"З Курська ми вийдемо, сухопутний коридор втрачений",– колишній в'язень РФ, боєць ЗСУ "Лелека" про можливе завершення війни

Про лідерство Трампа, тимчасово окуповані території, "справедливий мир" і вибори в Україні військовослужбовець Віктор Лахно ("Лелека") розповів "Телеграфу" у межах програми "Лінія спротиву".

Віктор Лахно "Лелека" зустрів повномасштабне вторгнення у Бердянську. Поки окупанти наближалися до міста – долучився до ЗСУ. В окупації партизанив. Вибравшись на підконтрольну Україні територію, полетів в оточений Маріуполь. Попри поранення, продовжував битися. Разом з іншими захисниками "Азовсталі" потрапив у полон, де провів 13 місяців. Після обміну повернувся на фронт, волонтерить, вивчає політичні технології, має загострене відчуття справедливості.

Запис інтерв'ю відбувся до перемовин Трампа з Путіним й запровадження санкцій проти 5-го президента України.

– Я пішов у армію у 18 років у 2016-му, і у нас фактично не було війська. І що ми (бійці. — Ред.) робили вже у 2017-му – тестували на полігонах власні артилерійські снаряди, які виготовляв "Укроборонпром". І вони були кращі, ніж радянські. Було налагоджено виробництво "Нептунів", "Богдан" для ЗСУ. Це сталося за каденції минулої влади.

"Справедливий мир"

– Нині обговорюється мир не на умовах України, а "справедливий мир". Риторика постійно мінялась, і чинна українська влада підійшла саме до такого формулювання. Не буває так, щоб певні меседжі активно нав'язувалися і Захід їх повторював.

Донецьк ми ніколи не побачимо — можна не мріяти, як і про Крим, Луганськ і окуповану частину Запорізької області. Сухопутний коридор нам не віддадуть. Курська область – ми звідти вийдемо, нам, можливо, віддадуть за це частину Харківщини.

У будь-якому випадку Володимиру Олександровичу Зеленському як президенту необхідне щось, що він подасть народу як перемогу, та якою вона може бути? Територіальна? Ні. Я думаю, намагатимуться обміняти всіх військовополонених українців. Я боюсь, які будуть наслідки таких рішень. Цікаво, як влада буде їх врегульовувати.

На "тимчасово окупованих територіях" ми вже програли

– Росія у Донецьку, Луганську мобілізувала майже все чоловіче населення. Сидить середньостатистичний Іван з п’ятого класу на Донбасі, дивиться на Україну як на ворога, тому що тут вбили його дядька, брата чи тата – і він так це сприймає, бо у нього є свої герої, які захищали свій дім. Найефективніше впливати на людей через ненависть, війну. Частину Запорізької області, яку зайняли росіяни, ми називаємо "тимчасово окупованою" – та це умовність. Скільки Крим ще буде "тимчасово окупованою територією"?

Уявімо, що Росія віддає нам Донбас. Людей звідти не заберуть. І от що робити з тими, хто нас ненавидить? Які волонтерили, купляли дрони, якими вбивали наших військових, як бути з тими, кого примусово мобілізували і вони воювали проти нас? Вони винні? Їх потрібно судити? Всіх засудити? Зробити автономію? Немає правильного рішення, адже на тих територіях ми вже програли. А територія без людей ніщо.

Військові готуються до штурмів, політики – до виборів

– "Країна можливостей", як про нас кажуть, тому що в Україні можна все. Наприклад, бути чинним народним депутатом, на якому два кримінальних провадження.

Попри те, що фронт сиплеться, а окупаційні війська просуваються, в Україні йде підготовка до виборів. Вже зараз відбувається розподіл влади. У КМДА, Міноборони вже своїх людей розставляють, білборди ставлять, ведуться інформаційні кампанії.

Маневр Трампа з припиненням фінансування на 90 днів — критичний. Коли армія потребує грошей, а окрім армії, є й реабілітаційні проєкти для військових після поранень, полону – всі вони зараз шукають спонсорів. Три місяці – умовність, зрозуміло, що фінансування втрачено. Також варто усвідомлювати роль незалежних ЗМІ під час виборів. Де їм знайти кошти, аби зберегти незалежність? У цьому контексті не забуваємо про олігархат.

Всі платять Рінату Леонідовичу Ахметову

– Олігархи – тіньові персонажі, які не будуть себе з кимось у відкриту афілювати. Люди, які приходять до влади, перебувають під впливом олігархів. У нас в країні так побудована влада – чинний народний депутат не може просто так взяти і зателефонувати Ахметову чи Пінчуку і щось сказати, а Рінат Леонідович може зателефонувати будь-кому, точніше, це зробить його секретар.

Ми з вами ті люди, що платять Рінату Леонідовичу Ахметову: світло, заводи, все. Навіть за надра, що згідно з Конституцією України належать народові, ми платимо Ахметову, йому видають землю в оренду. Конституція і закони змінюються через владу, через депутатів парламенту. Необхідна потрібна кількість голосів.