Якщо інопланетяни помітять нас першими, які ознаки інтелекту вони побачать?

У пошуках Землі

До тих пір, поки ми не знайдемо докази позаземного життя, важко роздумувати над тим, яким би воно могло бути. Яким законам підкорятиметься його еволюція? На основі якого хімічного елемента воно побудоване? Чи буде воно у вигляді мікроскопічних бактерій, чи розвинеться до складних істот з великим мозком, розумом і свідомістю? Та й чи матимуть вони взагалі мозок? Враховуючи, що біля більшості зірок є хоча б одна планета, майже немає шансів, щоб як мінімум раз на одній з цих планет не повторилися умови для життя, що збігалися б із нашими. Тож вчені вирішили провести мисленнєвий експеримент: якщо існує планета, схожа на Землю, уявімо, що там виникло життя й еволюціонувало до розвинених істот, які створили технології, порівняні з нашими, чи більш досконалі. Що вони побачать, дивлячись на Землю? 24 Канал ознайомився з дослідженням, опублікованим у The Astronomical Journal.

Стаття розглядає основне питання про те, на якій відстані сьогодні можна виявити техносигнатури Землі за допомогою сучасних технологій. Простіше кажучи, як далеко ми "насигналили" в космос своїми телескопами, радіо, супутниками та іншими технологіями? Група дослідників на чолі з Софією Шейх з Інституту пошуку позаземного розуму (SETI) взяла за основу наші власні стандарти сучасних технологій, щоб з'ясувати, як "Земля-близнюк" могла б виявити докази існування людства на нашій планеті.

Шейх та її команда визначили такі техносигнатури, як радіосигнали, штучне світло, викиди двоокису азоту та інше. Наші сучасні або майбутні інструменти, включаючи Обсерваторію населених світів (HWO), мають потенціал для виявлення викидів двоокису азоту на відстані до 5,7 світлового року, що далі, ніж найближча до Землі зірка після Сонця. Однак дослідники кажуть, що потужні радіосигнали, такі як ті, що раніше випромінювала нині зруйнована обсерваторія Аресібо, є найпомітнішою ознакою розуму на Землі, яку можна буде виявити на відстані кількох десятків тисяч світлових років.

Але не зараз. Річ у тім, що радіосигнали – це електромагнітні хвилі, які рухаються у вакуумі зі швидкістю світла. Це означає, що за рік вони проходять таку ж відстань, як і фотон, тобто один світловий рік. Перші потужні радіопередачі, які могли прорватися в космос, почалися на початку XX століття. Наприклад, у 1920-х роках відбулися перші радіотрансляції. У 1936 році вийшли телевізійні трансляції Олімпійських ігор у Берліні – вони вважаються одними з перших телевізійних сигналів, які поширились у космос.

З того часу минуло майже 90 років. Якщо радіосигнали рухаються зі швидкістю світла, то зараз вони знаходяться на відстані приблизно 90 світлових років від Землі. Це означає, що вони досягли близько 10-15 тисяч зірок у межах цього радіусу (точна кількість зірок невідома через обмеження наших технологій).

На жаль, радіосигнали, які видають наші технології, в мільярди разів слабші, ніж сигнали пульсарів, квазарів, чорних дір та інших космічних об'єктів, сигнали від яких ми ловимо через мільйони світлових років. Наші сигнали поступово слабшають, і на такій великій відстані в 90 світлових років вони вже майже нечутні через космічний шум. Потужні військові та наукові радари можуть досягати дальших відстаней, ніж звичайні радіо- чи телесигнали. Телескоп Аресібо, який спеціально відправив сигнал у бік кулястого скупчення M13, зробив його навмисно таким потужним, щоб він досяг цілі на відстані 25 000 років. Але з того часу минуло лише 50 років (це сталося 16 листопада 1974 року).

Тож якщо говорити про радіосигнали, то нас уже можна побачити в межах до 90 світлових років, і протягом наступних 25 000 років можна буде побачити на відстані 25 000 світлових років. Якщо ми відправимо в космос потужніші радіосигнали, тоді нас побачать ще далі, але потрібно враховувати, що сигнали все одно будуть летіти зі сталою швидкість в один світловий рік за один земний рік.

Але чим ближче інопланетна цивілізація до Землі, тим більше техносигнатур вона виявить. Найближчі зможуть побачити кілька сигналів одночасно. Окрім радіосигналів та викидів двоокису азоту, вони з часом помітили б інші техносигнатури, створені людиною, такі як супутники, лазери, теплові острови та навіть міські ліхтарі, які скупчуються великими світловими плямами.

Ми маємо мультихвильове сузір'я техносигнатур, причому більша частина сузір'я стає видимою, чим ближче до нього наближається спостерігач,
– підсумовують дослідники.

Варто зазначити, що знайти нас матимуть змогу лише найближчі гіпотетичні жителі нашої галактики. Мешканці інших галактик бачитимуть Чумацький шліх лише як крапку на небі або принаймні у розмірі, який дозволить розрізнити її форму (тобто в телескоп). Якщо вони не володітимуть настільки просунутими технологіями, щоб розрізнити окремі зірки та навіть їхні планети, шансів побачити Землю в них немає, як і в нас. Усі екзопланети, які ми відкрили, за винятком одного унікального випадку, були знайдені в межах нашої галактики завдяки низці хитрощів. Наприклад, ми шукаємо тимчасові затемнення зірок, які можуть свідчити, що перед зорею проходить планета, закриваючи її. Проходження світла через атмосферу цієї планети (якщо вона там є), дозволяє нам потім проаналізувати спектр цього світла й з'ясувати склад атмосфери. Але це працює лише в межах відносно ближнього космосу.