Як "друзям Путіна" в Австрії не дали сформувати уряд та чи зможе країна вийти з кризи

Перший в історії ультраправий канцлер Австрії.

Та на додачу – дружній до Росії.

Ще донедавна такий сценарій вважався майже неминучим.

Проте його вдалося уникнути.

Принаймні, поки що.

Це хороша новина для України, адже найнебажанішого для Києва розвитку подій вдалося уникнути.

Варіантів розвитку подій наразі декілька.

Про те, як австрійським "друзям Путіна" не вдалося взяти владу в країні та чого чекати далі, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Христини Бондарєвої Провал на користь України: як Австрія уникла ультраправого канцлера і що буде далі.

Далі – стислий її виклад.

Після тріумфу на виборах у вересні праворадикальна Партія свободи (FPÖ) на чолі з Гербертом Кіклем не одразу отримала шанс сформувати уряд.

22 жовтня президент Александер ван дер Беллен дав мандат на формування уряду Народній партії (ÖVP) попри те, що вона посіла на виборах тільки друге місце.

Однак спроба Австрійської народної партії, Соціал-демократичної партії та ліберальної партії NEOS домовитись про уряд виявилась марною.

Цей провал коштував посади канцлеру від Народної партії Карлу Негаммеру.

Відхід Негаммера прочинив двері до переговорів Партії свободи з Народною партією, яка обрала нового лідера Крістіана Штокера.

Однак і друга спроба домовитись про уряд зрештою не мала успіху.

І нарешті у середу 12 лютого Герберт Кікль повернув президенту мандат на формування уряду.

Чому ж Партія свободи та Народна партія побили горщики?.

Пробізнесове крило ÖVP відразу після виборів наполягло на союзі з праворадикалами, оскільки вбачало непогані шанси порозумітися саме в економічних питаннях.

Утім, численні камені спотикання між ÖVP та FPÖ, що також були очевидними ще до початку переговорів, нікуди не зникли у наступні тижні.

І найбільші розбіжності стосувалися політики щодо Росії та ставлення до ЄС.

Зокрема, було би важко уявити, щоб канцлер Кікль із відвертими проросійськими поглядами погодився на подальші антиросійські санкції, які підтримує Народна партія.

Партія свободи, зі свого боку, вимагала вийти з усіх домовленостей, які, на її думку, несумісні з австрійським нейтралітетом.

Такими для неї є європейська ініціатива протиповітряної оборони "Небесний щит", програми НАТО "Партнерство заради миру", участь в оборонному проєкті ЄС PESCO та силах швидкого реагування Євросоюзу.

Відсутність згоди домінувала й у питаннях, що стосувалися верховенства права.

FPÖ прагнула, щоб європейське законодавство – у тому числі рішення ЄСПЛ та судів ЄС – не мало пріоритету над національним законодавством, що було неприйнятним для "народників".

Іншим великим каменем спотикання стала боротьба за портфелі.

Партія свободи, що перемогла на виборах у тому числі завдяки жорсткій антиміграційній риториці, відстоювала своє право очолити Міністерство внутрішніх справ.

"Народники" за жодних умов не хотіли поступатися цим міністерством.

Президент пояснив, що після провалу коаліційних переговорів він бачить чотири можливі варіанти розвитку подій: нова спроба створити коаліцію, формування уряду меншості, формування уряду експертів, або ж дострокові вибори.

Щодо ще однієї спроби сформувати коаліцію, то соціал-демократи, NEOS та "Зелені" вже сигналізували, що відкриті до переговорів з Австрійською народною партією.

Якщо перші три варіанти проваляться, то єдиним виходом стануть дострокові вибори, які могли би пройти на початку літа.

Це бажаний хід подій саме для ультраправих.

Докладніше – в матеріалі Христини Бондарєвої Провал на користь України: як Австрія уникла ультраправого канцлера і що буде далі.