Рецензія на фільм «Капітан Америка: Чудесний новий світ» / Captain America: Brave New World

13 лютого до екранів кінотеатрів дістається черговий марвелівський фільм «Капітан Америка: Чудесний новий світ», у якому титульну роль виконав Ентоні Макі, що після епічного блокбастера «Месники: Завершення» (2019) замінив на посту Кепа Кріса Еванса. Чи вдалося творцям стрічки якось освіжити добряче потріпаний кіновсесвіт та додати у нього щось цікаве — читайте в огляді нижче.

«Капітан Америка: Чудесний новий світ» / Captain America: Brave New World

Жанр супергеройський екшн, політичний трилер
Режисер Джуліус Она
У ролях Ентоні Макі, Денні Рамірес, Карл Ламблі, Шира Хаас, Тім Блейк Нельсон, Джанкарло Еспозіто, Джулія Луїс-Дрейфус, Роза Салазар, Гаррісон Форд, Лів Тайлер
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Колишній прихильник Соковійських угод Таддеус Росс став президентом США, а Сем Вілсон, тим часом працює на уряд разом зі своїм помічником Хоакіном Торресом. На урочистому заході Росс інформує Кепа, на превеликий подив останнього, що було б непогано відродити Месників. Та після того, як на лідера країни відбувається зухвалий замах прямо посеред Білого дому, а серед нападників опиняється його друг, суперсолдат Ісая Бредлі, у головного героя виникає проблема куди складніша, ніж відродження супергеройського загону.

Згодом стає очевидно, що за злочином стоїть таємничий ляльковик, який тягне за потрібні ниточки задля власних інтересів. Таким чином він ризикує не тільки викрити страшну таємницю новоспеченого президента, а й на тлі використання адамантію розгорнути війну між Сполучними Штатами та Японією.

Підзаголовок чергового, вже 35-го фільму в рамках невмирущого Кіновсесвіту Marvel «Чудесний новий світ» видає бажане за дійсне — ніяким «новим світом», тим більше «чудесним» тут навіть і не пахне. Творці стрічки працюють у звичному режимі, як співробітники заводу, на долю яких випала конвеєрна рутина. Новий «Капітан Америка» не те що не здатний дивувати — про таке сьогодні годі мріяти, — але й поганенько проявляє себе як розважальне кіно через тотальну вторинність, передбачуваність і власне втомлений погляд на жанр.

Проблема у тому, що мало затягти на знімальний майданчик легендарного Гаррісона Форда і сподіватися, що лише сама його присутність зробить пів справи — останній «Індіана Джонс» не дасть збрехати. Мало вручити другорядному герою щит знакового героя і чекати, що той буде цікавий апріорі. Недостатньо подіставати із засіків всіма позабутих персонажів десь із «Неймовірного Халка» (2008), що стояв біля витоків майбутнього кіновсесвіту, та робити з них фундамент для нових конфліктів. Зрештою, наївно претендувати на ефект новизни, замінивши огірок на помідор.

Про потуги щодо політичного трилера краще взагалі не згадувати, бо місцеві конфлікти навіюють не напругу, а суцільну нудьгу. Та й щодо злободенності сучасної політичної повістки у Штатах Marvel поводить себе на диво стримано, якщо не сказати, що боязко. Момент з замахом на Таддеуса Росса, що у початковому варіанті трейлера співпав з торішнім замахом на Трампа, по суті, є єдиною спільною рисою, яка може зійти за паралель між екранним президентом та реальним. В усьому іншому — жодних цікавих коментарів стосовно діяльності тоді ще (мається на увазі під час знімань) потенційного, а нині новообраного очільника країни, не при епізодичному Себастіані Стені будь сказано.

Взагалі бути настільки несміливими, як творці «Чудесного нового світу», й намагатися виїхати коштом старих напрацювань — це ще той кінематографічний мазохізм. Барон Земо може подавати в суд на місцевого лиходія за те, що той банально вкрав його геніальний план — зазомбувати потрібних людей, щоб внести розкол і смуту, налаштовуючи дві сторони одна проти одної. В пам’ятному «Протистоянні» (2016) то були Капітан Америка та Залізна людина, тут — також дуже добре знайомі одне одному Японія і США. Плюс мотив один і той самий — помста.

У підсумку стрічка ледве добирає двох годин разом з титрами та післятитровою сценою, але таке враження, що тягнеться нескінченно. Це типовий Marvel, але типовий в поганому сенсі, у дусі останніх невдалих проєктів. Все-таки з тим горезвісним клацанням Танос забрав не тільки половину всесвіту, а й спроможність авторів видавати притомну супергероїку, виходячи за рамки фан-сервісу чи повторення пройденого.