродовж зими — близько 50% (решта забезпечується газом із ПСГ та імпортом). Тому підготовка до можливих перебоїв із видобутком газу мала передбачати створення додаткових запасів газу в ПСГ, а також розширення можливостей щодо імпорту. За аналогією з енергетиками, коли втрату теплової генерації було почасти компенсовано імпортом і аварійною допомогою із сусідніх європейських країн.

Звісно, згадана вище інформація є секретною, і ми ніколи не довідаємося, що реально було реалізовано. Але одне можна сказати точно: в ПСГ не було створено необхідних резервів газу на випадок таких інцидентів.

Згідно з інформацією GIE, заповненість ПСГ України становить уже менш як 10% (див. рис.), що є історичним мінімумом. Наприкінці минулого опалювального сезону в ПСГ було більше газу, ніж зараз, коли попереду ще півтора місяця опалювального сезону.

Якби влітку в ПСГ закачали додаткові об’єми газу, то відбір їх із ПСГ міг би легко тимчасово перекрити навіть втрату 50% власного видобутку газу (26 млн куб. м за добу). Однак нині можливість додаткового відбору газу з ПСГ обмеженіша, й це вимагає більшого імпорту. Імпорт, вочевидь, коштуватиме значно дорожче, оскільки ціни на закордонний газ нині практично вдвічі вищі за ціни, що були влітку, коли «Нафтогаз» міг імпортувати газ.

На жаль, можна з упевненістю припустити, що ворог і далі атакуватиме нашу енергетику та газовидобуток, аби отримати вигіднішу переговорну позицію. Тому критично важливим завданням є будівництво захисних споруджень, а також створення необхідних запасів газу в ПСГ на наступну зиму. Крім того, вкрай важливо нарощувати власний газовидобуток, особливо на заході країни. За поточної ситуації вкрай нелогічними виглядають дії українських силовиків із блокування видобутку компаніям УНБ і «Смарт-Енерджі», які могли б видобувати мільйони кубометрів газу. В листопаді 2024 року Держгеонадра знову зупинили дії спецдозволів для компанії «Смарт-Енерджі», тому вона змушена була зупинити видобуток, й через це до газових мереж щодня не надходять сотні тисяч кубометрів українського газу.