Очі й вуха Трампа та холодний душ для Європи: Рейтерович – про виступ Венса у Мюнхені

14 лютого розпочалася Мюнхенська конференція з безпеки, на якій однією з основних тем стало обговорення завершення війни в Україні. Про основні події першого дня в інтервʼю Главреду розповів керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович.

*Інтервʼю було записано напередодні зустрічі Зеленського та Джей Ді Венса на полях Мюнхенської конференції з безпеки

Почнемо з виступу віце-президента США Джей Ді Венса, у якому він розкритикував Європу. Про що, на вашу думку, це може свідчити?

Трамп відправив до Європи такого собі "бед-гая" – поганого поліцейського, який вирішив одразу ж різко "наїхати" на Європу. Причому він зосередився не стільки на зовнішніх викликах, скільки на внутрішніх питаннях суто ціннісно-ідеологічного характеру, намагаючись підіграти деяким політичним партіям у Європі як правого, так і лівого спрямування, але переважно правим, які зараз змагаються за владу.

Його метою було показати, яку роль, на думку Сполучених Штатів, має відігравати Європейський Союз. Наскільки я зрозумів із коментарів тих, хто був присутній у залі й бачив усе на власні очі, зала була у повному шоці від почутого.

Так, це було видно по обличчях…

Але, як мені здається, це було зроблено навмисно. Це була ретельно спланована акція, спрямована на те, щоб висунути максимально завищені претензії. Що стосується ситуації з Румунією – це взагалі складно коментувати, адже фактично йдеться про пряме втручання у внутрішні справи іншої держави.

Але головна суть у тому, що створюється ситуація із завищеними ставками, а потім, на фоні Венса, Трамп виглядатиме таким собі врівноваженим політиком, з яким можна домовлятися. Мовляв, його вимоги вже не виглядатимуть такими жорсткими порівняно з тим, що прозвучало від Венса.

Очевидно, що і Венс не висловлював виключно особисту позицію – ці тези були узгоджені з Трампом. Тому поки що я б розглядав цю ситуацію в контексті гри в "поганого" й "доброго" поліцейського, коли вони працюють у тандемі, доповнюючи один одного. Зрештою, Трамп так діяв ще з перших днів свого президентства, і тепер, очевидно, вирішив застосувати цей самий підхід до Європи.

Далі виступатимуть Келлог і Рубіо. Можу майже гарантувати, що їхні заяви будуть уже набагато спокійнішими, толерантнішими та конструктивнішими, що дозволить Європі трохи "видихнути". З іншого боку, ця ситуація навіть має позитивний ефект. Знаєте чому? Бо Європі дали, так би мовити, "ляпаса" – і, можливо, тепер у неї прокинеться почуття самоповаги. Вона зрозуміє, що є величезним союзом із потужними економічними, людськими, військовими та політичними ресурсами і повинна бути субʼєктною. Можливо, вони почнуть поводитися більш самостійно, а не перебувати у напівлітаргічному сні.

Дивіться відео інтервʼю Главреду Ігоря Рейтеровича про заяви першого дня Мюнхенської конференції з безпеки:

Ви сказали, що Трамп максимально завищує вимоги. Дипломатія працює за принципом: спочатку висуваєш завищені вимоги, а потім отримуєш те, що тобі насправді потрібно. Який мінімальний план у Трампа? На що він розраховує?

По-перше, на європейські війська до врегулювання російсько-української війни – це для нього ідеальний варіант. По-друге, він прагне змінити економічні відносини між США та ЄС на користь США. Оскільки, на його думку, торговий баланс не на користь США, там від’ємне сальдо. По-третє, він хоче, щоб європейські країни збільшили свої витрати на оборону, причому насамперед – у вигляді платежів Сполученим Штатам.

Тут логіка проста: європейські країни мають витрачати 3-3,5%, а потім і 5% ВВП на оборону, але Трамп як бізнесмен чудово розуміє, що в більшості з них немає потужного військово-промислового комплексу, за винятком окремих країн, наприклад, Німеччини. Водночас США мають такий ВПК. Тобто тут логіка бізнесова – і, відповідно, атаки на Німеччину пов’язані не тільки з фігурою Шольца і бажанням перемоги християнських демократів, а й із бажанням впливати на німецький ВПК.

Загалом, уся ця ситуація – питання виключно економічних розрахунків. Європейські країни будуть змушені купувати американські танки, ракети, літаки та іншу техніку.

Тобто про жодний розрив відносин з Європою не йдеться, так?

Трамп, звичайно, спочатку буде діяти так, як із Мексикою та Канадою – наприклад, погрожувати введенням мит. Але про який розрив відносин може йтися? Наскільки я пам’ятаю, США та ЄС – ключові торговельні партнери один для одного. Відмовитися від цього – абсолютно нереальна історія. І Трамп це чудово розуміє, як і європейці.

Його головна проблема – те, що США купують у Європи більше, ніж продають. Це факт. Тож він намагатиметься виправити ситуацію, зміцнюючи американські позиції в енергетичному та військово-промисловому секторі.

Тому тут не про розрив, а про те, що "США повинні спілкуватися з вами, але ви повинні робити це з повагою", як у фільмі ("Хрещений батько"). Отже, після "холодного душу" від Венса зараз має відбутися певний відкат, і вже скоро ми почуємо зовсім інші заяви від американців.

Ми вже бачили реакцію на попередні заяви Трампа від керівника Пентагона Піта Гегсета, причому були доволі критичні заяви в європейських медіа. Зараз, після цього "холодного душу", як ви сказали, яка може бути подальша реакція? Чого нам чекати в такій ситуації?

Європа об’єднається, тобто почне поводитися більш суб’єктно. Можливо, вона просто почне тиснути на Трампа, щоб він активніше залучав її до процесу переговорів.

Це важливий момент. Для України це прекрасний шанс скористатися ситуацією. Адже ми розуміємо, якщо за столом переговорів будемо лише ми й американці (з Росією окрема історія) — це одне, а якщо там будутьукраїнці, американці й європейці — це інша, значно вигідніша для нас ситуація. Адже, як кажуть: "Гуртом і батька легше бити". У такому випадку можна буде аргументованіше пояснювати американцям, що насправді відбувається і до чого це може призвести.

Європа повинна відреагувати адекватно. Не плакатися, що її образили, а, навпаки, показати, що таке європейська дипломатія та єдність. Тим більше, що серед європейських країн є ті, які без проблем можуть взяти на себе таку роль і продемонструвати Трампу, що з ними треба рахуватися. Неможливо просто приїхати й розповідати, яке їхнє місце та що вони повинні робити.

Якщо говорити про переговори, то ми бачили, що сьогодні відбулася зустріч Єрмака та Келлога на полях Мюнхенської конференції. Як це співвідноситься з поточною позицією, яка озвучується? Чи дійсно є для нас ризики?

Ризики, безумовно, є завжди. Але зараз ми вже бачимо початок реального процесу. Люди, які у Трампа відповідають за цей напрямок, починають зустрічатися з нашими представниками та обговорювати ці питання. І це позитивний знак. Адже після дзвінка Трампа Путіну в Україні прокотилася хвиля "зради".

Проте зараз ми бачимо, що робота ведеться. Так, американці будуть спілкуватися й з росіянами, але вони комунікують і з нами. Вони не можуть ігнорувати нашу позицію. Про це свідчить і виступ Президента. Він намагався показати, що ми готові обговорювати різні питання, але це має відбуватися у форматі постійної комунікації.

Я не скажу, що все розвивається супероптимістично, але поки що все йде в нормальному робочому порядку. І далі таких зустрічей та перемовин буде ставати все більше.

Щодо виступу Зеленського. Як ви його оцінюєте та наскільки його почують у Європі та, насамперед, у США?

Його почують, адже президент традиційно говорив доволі відверто, і проігнорувати ці заяви буде складно. Але наскільки вони дійдуть до наших партнерів — це вже інше питання. Поки що я в цьому не впевнений.

Президент зробив те, що мав зробити: публічно відреагував, озвучив певні "червоні лінії", чітко окреслив позицію України. Завдання виконано. Але багато чого залежатиме від зустрічі з Венсом і того, про що вони домовляться. Там буде більше конкретики, і ця конкретика важливіша, ніж просто виступ. Поки що це – певна рамка, яку потрібно було озвучити. Це насправді було зроблено непогано, особливо враховуючи умови та ситуацію, в якій це відбувається.

Тепер подивимося, що буде далі. У будь-якому випадку, будуть переговори у закритому форматі, і дуже мало інформації буде виходити назовні. Те, що президент підтвердив деяку інформацію про зустріч з Трампом, це насправді позитив. Бо журналісти оцінили цю розмову як конструктив. І, можливо, все не так погано, як здавалося на перший погляд, бо насправді ведеться марудна, але потрібна робота.

Щодо можливої зустрічі з Венсом, Зеленський заявив про те, що він готовий зустрітися, обговорити деякі питання, зокрема і договір про надра. Про що саме можуть говорити говорити, і що може бути показником успішної розмовив контексті України?

Слід розуміти, що Венс — це не самостійний гравець. Він виконує роль очей, вух і голосу Трампа. Він приїхав лише з метою, щоб поговорити із Зеленським. Можливо, за зачиненими дверима він озвучить певні контури плану Трампа, особливо найбільш контраверсійні, аби Україна думала, як вона буде до них ставитися. Потім Зеленський передасть відповідь, і Венс повезе її до Трампа.

Важливо, щоб між Зеленським і Венсом відбулася певна "хімія", адже саме Венс доповідатиме Трампу. Якщо він складе про президента України позитивне враження, це буде одна розмова. Якщо ж у нього залишиться особистісний скептицизм, це буде зовсім інший тон доповіді.

Це завдання з "зірочкою", оскільки ставлення Венса до війни та до Зеленського, м’яко кажучи, не надтокомпліментарне. Тому, з одного боку, потрібно підіграти Венсу, підвищивши його значущість (яка насправді, кажучи відверто, нульова з точки зору посади віцепрезидента). З іншого боку, треба чітко передати йому позицію України, щоб він доніс її до Трампа без помилок, щоб скласти своє враження про наші наміри і те, як ми збираємося їх реалізовувати.

Зважаючи на те, що і Трамп, і Кремль озвучували, що готується двостороння зустріч, чи може перед цим відбутися зустріч між Зеленським і Трампом?

Я не думаю, що Трамп швидко зустрінеться з Путіним. Скоріше за все, це будуть зустрічі робочих груп, зокрема в Саудівській Аравії або в іншій країні. Але якщо йтиметься про персональну зустріч, хочеться вірити, що Трамп спочатку зустрінеться із Зеленським, а вже потім із Путіним.

З точки зору міджу йому вигідніше спершу зустрітися із Зеленським, а потім їхати до Путіна. До речі, для посилення своєї позиції – він завжди зможе заявити, що це позиція України, Сполучених Штатів, а також, сподіваємося, Європейського Союзу. Це додасть ваги пропозиції та розширить простір для маневру Трампа. Адже якщо він поїде сам, а потім просто поставить Україну до відома, це не спрацює.