«Уявний друг» Стівен Чбоскі: Стівен Кінг на максималках. Рецензія ITC.ua

Американський письменник Стівен Чбоскі найбільше відомий своїм підлітковим романом «Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих» та його однойменної екранізації, де автор був сценаристом. Взагалі він більше залучений в кіноіндустрію, пише сценарії тощо. Але у 2019 році письменник випустив свою другу книгу під назвою «Уявний друг», що стала бестселером New York Times. Саме про неї в оновленому виданні від видавництва «Рідна Мова» ми сьогодні і поговоримо.

Якщо ви задумались навіщо нам тут говорити про нову книгу від автора, який написав підлітковий роман, то я вам відповім. Це чудова фантастика в дусі найкращих робіт Стівена Кінга. Це велика, цікава та захоплива книга, що змушує читача відчувати та викликає сильні емоції. Здається цього більш ніж достатньо.

«Уявний друг»/ Imaginary Friend

Автор Стівен Чбоскі
Перекладачі Людмила Хлівна, Анатолій Хлівний
Видавництво «Рідна Мова» (РМ)
Мова Українська
Кількість сторінок 704
Обкладинка Тверда
Рік видання 2024
Розмір 150×225 мм
Сайт ridna-mova.com

Семирічний хлопчик Крістофер Різ та його мати Кейт тікають від останнього бойфренда мами, який її бив. Вони приїжджають в маленьке, закрите з усіх сторін лісом, містечко Мілл Гроув, що у штаті Пенсильванія. Це класична американська тиха провінція, де люди живуть однією великою громадою, підтримують одне одного, але в кожного свої проблеми та скелети в шафі.

Кейт знаходить роботу в місцевому пансіонаті, а Крістофер йде до школи, де отримує як нових друзів, так і ворогів. В хлопчика дислексія, тому його важко вчитися загалом і особливо читати. Одного дня, коли мама Крістофера трохи запізнюється з роботи, щоб забрати його після школи, він заходить до лісу поруч та зникає на шість днів.

Пізніше, коли його знаходять, той нічого не пам’ятає, але дислексія зникає, а в голові з’являються не тільки нові знання, але й розуміння людей та їхніх думок тощо. А ще в Крістофера з’являється новий уявний друг, що просить його побудувати хату на дереві в лісі. Мовляв, від цього залежить доля світу.

Як бачите «Уявний друг» Стівена Чбоскі починається як типова історія від Стівена Кінга, про що я казав вище. Хлопчик та його мама, без батька, маленьке американське містечко зі своїми таємницями та багатьма героями, з якими нас обов’язково познайомлять, коїться щось дивне та паранормальне.

З одно боку, я не хотів би розвішувати ярлики та згадувати пана Кінга, але з іншого, це реально дуже схоже на романи Короля Жахів, то чому б про це не сказати відразу. Тільки «Уявний друг» випромінює більше емоцій, тут розлогіші описи та деталізована розповідь про багатьох героїв. Але о диво, попри усі ці уточнення та деталі книга читається бадьоро та з цікавістю.

Стівен Чбоскі досяг цього короткими главами та яскравим описом. А ще він чудово розуміє людей та їх емоції, тому створює цікавих другорядних героїв, за якими не нудно слідкувати. Також це стосується Крістофера та його мами. Вони та деякі інші важливі для сюжету персонажі, об’ємні та дуже швидко налагоджують контакт з читачем, викликаючи максимальну емпатію.

Якщо ж казати про загальну стилістику роману, то для ще кращого розуміння «Уявного друга» можна порівняти із серіалом «Дивні дива». Бо цей проєкт однозначно надихався естетикою 80-х та творами Стівена Кінга. Це ж робить і Стівен Чбоскі у своєму романі. Тільки під, здається, знайомою обгорткою на читача чекає багатошарова історія про материнство та любов батьків до дітей та дітей до батьків. Також однією з головних тем, яка проходить крізь твір товстою червоною лінією, є релігія та християнство.

Стівен Чбоскі однозначно має талант оповідача, бо зміг написати роман на 704 сторінки (це ще зменшеним шрифтом, бо в першого видання було під 900) і увесь цей час тримати мене в напрузі, зацікавлювати тощо. Але я не одноразово чув, що деякі читачі вважають оповідь затягнутою в кінці. Я з цим не зовсім погоджуюся, але визнаю, що деякі описові моменти та події з персонажами інколи повторюються та їх можна було б або пропустити, або подати трохи інакше. Тобто в кращому випадку книга могла б бути на сторінок 50 менше.

Також у відгуках на «Уявного друга» часто проскакують невдоволення надмірним моралізаторством автора. З цим я взагалі не погоджуюся і не розумію звідки це взяли. Можливо люди не розуміють, що гарні романи мають глибину, що автори закладають в них багато різних сенсів, своїх думок, світоглядів тощо. Чи є це все в романі? Звісно. Як в кожному іншому творі будь-якого письменника.

В книгах того ж Стівена Кінга ми бачимо його погляди на життя та навіть політику, на ставлення до певних речей, людей тощо. Це ж саме можна сказати й про роман «Уявний друг». Звичайно, тут прослідковуються погляди автора, його вподобання тощо.

В книзі також показана оця надсильна любов батьків до дітей, яка може буквально все. Мені як батьку це дуже знайомо і я часто ловив себе на думці, що я порівнюю свого сина, якому зараз теж сім років, з Крістофером, а Крістофера з моїм сином. Виходить, що я співпереживав йому сильніше саме через те, що я батько, що мені знайомі певні речі, які він описує, а ще я теж колись був семирічним хлопчиком.

Саме ж оновлене видання роману «Уявний друг» зроблено якісно та привертає увагу. Мені сподобалася картинка на обкладинці, що дуже точно передає суть подій. Також тут приємний на дотик жовтавий папір та трохи зменшений шрифт. Бо роман дуже великий, тому таким чином його намагалися зробити меншим. Лясе, на жаль, немає.