Як Україні переконати Захід продовжувати допомогу: дієві методи

Тим часом ось цікаве пише наша людина в Америці, професор Василь Тарас:

"Мав оце тиждень з купою виступів і розмов про Україну. За три роки, таких виступів, розмов і суперечок вже певно в тисячах.

Постійно тестуєш, що дає результат, а що не заходить. Спостерігаєш за аудиторією і співрозмовниками.

Бачиш, від яких тез засинають, від яких починають жаліти і пробують утекти, а від яких просинаються, донатять, і навіть готові в бій.

Якщо мета — переконати, що Україну треба підтримувати зброєю, грошима, і аж до вступу західних військ, то з мого досвіду,

Не працює:

• Розповідати, як страждає Україна і українці; як руйнуються міста від бомбардувань; скільки загинуло українських солдат;
• Відповідати на запитання як там мої батьки, брати і сестри, як їм важко, які вони бідні;
• Згадувати про Будапештський меморандум і казати, ви ж обіцяли захищати Україну, якщо що;
• Просити донати на гуманітарку чи відбудову України, чи броніки українським солдатам.

Це працювало на початку 2022-го. Сьогодні ж до таких тез публіка все більше ставиться, як ми всі до тих, що просять милостиню під церквою:

• Часом стає шкода, часом кидаєш гривню;
• Більшість часу проходиш, притворяючись, що не помічаєш;
• Хтось навіть огризається, мовляв "іди на роботу" і "я тобі дам, а ти сігарєти купиш, чи вообще наркотікі".

Працює:

• Почати з фрази "Я — з України, але я ні слова не скажу про моє ставлення України, про моїх батьків і друзів там. З якого біса ви повинні перейматися долею моїх батьків і друзів?". — відразу просинаються. "Більше того. Я, певно, задовго прожив в США, бо сьогодні я буду говорити виключно з точки зору інтересу мого рахунку в американському банку і моєї безпеки в моєму американському будинку. І вас повинен турбувати лише ваш гаманець і ваша безпека. Ми ж серйозні люди: оці всі усі-пусі з цінностями і принципами — то не для нас." Народ конкретно просинається, деякі починають бурчати, в приватних розмовах пробують перебивати.
• "Якби я міг просто закрити очі, забути про Україну, можливо, я б так і зробив. Але я не можу так зробити. Не тому, що мені болить за Україну. А тому, що я боюся, що якщо сьогодні я закрию очі на Україну, завтра мені доведеться платити за висадку американських військ в Нормандії.

Можливо навіть мені самому, разом з тобою і тобою (показую на молодших людей в аудиторії) і твоїм і твоїм сином (показую на старших) доведеться висаджуватися на ті пляжі. А це дорого. Дуже дорого. І може бути навіть дуже боляче". Аудиторія починає здогадуватися, куди я хилю, і вже з цікавістю слухає.

• "Ця війна — набагато більша за Україну. Україна в цій війні — це лише перші три дні багаторічної війни. Маленький крок не вартий уваги."
• "Це не війна Росії проти України."
• "Путіну треба віддати належне: він дуже відкрито завжди говорив про своє бачення світу і плани. Не треба гадати. Треба лише слухати. Приміром його Мюнхенську промову 2007 року.

В ній він фактично оголосив війну Заходу. Він сказав, що

• Вєдущіє страни нас не уважают і нє бєрут наши інтєрєси во вніманіє;
• Ви в нас забрали те, що по праву наше, те, де наша мова, культура, і де були наші інтереси і зона впливу;
• Ми намагалися вирішити все мирним шляхом, але ви нам не залишили вибору, ми маємо взяти силою;
• Собірайтє свої манаткі і убірайтесь до граніц нашої колишньої імперії";

В якій він повторив, фактично слово в слово, іншу Мюнхенську промову.

Іншого диктатора, який теж жалівся, що у нього несправедливо забрали частини його імперії і зони впливу. Теж говорив про "історичну справедливість" і "билоє вєлічіє".

• Назвати війну в Україні "російсько-українською війною" — це все одно, що назвати Другу Світову в 1938-1939 роках "німецько-чеською", "німецько-австрійською", чи "німецько-польською" війною. Був аншлюс Австрії. Було захоплення Судетів. Під приводом захисту німецькомовного населення і відновлення історичної справедливості. Було захоплення Польщі. Обоє моїх дідів зустріли німців в окопах 1 вересня 1939-го. Але ж ми не переймаємося тими маленькими "локальними конфліктами. Ми говоримо про них як про Другу Світову війну."
• "Якби я дав вам машину часу і ви могли б поговорити з Чемберленом і Рузвельтом у 1939-му, як би ви їм порадили реагувати на аншлюс Австрії? Судетів?

Чемберлен і Рузвельт вирішили не ескалювати. Не давати зброю Польщі для оборони.

Коли Чемберлена замінив Черчилль, Британія таки спробувала зупинити Німеччину. Однак США аж до третього року війни намагалися уникнути ескалації. Відсидітися.

Ви знали, що Черчилль у 1939-му провів більше часу в США, ніж в Британії, випрошуючи допомогу? І не отримав її. Коли врешті США погодилися надати допомогу Британії, вони це робили через Канаду.

Підганяли літаки до канадського кордону. Зливали паливо. Канадці перетягали їх через кордон і вже звідти відправляли в Британію. Щоб раптом США не втягнулися в пряму конфронтацію з Німеччиною. Бо буде Світова війна. Хотіли відсидітися за атлантичною річкою. Наївні.

В той час в містах США проходили анти-воєнні мітинги. Люди критикували Рузвельта за витрачання грошей на чужі війни.

Казали, що давати зброю Британії — це лише затягувати війну.

• А головний автомобільник США Генрі Форд співав оди Гітлеру… Нікого не нагадує?
• "Якби у вас була б машина часу і ви могли б поговорити з Рузвельтом у 1938-му, що б ви йому порадили?"
• "Тоді США, Британія, Франція думали, якщо простити Гітлеру Судети, Австрію, Польщу — він заспокоїться."
• "Тепер США, Британія, Франція думали, якщо простити Путіну Грузію, Крим, Донбас — він насититься і зупиниться. Зупинився?"
• "Принципова різниця між тоді і тепер в тому, що тоді Австрія, Чехія, Польща, Франція — всі впали за кілька днів. І далі німецькі війська були від Норвегії до Румунії, від Італії до СССР, з планами імперії від Португалії до Японії.
• Включаючи США — якщо пам'ятаєте Перл-Харбор в час, коли США зберігали нейтралітет. Не дали відсидітися."
• "Цього разу Україні теж давали 3 дні. І теж далі мали бути решта Грузії, кілька Станів, Балтика, Польща, Чехія. На російському ТБ говорили про Лісабон".
• "До кінця 2022-го бої б ішли в ЄС. Або не йшли б. Розслаблена і боягузлива Європа, не виключено, здавалась би без бою, як колись Франція. Бо на неї б сунула не лише російська орда, але і мільйони українців, а пізніше і поляків і балтів, яких би РФ взяла під штик, як вони взяли українців Донбасу і кинули проти решти України."
• "А в 2024-му американські хлопці висаджувалися б десь в Нормандії під кулеметним вогнем. Хто з нас був би на тому пляжі? Чи ми вже застарі, і висаджувалися б наші сини?"
• "Але дивним чином, ота мала, корумпована, бідна Україна не впала за три дні.
• І не впала за три тижні. І за три місяці. І за три роки. Бере своє козацька і упівська кров."
• "І вже три роки ми з вами ходимо на роботу, їздимо на конференції і ведемо тут інтелектуальні бесіди в теплих приміщеннях замість холодних пляжів Нормандії".

Зазвичай до цього місця в залі тиша. Час будити….

• "Перестаньте, к***а, просити Україну дякувати за західну допомогу.
• Подякуйте Україні, що за якісь копійки, долі відсотку від вашого бюджету, ні не всього бюджету, лише долі відсотків бюджету Пентагону, вони воюють за нас, щоб ми могли пити тут каву з круасанами і вести розумні бесіди". Тут дуже допомагає вжити слово "к***а". Вириває аудиторію з зони комфорту.
• "Якому до біса Чемберлену в 1938-му? Дайте мені хоча б можливість сказати Байдену і Шольцу у 2022-му, що якби тоді не пожлобилися на нормальну кількість "Абрамсів", "Леопардів" і F-16, то у 2023-му б вже б рахували суми репарацій від РФ за ті ж "Абрамси" і "Леопарди". Але злякалися. Пропустили можливість";
• "Не думайте про Україну. Не переймайтеся стражданнями українців. Думайте про свої гаманці і свою безпеку";
• "Що мені дешевше: продовжувати давати кілька нещасних мільярдів і парочку-другу з тисяч F-16 і "Абрамсів", які ржавіють в пустелях Невади, щоб українці і далі воювала замість тебе, тебе, і тебе, і мене, чи лишити всю ту техніку ржавіти, а гроші — на рахунках Пентагону сьогодні, щоб завтра платити за висадку в Нормандії?"
• "А може, і в Тайвані. А може, і знову на Близькому Сході. Чи ви думаєте, товаріщ Сі і верховний лідер Ірану не придивляються уважно до наших дій зараз?"

І тут допомагає просто зупинитися і сісти.

Пробував якісь висновки і заключення. Не працює. Аудиторія тоді повертається в зону комфорту. Найкраще працює отак на півречення, на самій високій ноті, якраз посеред тези, просто обірвати і лишити аудиторію із незакінченою думкою в голові.

Джерело: пост Олександра Міхельсона в Facebook з посиланням на Василя Тараса.