Максим Дворовий: Санкції, накладені Україною в останні роки, можуть бути сумнівними з точки зору українського закону та міжнародної практики

Медіаюрист, голова напряму «Цифрові права» громадської організації «Лабораторія цифрової безпеки» Максим Дворовий вважає, що санкції, накладені Україною протягом останніх років, є сумнівними з погляду українського законодавства та міжнародного права. Про це він написав у своєму фейсбуці та розповів детальніше в коментарі «Детектору медіа».

На це юрист бачить дві причини. По-перше, багатьом із санкцій бракує вказаного терміну дії, що порушує положення закону «Про санкції». По-друге, жодна з них не містить вказаних підстав застосування, чого українське законодавство не регулює, але що суперечить міжнародній практиці.

Як вважає юрист, санкції з сумнівною правомірністю почали використовувати в Україні ще в 2017 році, коли 17 травня набули чинності санкції, які блокували на території країни російські соцмережі. Надалі, із 2021 року, санкції активно почали застосовувати до громадян України — контрабандистів, Віктора Медведчука, Анатолія Шарія тощо. Тоді ж санкції стали застосовувати й до померлих осіб, наприклад проти ватажка угруповання «ДНР» Олександра Захарченка, який загинув у 2018 році. «Багато з нас внутрішньо раділи цьому креативу, але це була підміна роботи правоохоронних органів і судів», — пише Дворовий.

Тоді ж, у 2021 році, пише юрист, вперше українські санкції були застосовані безстроково. Такими ж є і сьогоднішні санкції проти Петра Порошенка, Ігоря Коломойського та інших.

Максим Дворовий стверджує, що ця практика не відповідає українському законодавству. Частина 5 статті 5 Закону України «Про санкції» вказує, що рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім санкцій про позбавлення державних нагород, тих, що призводять до припинення прав, і тих, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово. «Я трактую цю норму так, що фактично за законом безстрокові санкції можуть накладатися лише у випадку позбавлення держнагород. У всіх інших випадках мають бути вказані терміни дії санкцій», — каже Максим Дворовий.

Крім того, відзначає юрист, жодна з накладених Україною санкцій не має інформації про підстави накладення. Українське законодавство на сьогодні не регулює цього питання.

Згідно із законом «Про санкції», такі заходи приймають за рішенням РНБО (впроваджує в дію відповідним указом Президент) за поданням Служби безпеки, Верховної Ради, Президента чи інших органів. «В ідеалі такі подання мали би бути підкріплені відповідними документами, в яких мали би бути вказані підстави їх застосування. Проте наш закон цього, на жаль, не регулює», — каже Дворовий.

Він додає, що нещодавно запущений Державний реєстр санкцій, за законом, має містити підстави для застосування санкції, проте на практиці там у якості підстави вказують не змістовну частину, а номер відповідного указу Президента. А самі укази теж змістовної частини не містять.

Дворовий пояснює, що чітко визначених міжнародних стандартів щодо санкційної політики немає. «Міжнародні організації на кшталт ООН взагалі вважають, що односторонні санкції в принципі суперечать правам людини. Проте навіть якщо вже їх застосовують, то вони мають мати чіткий термін дії (з можливістю перегляду) та чіткі підстави для впровадження.

У цьому ми можемо орієнтуватися на санкційні режими ЄС. Європейські санкції на, скажімо, російських пропагандистів тощо — мають чітке обґрунтування, чому ця людина потрапила під обмеження. Так воно теоретично і має бути, тому що людина має право знати, за що її піддали санкціям і що саме вона може при потребі оскаржувати», — каже юрист.

Дворовий нагадує, що єдина можливість накласти санкції на громадян України — це якщо ці суб'єкти здійснюють терористичну діяльність. Так, згідно з ч. 2. ст. 1 закону «Про санкції», Україна може застосовувати санкції щодо інших держав, іноземних чи підконтрольних їм юридичних осіб, іноземців чи осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Лише санкції у виді позбавлення державних нагород дозволяється застосовувати проти будь-яких нагороджених державою осіб.

«Це означає, що, якщо винести за дужки всіх іноземних суб’єктів і не враховувати позбавлення держнагород, санкції щодо громадян України можна застосовувати лише в разі, якщо вони здійснювали терористичну діяльність», — пояснив Дворовий у розмові з «ДМ».

Ці санкції є безстроковими. Вони передбачають позбавлення державних нагород, блокування активів, обмеження торговельних операцій, заборону на набуття у власність земельних ділянок,  заборону користування радіочастотним спектром України. Також підсанкційні особи мають припинити угоди, зокрема у сфері безпеки та оборони. 

Пресслужба СБУ повідомила, що РНБО запровадила ці санкції з огляду на «загрози державній безпеці, територіальній цілісності та суверенітету України», а також «створення перешкод для сталого економічного розвитку».

«Більшість із вказаних підсанкційних осіб наразі вже є фігурантами кримінальних проваджень, досудовим розслідуванням яких займається Служба безпеки України чи інші правоохоронні чи антикорупційні органи», — зазначили в СБУ.

Відомо, що у 2021 році п'ятому президенту Петру Порошенку оголосили підозру в сприянні тероризму і державній зраді у справі про закупівлю вугілля з окупованих територій Донбасу.

Колишнього нардепа Віктора Медведчука в Україні звинувачують у державній зраді. 21 вересня 2022 року його обміняли на 215 українських полонених військових та цивільних, зокрема захисників «Азовсталі».

Бізнесмен Ігор Коломойський перебуває під вартою за підозрою в шахрайстві та легалізації майна з вересня 2023 року. У травні 2024-го Офіс генерального прокурора оголосив Коломойському підозру в організації замовного вбивства. Українські правоохоронці вже завершили розслідування за кількома статтями та справами.

Проти Костянтина Жеваго розслідують справу про банкрутство банку «Фінанси та кредит». Його затримали у Франції в грудні 2022 року, але згодом випустили з-під варти під заставу. Костянтина Боголюбова підозрюють у незаконному перетині кордону.

Як відомо, Ігор Коломойський є бенефіціарним власником телеканалів. Йому з соратниками належать три канали групи «1+1»: «1+1 марафон» (ТОВ ТРК «Студія 1+1»),  ТЕТ (ПрАТ «Телекомпанія «ТЕТ») і «2+2»  (ТОВ «Рєал Істейт-ТВ»).

Син Костянтина Жеваго — Іван Жеваго — є власником юридичної особи каналу «Еспресо» — ТОВ «Голдберрі».

Член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін у коментарі «Детектору медіа» сказав, що правові наслідки для телеканалів передбачені, якщо санкції накладені не на кінцевого бенефіціара, а на юридичну особу каналів, ліцензіата. Тому ці санкції стосуються персонально Коломойського та Жеваго.

• Читайте також: Власники під санкціями й арештом: хто контролює та на які кошти існують медіагрупи