Європа в *хуї від Трампа і Ко. Який план Б для України обговорюють в Мюнхені

На безпековій конференції в Мюнхені в ці дні обговорюється не лише майбутнє України, а й по суті відбувається спроба встановлення нового порядку в Європі. Розмова Дональда Трампа з Володимиром Путіним сплутала всі карти. Як відомо, європейські партнери не знали про плани Трампа говорити з Путіним, а результат розмови багато хто сприйняв як відверту зраду України та спробу повернення Росії до клубу цивілізованих країн.

Але повернімося до Мюнхена. За останній тиждень прозвучала така кількість заяв, "інсайдів" та інтерпретацій, що розібратись в ній доволі складно. На полях MSC-2025 мав можливість поспілкуватись не лише з українською делегацією, а й з деякими нашими партнерами. Дуже коротко передам емоції та настрої, які зараз вирують тут.

По-перше, виступ віцепрезидента США Джей Ді Венса очікували з великим інтересом. Він мав озвучити довгострокові плани США у сфері безпеки, які буде реалізовувати адміністрація Трампа. І DJ Vence, як його жартома називають, влаштував світові пекельну вечірку з холодним душем. Високопоставлена публіка практично не аплодувала, зал був відверто шокований — об Європу витирали ноги в прямому ефірі.

По-друге, привид швидких переговорів, схоже, відходить в бік. Західна преса публікує один злив за іншим — нібито США запропонували Зеленському підписати документ, який надавав би США права на половину майбутніх мінеральних ресурсів України, але той відмовився. На момент публікації ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію не вдалось.

Паралельно з цим в Bloomberg вийшла публікація, що Путін нібито збирає команду "важковаговиків" для переговорів щодо припинення війни. До трійки переговорників ніби увійшли радник російського диктатора із зовнішньої політики Юрій Ушаков, директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін та такий собі Кирило Дмитрієв. Останній має тісні зв’язки з дочкою Путіна — Катериною Тіхоновою, ба більше — раніше фінансист вже мав досвід переговорів з командою Трампа (за його минулої каденції). Ця інформація може бути схожа на правду, принаймні Наришкін та Ушаков — якраз ті, хто десятиліттями займались складними для Кремля переговорними процесами.

А що у нас? Джерела в оточенні президента повідомили, що спеціальної команди переговорників наразі не готується. Але тут варто зауважити, що Росія збирає команду переговірників в першу чергу для розмови з США, і спектр цієї розмови буде ширшим, ніж лише Україна.

З нашого боку до переговорного треку, вочевидь, будуть залучені люди з близького оточення Володимира Зеленського. Зокрема, Андрій Єрмак, Андрій Сибіга та інші. Ба більше, можна констатувати, що першу кризу, пов’язану з розмовою Трампа з Путіним, вдалось подолати. Європейські лідери один за одним декларують готовність підтримувати Україну і десь з розумінням, а десь зі страхом погоджуються, що питання безпеки Європа, вочевидь, доведеться гарантувати самим європейцям (включно з Україною).

По-третє, попри вал заяв різного калібру (від розташування іноземного контингенту до передачі ядерної зброї від США), Зеленський та його команда почали просувати нову модель безпекових гарантій – 1,5 мільйонна сильна українська армія та закрите небо над нашою територією. Заплатити за це Київ пропонує нашим партнерам. І Зеленський декілька разів повертався до цієї моделі, підкреслюючи визначну роль України в безпеці Європи.

Щодо європейської безпеки у США та України, як би дивно це не звучало, довгострокові інтереси можуть сходитися. Трамп що у 2016-му, що за цієї каденції декларує — питання безпеки Європи — це відповідальність Європи. Країни ЄС мають витрачати більше, а американці не повинні платити за безпечний сон жителів Євросоюзу. Попри те, що наразі сил та засобів для реалізації цього сценарію відверто немає, Європі доведеться прокидатись. Це розуміє дедалі більша кількість європейських лідерів та представників еліт.

Симптоматично, що з доволі жорстким меседжем виступив Франк-Вальтер Штайнмайєр. Президент Німеччини закликав (європейських лідерів) "не поводитися як олені, що потрапили під світло фар". "Ми суб'єкти, а не об'єкти у міжнародному порядку. Ми не повинні дозволити собі бути паралізованими потоком оголошень", — сказав Штайнмайєр у Мюнхені. Так-так, це той самий Штайнмайєр, який свого часу просував вбивчу для України формулу федералізації з особливим статусом Донбасу. У відповідь на різкі заяви Венса Європа демонструє, що заслуговує на повагу. І не як молодший партнер, а цілком повноцінний.

Що стосується партнерства України з європейцями — попереду великий шлях, однак вже зараз очевидно, що позиція США не буде такою безапеляційною, як хотілось би Трампу. Плану закінчення війни у Вашингтона наразі немає. Є окремі пропозиції та ідеї, які поки не збираються в загальний пазл. Не збираються ще й тому, що поступки з боку Києва очевидні, вони на столі — відмова від членства в НАТО (на якийсь час), фіксація лінії фронту без визнання російського суверенітету над захопленими територіями, і так далі. Однак щодо російських поступок такої ясності немає. На це вказують і європейські партнери.

В сухому залишку: помиральну яму для України закопувати рано, однак і стрибати в неї ніхто не поспішає. Холодний душ для Європи вже в середньостроковій перспективі може нам навіть допомогти, бо змусить саме європейців більше перейнятись власною безпекою і виокремити при цьому роль для сильних ЗСУ. Втім, очевидно й те, що відсутність швидкого миру змусить Трампа більше включитись в посилення України. І тут Зеленський декларує смачну для США стратегію: інвестувати в українську економіку після війни мають першочергово ті партнери, хто допомагав їй вистояти (і навпаки). Міністр фінансів США Бессент підтвердив, що Трамп планує інтеграцію економіки України зі США, зокрема участь в стратегічних галузях — енергетика, корисні копалини, державні підприємства.

Мюнхен продовжується. І наша боротьба також. План швидко домовитись щодо майбутнього завершення війни без участі України та ЄС провалився. Буде непросто, буде важко, але ми не одні.