Google "грає в Бога" і сприяє запитам Росії та Китаю щодо цензури – розслідування

Компанія Google співпрацювала з авторитарними режимами по всьому світу, включаючи Кремль у Росії та Комуністичну партію Китаю та задовольняла їхні запити на цензуру, виявило розслідування The Guardian Observer.

З 2011 року компанія взаємодіяла приблизно зі 150 країнами, які прагнули видалити інформацію з публічного доступу. Серед них були як демократичні уряди, так і диктатури, санкційні режими та уряди, обвинувачені у порушенні прав людини, включаючи підконтрольну Талібану в Афганістані поліцію.

На запити урядів Росії та Китаю Google видаляла контент, зокрема відео з протестами проти державної влади на YouTube та матеріали, що критикують політиків і звинувачують їх у корупції.

За даними Google, у світі існує 5,6 млн одиниць контенту, "призначених для видалення" після запитів урядів. Згідно з даними компанії з кібербезпеки Surfshark, з 2020 року кількість запитів на видалення контенту до Google зросла більше ніж удвічі.

Google є одним із найвпливовіших інформаційних регуляторів у світі, адже мільярди людей щодня користуються його продуктами, такими як Пошук, YouTube, Drive та Chrome.

Компанія регулярно отримує запити на видалення інформації від національних і місцевих урядів у всьому світі, а також від судових органів, поліції та військових структур. Інформація може бути видалена з різних причин, таких як порушення авторських прав, конфіденційність, наклеп або порушення політик компанії.

Google не публікує повні дані про запити на видалення, однак надає вибіркові зведення про певні випадки цензури, які, на його думку, "можуть становити суспільний інтерес". Ці зведення включені до Звіту про прозорість, який оновлюється кожні шість місяців.

Проведений Observer аналіз цього звіту виявив непрозорий процес видалення контенту. Це піднімає питання про роль Google у контролі публічної інформації та в таких сферах, як дезінформація, військова пропаганда та геополітика. Критики висловили занепокоєння тим, що Google «грає в Бога» з контролем та регулюванням.

Observer  проаналізував дані про видалення по конкретних країнах, типи запитів, хто їх надсилав і за який період вони надходили. У деяких випадках, коли Google виклав деталі конкретних запитів, вони також були проаналізовані.

Після національної безпеки більшість глобальних запитів на видалення до Google з 2020 року стосуються авторських прав, а також конфіденційності та безпеки. Тисячі запитів класифікуються як «інші», без додаткових пояснень від Google.

Один запит на видалення може стосуватися кількох елементів вмісту. Google, чия материнська компанія, Alphabet, минулого року отримала 350 мільярдів доларів доходу, також наводить цифри щодо загальної кількості елементів, які вона «заявила на видалення», але не уточнює, скільки насправді видалила.

Вплив Росії та Китаю

За чотири роки до червня 2024 року Росія становила понад 60% усіх запитів на видалення контенту. Російський інтернет-цензор "Роскомнадзор" є одним із найактивніших урядових агентств, що звертаються до Google.

Громадянам Росії також не дозволили переглядати певні публікації на платформі компанії Blogger, які включали "критику російської військової історії та політики, а також російські патріотичні свята" і “підбурювання до насильства проти мешканців російського міста”. З YouTube також було видалено кадри, на яких українські мітингувальники спалюють російський прапор і ображають державні символи Росії.

У 2022 році Google цензурував на YouTube відео, що закликали до протестів проти уряду Владіміра Путіна. Інші матеріали, що містили критику Путіна, зокрема рекомендації тактики голосування від опозиціонера Олексія Навального під час виборів у вересні 2021 року, були тимчасово заблоковані. "Роскомнадзор" та інші російські державні установи також вимагали видалення додатку "Розумне голосування" Навального з магазину Google Play, що компанія виконала.

До Google по видалення інформації зверталися міністр кремлівського кабінету міністрів, сенатор, глава державного банку та голова урядової установи. Однак невідомо, чи погодилася Google і що вона видалила для них –  компанія не надала додаткової інформації на запит.

У Китаї, на запит Міністерства громадської безпеки, Google видалила понад 200 відео. При цьому міністерство вимагало видалення 412 роликів, з яких 346 “містили звинувачення в корупції у політичній системі в Китайській Народній Республіці або історії про вищих урядовців”.

Google також допомагав у боротьбі з підробленими профілями президента Китаю Сі Цзіньпіна. Онлайн-акаунти, які видають себе за іншу особу, були заборонені в 2015 році після того, як громадяни Китаю використовували їх для прихованої критики Сі та для обходу законів про цензуру, які є одними з найбільш жорстких у світі.

Останній запит Ірану до Google був у 2016 році, коли ним, як і зараз, керував його верховний лідер, аятола Алі Хаменеї. Його виконавчий уряд вимагав від Google цензурувати чотири фрагменти контенту на підставі «залякування/цькування». Відповідно до звіту, Google не вжив жодних заходів.

Компанія також співпрацювала з поліцією Афганістану, яка  у 2023 році зв’язувалася з нею 19 разів, що на 180% більше, ніж у попередньому році. У 2021 році Афганістан був відвойований талібами, до складу поліції яких входить «поліція моралі», яка патрулює вулиці. Після повернення до влади таліби запровадили нові закони проти наклепу на уряд.

Google не опублікувала жодних додаткових подробиць про те, що саме поліція вимагала видалити, окрім категорії запитів «шахрайство».

У 2023 році влада Талібану попросила видалити ще більше інформації з міркувань «конфіденційності та безпеки». Google не оприлюднила жодної додаткової інформації про ці запити та не відповіла на запит про подробиці.

Експерти наголошують, що частиною права на свободу вираження поглядів є право на доступ до інформації, яке обмежується за наявності цензури.

Навіть якщо Google видаляє вміст лише відповідно до власних інструкцій, є сенс визначитися, чи мають Google та інші технологічні компанії працювати і таким чином грати в Бога.

За власним визнанням Google, приклади, які вона оприлюднює, лише «надають уявлення» про те, що її просять видалити, і «не вичерпні». 

Більшість опублікованих компанією даних ілюструють випадки, коли вона твердо протистояла запитам уряду, а не коли погоджувалася на них. Google також не надає даних про систему прийняття рішень або про те, хто регулює ці рішення.

З 2011 року влада США надіслала понад 12 тисяч запитів на видалення, причому в одному запиті часто містилося кілька елементів вмісту, однак Google опублікувала деталі щодо менше ніж 40 із них.

Політичну складову своєї ролі Google розглядає у своєму Звіті про прозорість, зазначаючи, що  урядові запити зазвичай спрямовані на політичний вміст і критику уряду. Уряди посилаються на закони про наклеп, конфіденційність і навіть авторське право, намагаючись видалити політичні висловлювання.

«Наші команди оцінюють кожен запит і розглядають вміст у контексті, щоб визначити, чи слід видаляти вміст через порушення місцевого законодавства або нашої політики щодо вмісту. Ми завжди оцінюємо законність і повноту державного запиту», – зазначили в компанії.

Там також додали, що діляться цією інформацією, щоб пролити світло на масштаб і обсяг державних запитів на видалення контенту, а також сподіваються привернути увагу до законів і правових процесів у всьому світі, які впливають на доступ до інформації онлайн.

Google оскаржувала запити на видалення та публічно боролася з Росією через цензуру. У жовтні минулого року російський суд оштрафував компанію на 20 децильйонів доларів, що є «символічною» сумою, яка перевищує світовий валовий внутрішній продукт і дорівнює двом ундецильйонам рублів (двійка з 36 нулями). Причина накладення штрафу –  обмеження російських державних медіа-каналів на YouTube. Росія продовжує надсилати запити щодо цензури в Google, і востаннє, згідно з доступними даними, робила це в період, що закінчився червнем 2024 року.

За кілька днів до того, як Росія вторглася в Україну та оголосила про «безмежне» партнерство з Китаєм, вона безуспішно домагалася видалення 600 внутрішніх посилань, пов’язаних із президентом Китаю. Посилання включали сторінки Вікіпедії про Сі сімома мовами, новинні статті про нього в Economist і New York Times, а також телекомпаніями France 24 і BBC. Однак Google відмовилася їх видалити частково через те, що “Роскомнагляд” не надав їй достатньо інформації.

Томас Стамуліс, керівник відділу безпеки Surfshark, який регулярно відстежує дані про видалення Google, впевнений, що громадськості важливо знати про процеси видалення Google контенту, оскільки ці запити часто спрямовані на політичний вміст і критику дій уряду. 

«У періоди політичної нестабільності або соціальних хвилювань уряди, особливо авторитарні, можуть вимагати видалення контенту, який вони вважають загрозливим або дестабілізуючим, щоб придушити інакомислення», — наголосив він.

За його словами, збільшення запитів на видалення відображає зростаючу важливість Інтернету в суспільному житті та проблеми управління контентом, що перетинає міжнародні та юрисдикційні кордони».