Американське колесо фортуни: на які гарантії безпеки все ще може сподіватися Україна і чому Трамп спихнув нас на Європу

Наріжний камінь, навколо якого обертаються будь-які формати припинення війни з РФ – гарантії безпеки для України. "Дуже важливо, якими будуть гарантії безпеки для України. Де наше НАТО. Де наша зброя. Яка буде наша підтримка – фінансова тощо", — заявляв президент Зеленський в інтерв’ю польськім ЗМІ.

Принциповість гаранта щодо гарантій (вже вибачайте за поганий каламбур), цілком зрозуміла: навчена гірким досвідом імплементації Будапештського меморандуму, зараз Україна прагне абсолютного імунітету від подальшої агресії Росії. Та чи готові до таких коштовних безпекових подарунків наші партнери? А якщо ні, то що нам можуть "продати" під виглядом гарантій, та чи можливий мир взагалі без них? Відповіді на ці питання шукав "Телеграф".

Гарантія перша – НАТО

Північноатлантичний Альянс, звісно, є базою архітектури безпеки в Європі. І хоч п’ята стаття статуту НАТО, на думку деяких аналітиків, не є прямою вказівкою до дії на захист жертви агресії, перевіряти її на міцність Кремль все ж таки не ризикує. Принаймні поки. Тому зрозуміло, що і у владі все ще покладають на членство України в НАТО неабиякі надії.

– Окрім членства в НАТО чи договорів про особливе партнерство з НАТО, чи статус основного союзника поза НАТО, інших дієвих речей, які б гарантували нашу безпеку з точки зору міжнародного права я не бачу, — запевняє "Телеграф" депутат від "Слуги народу", член парламентського комітету з нацбезпеки і оборони Федір Веніславський.

– Звісно що основним і найбільш ефективним пріоритетом для нас залишається членство в НАТО. Воно нікуди не дівається. Першочергово ми наголошуємо на тому, що саме НАТО є найдієвішою гарантією безпеки для України і Європи Та, на жаль, не все залежить виключно від нас, — додає в коментарі "Телеграфу" депутат від "Слуги народу", заступник голови комітету з нацбезпеки Єгор Чернєв.

Від нас в питанні членства, дійсно, зараз мало що залежить, адже новообраний президент США Дональд Трамп вжевстиг поховати навіть примарні надії України на вступ до Альянсу. А є ж ще позиції лідерів Німеччини, Словаччини, Угорщини. То ж НАТО точно варто прибрати з цієї шахівниці і не розглядати як реальну гарантію безпеки. Гаразд. Якщо не НАТО, то що?

Гарантія друга – двосторонні договори

Цим шляхом Україна йде ще з літа 2023 року, коли під час саміту НАТО у Вільнюсі "Велика сімка" задекларувала допомогу Україні як цінність. Відтоді один за одним стали з’являтися двосторонні безпекові угоди між Україною та європейськими партнерами, і навіть США (станом на зараз таких угод 28). Втім, оскільки питання гарантій безпеки для України залишається актуальним, не важко здогадатися, що двосторонні угоди це скоріше багаторічні пакети допомоги, ніж реальний інструмент стримування Росії.

В Раді наголошують, що бажали б особливого договору з найсильнішим геополітичним гравцем.

– Є світові приклади гарантій безпеки, наприклад, двосторонні договори США з Японією, Південною Кореєю, Тайванем, які гарантують, що якщо на ці країни буде здійснено напад, то США також будуть брати участь у відбитті такої агресії, — додає Чернєв.

Але! По-перше, партнери України не так щоб дуже хотіли цих відносин.

– Ми це пропрацьовуємо, але сказати, що є країни, які бажають такі двосторонні договори, на жаль, не можна, — зазначив Чернєв.

А, по-друге, навіть потужна безпекова угода ніяка не панацея.

– Південна Корея має формально достатньо потужний безпековий договір з США. Теоретично вони могли б нічого не робити, адже у разі чого "дядя Сем" приїде і вирішить проблеми. Але Південна Корея відбудувала свій ВПК, налагодила партнерські відносини з Австралією, Японією, Індонезією, виходять на партнерство з арабськими країнами. Тобто будують регіональний альянс, — зазначає політичний аналітик Ігар Тишкевич в коментарі "Телеграфу".

Гарантія третя – міжнародний військовий контингент

Це ще одна дуже "смачна" гарантія. Погодьтеся, дуже спокусливо, якби між нами та росіянами на лінії зіткнення стали війська НАТО включно із США. Врешті решт, в Південній Кореї перебуває майже 30-тисячний військовий контингент США. Якби щось подібне було в Україні, чи ризикне тоді РФ "павтаріть"? І якщо в Кореї можна, то чому не можна нам?

А ось чому:

– Варіант з розміщенням контингенту інших країн (європейських або США) на лінії розмежування може бути елементом гарантій безпеки, але тут постає велика кількість питань. З яким мандатом вони будуть? В якій кількості? Чи це будуть тільки піхотні батальйони чи з підтримкою з повітря? Поки що наші партнери не готові нам надати такі деталі. Так, ми бачили певні ініціативи від Макрона, але реалізації наразі немає, — зазначає Єгор Чернєв.

Гра м’язами президента Франції Еммануеля Макрона, звісно, захоплює і вражає уяву. Втім, на думку експосла України у Франції (2014-2020) Олега Шамшура, такий сценарій аж надто примарний.

– Треба визнати, що це не користується підтримкою більшості наших західних партнерів. Цю ідею підтримує дуже небагато країн. Але навіть ті, хто підтримує, мабуть, просто не уявляють, що йдеться не про розміщення якоїсь миротворчої місії на кшталт ООН, коли миротворці просто патрулюють територію і реєструють порушення. Розміщення цього контингенту може бути корисним у справі стримування Путіна тільки в тому випадку, якщо цей контингент буде готовий реагувати на провокації, наміри Путіна просуватися вперед. Ті, хто виявлять готовність до забезпечення стабільності ситуації, мають бути готовими до бойових дій. Якщо буде така готовність, це зіграє корисну роль, але і в цьому випадку не йдеться про якісь гарантії, які будуть діяти автоматично, — пояснює Шамшур в коментарі "Телеграфу".

А військових США в Україні не буде. Це неодноразово заявляв сам Дональд Трамп і дав ясно зрозуміти міністр оборони США Піт Хегсет.

Ба більше, за словами радника Трампа з питань нацбезпеки Майка Волца, гарантами безпеки України повинні стати саме європейці, а не американці. Президент Зеленський відреагував на ці заяви негативно, мовляв, гарантії безпеки без США не є реальними гарантіями.

– Це логічний сигнал в розрізі політики Трампа: найбільша загроза для США це Китай, а Росія це проблема ЄС. Але ми ж розуміємо, що сама по собі Європа, на жаль, не має достатньої кількості військ, озброєння, щоб ефективно протидіяти РФ, — погоджується Чернєв.

Втім, не те щоб у нас сильно про це питали. Відтак, якщо Європі дійсно важливо зупинити Путіна, "вписуватись" за Україну все ж доведеться активніше. Що в принципі й логічно.

– Україна це ж Європа. Тому якраз Україна разом з Європою мають створювати систему стримування Росії. Європа є серйозним економічним гравцем і зараз має перетворюватись на серйозного геополітичного, військово-стратегічного гравця разом з Україною. І коли хтось говорить про гарантії безпеки Україні, то маються на увазі гарантії безпеки Європі. А хто має цим займатися? Звісно, сама Європа, — коментує "Телеграфу" заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.

Але ж як саме повинні діяти європейці, щоб нас це врятувало?

Гарантія четверта – заступництво Європи

За словами Михайла Самуся, європейська оборонна ініціатива повинна складатися з трьох компонентів.

Стратегічні сили стримування. – Які будуть складатися з ядерного компоненту. Не те, що зараз є в окремих країн, а реальний європейський ядерний інструмент, який буде стримувати Росію. Звісно, за участю України, бо у нас один з найкращих науково-технічних потенціалів Європи в цій сфері, — зазначає експерт.

Далекобійні інструменти. – Це балістичні, крилаті ракети і далекобійні дрони. І знову таки, Україна тут є лідером, а отже Європа разом з Україною зможе створити такий компонент, який гарантовано, протягом кількох годин, знищить будь-які військові та інші важливі об'єкти Росії на її європейській частині. Росія має знати, що як тільки вона десь здійснює агресивний крок проти Європи та України включно, відразу знищується вся військо-економічна структура Росії в європейській частині, — пояснює Самусь.

Система протиракетної оборони. – Так, Європа не виробляє системи ПРО, тому треба буде це все розбудовувати, отримувати технології від США. Про що і говориться, коли маються на увазі гарантії безпеки. А не так, що США мають захищати Європу, — каже експерт.

Європейську оборонну ініціативу як таку, що принесе користь Україні, обговорюють і в парламенті.

– Ми маємо бути готовими до того, що більшу частину допомоги ми будемо отримувати від ЄС, але не без участі США, які, я думаю, будуть готові продавати зброю європейським країнам, а ті зможуть купувати зброю для нас. Такий варіант також розглядається, — зазначає Чернєв.

Але! Розбудова потужної оборони ЄС у партнерстві з Україною це справа не на один рік, а Трамп декларує блискавичне завершення війни. В такому разі, потрібні гарантії безпеки тут і зараз.

– Тут є інший компонент – стратегічна підтримка з боку США. Не гарантії, а стратегічна підтримка, включно з проектом рідкоземельних металів. Тобто, СШАоголошують програму ленд-лізу, а у них, на відміну від Європи, озброєння багато. Вони можуть нам моментально його передати. Сотні танків, сотні літаків, тисячі ракет… Все це у них є. Томагавки. Чому ні? У Трампа немає цих незрозумілих обмежень. Якщо зброя є, вона має стріляти. Це правильний підхід. І поки ми з Європою розбудовуємо ці компоненти стратегічного стримування Росії, США мають можливість нам передати ленд-ліз. І це створить систему стримування Росії на момент, поки ми не створимо європейські сили, — резюмував Самусь.

Пазл потроху складається. Але що раптом, коли США в принципі відмовляться від стратегічної підтримки? Чи можлива зупинка війни взагалі без будь-яких гарантій для України? Це ж швидко і блискавично. Саме те, чого добивається Трамп.

Мир без гарантій

На думку Ігара Тишкевича, це цілком можливо. В такому випадку, Україна може розраховувати на три доволі невтішні сценарії.

Перший сценарій – замороження війни. – Це розведення сторін з якоюсь моніторінговою місією. Так, це на пару років. А моніторінгова місія буде подаватися як гарантія того, що це безпека. Ну згадаймо Мінський процес і місію ОБСЄ. Повіримо ми в це чи ні? Це вже наші проблеми, — зазначає Тишкевич.

Другий сценарій – розведення військ з миротворцями. – Наше бажання, щоб це були армії європейських країн і США. Російська пропаганда каже, що вона воює з НАТО. Поява солдат країн НАТО на лінії розмежування це для Росії фактично поразка. Тому Росія буде наполягати, щоб були інші країни, частина з яких може нам не подобатись, — коментує експерт.

Фінський сценарій. – Якщо ми зазнаємо реальної поразки на фронті, тоді нас можуть змусити визнати частину наших територій частиною РФ. На певний час це стабілізація ситуації, адже начебто не має територіальних суперечок. От і всі варіанти короткострокових гарантій, — резюмував Тишкевич.

Що у залишку?

Вочевидь, при неможливості переломити ситуацію на фронті, для Росії буде бажаний один з вище зазначених сценаріїв миру без гарантій. Україні ж треба "виторгувати" хоч щось реальне, в той час, як позиція США і досі незрозуміла та нагадує культове американське телешоу "Колесо фортуни". А відтак:

– Говорити про якісь гарантії безпеки на сьогоднішній день – передчасно. Тому треба дочекатися, поки наші дипломати пропрацюють це все і проведуть безпосередньо перемовини. Нам потрібно робити так, щоб наша власна безпека була гарантована нашими власними збройними силами і нашими зразками озброєння. Але це стратегічна задача, над якою ми працюємо з перших днів війни, — резюмував Федір Веніславський.

То ж власні ЗСУ залишаються єдиною реальною гарантією безпеки для України. Але мільйонна армія — це зріз суспільства, яке її підтримує. І від наявності внутрішньої єдності багато що також буде залежати.