Пенальті і вилучення на очах Чеферіна: розбір дій Балакіна у матчі Ліги конференцій

Після вильоту Шахтаря і Динамо, а також їхніх “юшок” з Юнацької ліги УЄФА, останньою командою від України в єврокубках залишилася команда арбітрів. Таку характеристику (саме “команда”) чи часто чуємо від суддівських комітетів — і нашого, і УЄФА. Тож пропонуємо стежити і вболівати за команду Миколи Балакіна. В принципі, тут як у футболі — зіграв (тобто відсудив) добре, то маєш хороші шанси пройти далі.

Цього разу бригада Балакіна була мононаціональною: лайнсмени Дмитро Запороженко і Олександр Беркут, на ВАР Віктор Копієвський і Олексій Деревинський, четвертий Віталій Романов. Працювали у Словенії, місцевий Целє приймав кіпрський АПОЕЛ. Єврокубки, стиковий матч — відповідальність сама по собі підвищена. Ну а тут на матчі був ще й президент УЄФА Александр Чеферін (словенець принагідно відвідав Батьківщину), тож не напартачити було особливо важливо.

Якщо для глядача дебют гри вийшов розірваним на епізоди, то Балакіну довелося одразу ставати до роботи. Після 14 хвилин було зафіксовано вісім фолів! Непоганий графік, еге ж? На щастя, далі команди в плані саме кількості порушень заспокоїлися і в підсумку вийшли на рядові 34 фоли. Рахунок, до речі, 17-17.

Але для арбітражу гра залишалася непростою. З першого тайму виділимо два аспекти. Перше — вдалі рішення лайнсмена Олександра Беркута. Було дві пограничних ситуації, але глазомір його не підвів. Офсайди у гостей не фіксувалися, в одному з випадків це призвело до голу АПОЕЛа. Так, для справедливості рішень є ВАР, але якби Беркут помилився — це був би мінус і йому, і бригаді.

Другий аспект — те, що в арбітрів називається управління грою. Балакін не затягував зі свистками, завжди був поруч з епізодом, йшов на діалог з гравцями, але при цьому демонстрував повну рішучість у своїй правоті.

Тут показових два моменти. На 42-ій хвилині жовта Маркіньосу (АПОЕЛ) за порушення і одразу ж Лаїфісу за незгоду з цим рішенням.

І ще сподобалося, як після свистка на перерву про щось говорили між собою на підвищених тонах Кучіс (Целє) і Двалі (АПОЕЛ). Такий ледь помітний епізод, але Балакін з підказки асистента Запороженка не полінувався підбігти і вирішити це протиріччя. Гарний приклад командної роботи.

По перерві протистояння Кучіса і Двалі продовжилося. З явною перевагою литовського форварда над грузинським центрбеком. На 57-ій хвилині стався очевидний пенальті за фол Двалі — і жовта картка йому ж.

На 73-ій Двалі нарвався на другу жовту. Кіпрській команді вона здалася суперечливою. Але простий перегляд цього епізоду демонструє, що Двалі тримав Кучіса майже три секунди. Плюс епізод можна трактувати як зрив перспективної атаки. Так що жовта картка, нехай і друга, тут цілком очевидне рішення, не дати яку було б помилкою.

Відзначимо ще два моменти. На 81-ій хвилині ініціативу на себе взяв лайнсмен Дмитро Запороженко. Гравець АПОЕЛу вже було почав апелювати, коли побачив піднятий прапорець і за свою поведінку швидко перепросив.

І останній цікавий епізод — коли Балакін дав фінальний свисток? Рівно тоді, коли закінчилися чотири компенсованих хвилини. І це попри те, що господарі втікали у небезпечну контратаку. Нехай і 4 в 5, але на гектарі вільного простору. Але якщо в компенсований час не було затримок, за які треба ще додати час, то арбітр не має зважати на якісь ігрові ситуації — треба закінчувати гру.

Тож чи вдалося українській бригаді не напартачити? Так, на наш погляд це був дуже хороший матч у її виконанні. Для самого Балакіна це була вже сьома гра в єврокубках цього сезону (три в ЛЧ, дві в ЛЄ і ще одна четвертим в Суперкубку УЄФА), ще двічі працював на матчах Ліги націй. Загадувати далі не будемо. Просто сподіваємося, що буде за кого повболівати у цьому євросезоні.