Чи загрожують санкції українським каналам?

П’ятниця, 14 лютого 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку команда «Детектора медіа», яка продовжує працювати попри всі складнощі.

13 лютого президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про застосування персональних санкцій проти низки українських бізнесменів і народних депутатів. Під обмеження потрапили колишній президент України, народний депутат Петро Порошенко, бізнесмен, співзасновник «ПриватБанку» Ігор Коломойський, ще один співзасновник «ПриватБанку» Геннадій Боголюбов, колишній нардеп, бізнесмен і власник групи «Фінанси і кредит» Костянтин Жеваго та обвинувачений у державній зраді екснардеп Віктор Медведчук.

Усі вони громадяни України (окрім Медведчука, якого  позбавили громадянства), і всі вони прямо чи опосередковано пов’язані з українськими телеканалами (навіть Медведчук,  канали якого хоч і були заблоковані, але ж не забуваймо про частку Оксани Марченко в «1+1»). А в Коломойського, попри зміни в структурі власності «Плюсів», залишається аж три канали.

І ось що цікаво: санкції прописані таким чином, що вони  прямо не стосуються юридичних осіб каналів «1+1», «Еспресо», 5-го та «Прямого». Але водночас  при введенні санкцій РНБО заборонила  цим п’ятьом людям користуватися радіочастотним спектром України. А також заборонила їм надавати електронні комунікаційні послуги й використовувати електронні комунікаційні мережі. І навряд чи при запровадженні санкцій (безстрокових, до речі) ці обмеження були прописані для того, щоб заборонити цим п’ятьом користуватися мобільним телефоном та інтернетом. Принаймні так вважають юристи, з якими поговорила Наталія Данькова. Тож, хочете дізнатися, чи вплинуть санкції на роботу каналів «1+1», «Еспресо», 5-го та «Прямого»? Тоді вам сюди.

Одразу залишимо посилання на інший текст Наталії Данькової — про те, яку кількість абонентів мають українські провайдери. До речі, ви знали, що аудиторія «кабелю» зменшується, а ОТТ-платформ — збільшується?

Незаконне захоплення Криму та подальша війна проти України остаточно поклали кінець системі домовленостей великих держав щодо запобігання війнам у Європі, основу якої заклали ще під час Ялтинської конференції. Цього року виповнюється 80 років із зустрічі в Лівадійському палаці, під час якої Черчилль, Сталін та Рузвельт обговорювали «поділ» сфер впливу.

Володимир Путін, принаймні у мріях пропагандистів, теж має взяти участь у новій «Ялті», але немає ніяких ознак того, що йому це вдасться. Хоча б тому, що Сталін вів переговори на Ялтинській конференції з позиції сили: його армія фізично мала під своїм контролем ті території, на які претендувала впливати надалі. Путін нічим подібним похвалитися не може, і його так звані «реалії на землі» не дають йому права зазіхати на геополітичне лідерство.

Але асоціювати себе з гравцем під час нібито нової Ялтинської конференції Росії запаморочливо зручно, адже йдеться про формування нового світового порядку, якого вони так прагнуть. Тож почитайте аналіз Центру досліджень  «Детектора медіа» про те, як пропаганда використовує 80-річчя конференції в Криму.

Пам’ятаєте, як ми всі у 2022-му на ходу виробляли правила роботи? Про що варто писати, а про що — ні, що не фотографувати й не викладати, кому довіряти, а кого критикувати й піддавати обструкції. Поточні проблеми медійного поля поступово розв’язувалися переважно власними зусиллями, шляхом саморегуляції. Але, як пише у свої колонці для «Детектора медіа» журналіст у мирному житті, а зараз офіцер Головного управління комунікацій ЗСУ Дмитро Лиховій, ситуація за ці три роки змінилася, і на його думку, на гірше. І до голосів носіїв здорової критики в соцмережах та медіа додається все більше голосів політично заангажованих і куплених. Переконаних у власній правоті «корисних ідіотів» важко відрізнити від проплачених російських «ботів». А всі разом вони створюють дедалі більш гнітючу інформаційну картину, яка впливає на суспільні настрої. І питання тут не в конкретних прізвищах (які, до речі, Лиховій називає), а в загальних підходах та принципах. І якщо ми працюємо на перемогу, не варто сіяти «зраду» там, де її немає.

На минулому тижні Кабмін ухвалив постанову про перепідпорядкування Держкіно Міністерству культури та стратегічних комунікацій. Тобто повернув агенцію туди, де вона вже була до 2021 року. Держава продовжує «зливати», «розливати» та «переливати» підзвітні їй інституції туди й назад, не замислюючись, що проблему слід шукати не у формі підпорядкування, а у власних управлінських практиках і підходах, — пише у свої колонці для «Детектора медіа» Анастасія Платонова, яка  багато років аналізує роботу держави з «культуркою». І вважає, що навряд чи за три з половиною роки, які агенція перебувала в підпорядкуванні Кабміну, Офіс президента розгледів інституційну кризу в Держкіно та усвідомив врешті-решт необхідність повернути йому певну стратегічну рамку. Скоріш за все, ні. А от навіщо саме зараз вирішили перекласти Держкіно з кишені в кишеню — це вже цікавіше питання. Можливо, цей крок є частиною більшого плану, який незабаром стане очевидніший, вважає Анастасія. Тож за традицією варто не розслаблятися та пильнувати за руками державних управлінців, а чому це потрібно — читайте за посиланням.

Штучний інтелект усе глибше проникає в наше життя — і не лише як корисний інструмент, а і як зброя дезінформації. Чому вигадані «брати-близнюки», «щасливі пари» та «сумні солдати», що просять їх привітати, стають вірусними? Як працюють алгоритми фейсбуку й тіктоку, які сприяють поширенню дезінформації? А головне — якими інструментами користуватися, щоб не стати жертвою інформаційних маніпуляцій? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Оленою Чурановою, редакторкою та фактчекеркою проєкту StopFake.org. І, до речі, дійшли висновку: все, що ми бачимо й чуємо, може бути підробкою. Тож треба освоювати інструменти (які Олена називає), що допоможуть відрізнити фейк від реальності.

Залишимо тут одразу посилання на всі епізоди подкасту «Медіуми» — цікаві  розмови про медіа та сучасний інформаційний простір з експертами.

Він теж

Українська версія MeToo в розпалі. Учасники та учасниці акцій стверджують, що це лише початок і своєї черги чекають безліч людей, які роками дозволяли собі робити щось не те. 

І, вважає Лєна Чиченіна, приготуватися варто Михайлу Поплавському. Цей пан славиться своєю, так би мовити, розкутою поведінкою, яка є незмінною частиною іміджу. Він педалює тему свого сексу зі студентками, викладачками і не бачить у цьому нічого кепського. Навколо цього роками виникало безліч скандалів, які незмінно затухали і ніяк не впливали на репутацію персонажа. 

Але є ознаки того, що суспільство все ж таки зверне увагу на «юного орла». Проте українські медіа, вважає Антоніна, якось дуже поблажливо ставляться до співочого ректора. І в Лєни є припущення, чому — ось тут почитайте.

Наразі це все.

Дякуємо, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — нам на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям і задонатите нам та іншим якісним медіа, які зараз потребують підтримки.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша команда «ДМ».