Рецензія на фільм «Ущелина» / The Gorge

14 лютого, акурат у День святого Валентина, на сервісі Apple TV+ прем’єрувався науково-фантастичний горор «Ущелина», головні ролі у якому виконали Майлз Теллер та Аня Тейлор-Джой. В огляді нижче будемо з’ясовувати, у яку халепу втрапили головні герої стрічки, якою вийшла місцева екранна пара та наскільки цікаво за усім цим спостерігати в межах химерного відеоігрового сетингу.

Плюси:

стрімкий розвиток подій; цікавий сетинг ущелини; гарний акторський дует; грамотне поєднання романтики, екшену і горора, чудовий саундтрек; в цілому захоплива історія;

Мінуси:

CGI-мешканці ущелини виглядають дивно і комусь їхній вигляд точно не сподобається; кінцевий акт помітно слабший за попередні; передбачуваний фінал; загальна невибагливість сюжету;

7/10

Оцінка
ITC.ua

«Ущелина» / The Gorge

Жанр науково-фантастичний фільм жахів, бойовик
Режисер Скотт Дерріксон
У ролях Майлз Теллер, Аня Тейлор-Джой, Сігурні Вівер, Вільям Г’юстон, Сопе Дірісіу
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Одного разу до крутого американського снайпера Леві Кейна звертається з пропозицією таємна організація в особі привітної жіночки, на вигляд настільки впевненої, що з такою і в космос полетіти не страшно. Хлопця закидають у невідому країну, десь у лісисту місцевість, вздовж якої проходить величезна, занурена в імлу ущелина. Він прибуває на секретний об’єкт — сторожову вежу, де його зустрічає Джей Ді, якого Кейн має замінити на найближчий рік. Завданням бійця стає не допустити прориву з ущелини, хто або що не намагалося б звідти виринути.

На початках ця таємнича місія здається герою повним абсурдом, підкріпленим байками про те, що тут в нас ніщо інше як брама у пекло. Але шляху назад немає, тож після швидкого відбуття Джей Ді він заступає на вахту. Нудьга змінюється на цікавість, коли Леві звертає увагу на вежу з протилежного боку, точніше на ту, хто в ній мешкає. Литовська найманка Дарса щойно розібралася з білоруським олігархом і також прибула у цю дивну місцину, щоб нести службу. За допомогою химерної комунікації, яка категорично заборонена, дві заблукалі душі знайомляться ближче, і от уже у Леві в голові визріває авантюрний план. Який, власне, і призводить до катастрофічних наслідків.

«Ущелина» — мабуть, ідеальний п’ятничний блокбастер для затишного домашнього перегляду; файна ескапістська розвага, від якої є своя очевидна користь; невибаглива, і це тут зійде за комплімент, в міру захоплива багатожанрова небилиця, за яку не соромно. Хочеться більше контенту подібного штибу від основного гравця на стримінговій ниві Netflix, але маємо те, що маємо.

Режисер стрічки Скотт Дерріксон — знаний майстер горора. У його фільмографії ви можете побачити як представників моторошного жанру, таких як «Шість демонів Емілі Роуз» (2005), «Сіністер» (2012) і «Чорний телефон» (2022) за оповіданням Джо Гілла, так і великі блокбастери на кшталт «День, коли Земля зупинилася» (2008) і «Доктор Стрендж» (2016).

Тут постановник знову виступив у звичному для себе стилі. Ймовірно, як і попередні його роботи, «Ущелина» ледве може претендувати на статус класики жанру, що навіки закарбується в історії кінематографу. Однак як кіно у моменті, тут і зараз, картини Дерріксона зазвичай проявляють себе саме як міцний жанровий продукт. І поточна новинка не є виключенням, хай би яким безглуздим часом не виглядав місцевий сюжет.

Творцям вдалося гармонійно поєднати солодкаву історію про романтичні пристрасті з бадьорим науково-фантастичним горором/бойовиком про в усіх сенсах здичавілих почвар у дусі «Останніх з нас» (ще згадується персонаж Стеллана Скашґорда в «Піратах Карибського моря»). Недарма стрічка нагадує чисту екранізацію якої-небудь відеогри.

Спецпроєкти

У найбільш напружені моменти доречно починає гудіти відповідний атмосфері саундтрек від Трента Резнора й Аттікуса Росса. А коли відбувається зміна локації, глядач миттєво відчує тамтешню токсичну атмосферу завдяки відповідному колірному наповненню кадру.

Запаковане усе це дійство у похмурий та водночас дивовижний сетинг, що нагадує Зону з «Анігіляції» (2018) Алекса Ґарленда, а також водночас заховану від очей сторонніх і обмежену у просторі локацію на кшталт «Вулика» з «Оселі зла» (2002) чи наукової біолабораторії на Марсі з «Doom» (2005). Дизайн місцевості, до слова, виглядає чудово.

Непогано взаємодіють перед камерою й Майлз Теллер з Анею Тейлор-Джой, з яких вийшла гарна команда. Починають вони своє спілкування під заводну «Blitzkrieg Bop» від Ramones, причому таким самим способом, як і власник зброярні Енді та поліціянт Кеннет у «Світанку мерців» (2004) Зака Снайдера. Згодом, коли стартують розваги — гра в шахи та на імпровізованих барабанах, уважний глядач точно помітить приємні відсилання до попередніх хітів обох виконавців — «Одержимості» (2014) з Теллером та «Ферзевого гамбіта» (2020) з Тейлор-Джой.

Кульмінаційний акт вже помітно програє першому, який пристойно інтригує, та другому, де власне розгортається увесь заміс. Окрім того, що завершальні метання здаються зім’ятими, історія припускає очевидний, сильно передбачуваний фінал, продиктований романтичним складником. Це трохи псує загальне враження від і без того казкового сюжету, та критично не впливає на загальне сприйняття.

В цілому вийшла достатньо захоплива, динамічна і стрімка стрілялка, яка і за далеко не ганебну екранізацію комп’ютерної забавки зійде (читай — гарний науково-фантастичний горор/бойовик), і силу кохання встигає оспівати. Та головне, що все разом воно виглядає на диво гармонійно і цікаво, зокрема як вечірнє дозвілля біля екрана в обіймах того, хто вам небайдужий.

Висновок:

Не дивлячись на помітні недоліки, «Ущелина» однозначно рекомендується до перегляду.