Остання в історії СРСР. 36 років тому закінчилася війна в Афганістані – що про це потрібно знати

У суботу, 15 лютого 2025 року, виповнюється 36 років з дня виведення радянських військ з Афганістану. Ця війна стала останньою в історії Радянського Союзу і коштувала йому чималих людських та економічних втрат.

"Телеграф" пропонує читачам згадати, з чого все почалося і чим закінчилося.

Передісторія

Війна в Афганістані триває з квітня 1978 року. Вона є однією з найтриваліших в історії людства. Протистояння розпочалося з моменту приходу до влади прокомуністичної Народно-демократичної партії Афганістану. Ця політсила орієнтувалася на Радянський Союз і проводила в Афганістані реформи на зразок "старшого брата".

Це викликало невдоволення у населення країни: ідеї "світлого майбутнього" не могли замінити афганцям мусульманських традицій та багатовікового напівфеодального способу життя. Моджахеди (так називали афганських повстанців — Ред.) вели війну проти правлячого режиму в Кабулі.

Ситуацію також посилила і внутрішньополітична боротьба в самій НДПА: вона розкололася на ворогуючі фракції — "Хальк" ("Народ") та "Парчам" ("Прапор"). Боротьба за владу точилася між двома лідерами партії: Нур Мухаммедом Таракі та Хафізуллою Аміном.

У вересні 1979 року Таракі був повалений Аміном з посади Генсека ЦК НДПА і пізніше вбитий за наказом того ж Аміна. Ця новина викликала у керівництва СРСР стурбованість, оскільки Тараки в Кремлі вважали за надійного союзника, а Аміна розглядали як загрозу радянському впливу в Афганістані.

Восени-взимку 1979 року у Кремлі розробляли плани з усунення Аміна з керівних посад та його фізичної ліквідації.

Введення військ

Спочатку Хафізуллу Аміна спробували отруїти: йому в їжу була підмішана отрута. Але за іронією долі афганського диктатора врятували радянські лікарі від смерті. Тоді в Кремлі вирішили використати радянські спецпідрозділи, які на той час уже були перекинуті до Афганістану під виглядом "інструкторів" місцевої армії та силових структур.

25 грудня 1979 року перші підрозділи т.зв. "обмеженого контингенту" радянських військ увійшли на територію Афганістану. Вони зайняли центральні міста афганських провінцій, літаки приземлялися на аеродромах Кабула та Баграма.

А вже 27 грудня 1979 року радянські спецпідрозділи провели операцію зі штурму резиденції Аміна у Кабулі – палацу Тадж-Бек. Операція завершилася загибеллю Аміна та його родини, також загинуло щонайменше 200 осіб охорони диктатора. Радянські втрати склали трохи більше ніж 10 людей вбитими та пораненими.

В операції зі штурму палацу Аміна брали участь спецпідрозділи КДБ "Альфа" та "Вимпєл", спецназ ГРУ, підрозділи повітряно-десантних військ і т.зв. "мусульманські батальйони" (укомплектовувалися уродженцями радянських республік Центральної Азії — Ред).

Реакція світу

14 січня 1980 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій йшлося про негайне виведення радянських військ з Афганістану. Проте Кремль проігнорував цей документ.

Проти СРСР було запроваджено економічні санкції, деякі країни, зокрема США, проігнорували Олімпійські ігри 1980 року у Москві. Крім того, США, Великобританія, Китай та арабські країни почали допомагати афганським моджахедам зброєю та спорядженням у боротьбі проти радянських військ. У Пакистані та Ірані відкрилися табори біженців та центри підготовки учасників спротиву.

Повстанці не вели прямих боїв з радянською армією, а влаштовували засідки на гірських дорогах та перевалах, знищували колони постачання та техніки і збивали літаки та гвинтокрили. Це стало можливим завдяки постачанню від США ПЗРК "Стінгер".

Закінчення війни та втрати

Активні спроби завершити війну почав робити Михайло Горбачов після приходу до влади. Перше виведення військ відбулося влітку 1986 року. Тоді в Радянський Союз повернулися шість полків. А у квітні 1988 року Афганістан, Пакистан, США та СРСР підписали Женевські угоди щодо врегулювання ситуації в Афганістані — у них було сказано, що радянські війська покинуть країну.

15 лютого 1989 року офіційно завершилося виведення радянських військ з Афганістану. Але на території країни залишалися ще військовополонені, так і прикордонники, які прикривали відхід військ в СРСР.

За майже 10 років війни Радянський Союз втратив в Афганістані понад 15 тисяч людей убитими, понад 50 тисяч зазнали поранень, ще понад 400 зникли безвісти. Через цю війну пройшло від 80 до 100 тисяч людей, серед яких були українці. Майже три тисячі наших співвітчизників не повернулися додому. Втрати афганського населення, з урахуванням знищення радянською артилерією та авіацією цілих населених пунктів, становлять майже мільйон людей.

СРСР після виведення військ і до свого розпаду в 1991 році надавав підтримку маріонеточному режиму в Кабулі. Але в 1992 році влада НДПА впала, а Афганістан поринув у новий етап війни, яка триває й досі.