Демократія їм більше не потрібна: як Маск та його соратники змінюють Америку і світ

Оригінал публікації на сайті «Економічної правди» за посиланням

«На нашій планеті існують лиха та жертви і треба за можливості не стати на бік лиха». Альберт Камю, «Чума»

Журнал Time розмістив на обкладинці лютневого номера фото мільярдера Ілона Маска, який сидить за столом в Овальному кабінеті Білого дому. Обкладинка відсилає до головної статті випуску «Війна Ілона Маска з Вашингтоном» про впроваджувані ним урядові реформи в перші тижні президентства Трампа.

У новій адміністрації Маск має унікальний статус. Він підзвітний лише Трампу, який надав одному із своїх найбільших меценатів повноваження трансформувати бюрократичну систему США відповідно до своїх переконань. Які ці переконання?

На перший погляд, Маск намагається повторити «трансформацію» Twitter: після купівлі соцмережі він скоротив половину штату, включаючи вище керівництво, скасував щомісячні вихідні для співробітників та віддалену роботу.

Однак руйнування Маском інституцій США через департамент ефективності уряду (DOGE) насправді є частиною ширшої ідеології, яка останніми роками стала популярною серед найвпливовіших представників Кремнієвої долини. Вони зрадили колись непорушний альянс з Демократичною партією та її ідеї про рівність, а також вороже ставляться до спроб уряду регулювати свій бізнес.

Чому «нові олігархи» Кремнієвої долини підтримали Трампа та як ідея про «технологічні монархії» може зруйнувати американські інститути?

«Бролігархи» та де їх шукати

На початку 20 століття німецький соціолог Роберт Міхельс сформулював «залізний закон олігархії»: у будь-якій соціальній організації, незалежно від початкової демократичної природи, з часом влада неминуче концентрується в руках невеликої групи лідерів. Через майже сто років закон Міхельса виявився актуальним і для найвпливовіших представників Кремнієвої долини, яких останні пів року медіа дедалі частіше називають «бролігархами» (brolygarchs).

Цей термін складається з двох частин.

Перша – «bro» – походить від сленгового «tech bro» (дослівно «технобрат»). Так зазвичай називають чоловіків, які працюють в ІТ-індустрії, найчастіше в одній з компаній FAANG (Facebook, Amazon, Apple, Netflix, Google), і мають річний дохід понад 125 тис. дол. Типовому tech bro бракує соціальних навичок, він вважає себе кращим за колег і хоче, щоб його роботу високо цінували.

Друга частина – «olygarchs» – вказує на зростання впливу технологічних корпорацій та їх керівників. До «бролігархів» зараховують впливових засновників і топменеджерів, зокрема Ілона Маска, Джефа Безоса, Марка Цукерберга, а також деяких великих інвесторів, як-от Пітера Тіля чи Марка Андреессена.

У своїй прощальній промові Джо Байден вказав на зростання впливу технологічно-промислового комплексу, який може загрожувати США. Він не назвав конкретних імен, але попередив, що в країні формується нова еліта: олігархія надзвичайного багатства, влади та впливу, яка загрожує демократії.

Утім, «бролігархів» не варто порівнювати з класичними олігархами. На відміну від, наприклад, великих українських бізнесменів, які здобули статки грою в карти чи приватизацією підприємств, «бролігархи» отримали вплив завдяки технологіям.

Їхній світогляд значною мірою сформувався під впливом наукової фантастики та фентезі: Цукерберг, натхненний романом Ніла Стівенсона «Снігова аварія», бачить Метавсесвіт не як попередження про антиутопію, а як керівництво до дії.

Безос, надихнувшись «Зоряним шляхом» та ідеями колонізації космосу, заснував Blue Origin. Маск, зачарований творами Айзека Азімова, мріє про колонізацію Марса як спосіб порятунку людства. Андреессен закликав до агресивного розвитку штучного інтелекту (ШІ) з мінімальним державним регулюванням, порівнявши це з шляхом героя, який має підкорювати «драконів» задля прогресу.

За цією попкультурною оболонкою стоїть ідея надлюдини: істоти, що виходить за межі моралі та законів і керується «волею до влади».

«Бролігархи» прагнуть максимальної свободи від обмежень. Наразі виглядає так, що вони хочуть не просто уряду, який не втручається в їхні справи, а можливості діяти без жорстких рамок – як з боку демократичних інститутів і фінансових систем, так у межах власних амбітних уявлень про майбутнє.

Довгий час Кремнієва долина була оплотом Демократичної партії. Навіть сам Маск міг колись простояти в черзі шість годин, щоб потиснути руку Бараку Обамі, а у 2018 році назвав себе політично поміркованим.

Проте в останні роки стосунки між техномільярдерами і демократами погіршилися. Кульмінацією розриву стала їх відкрита підтримка Трампа на виборах 2024 року. Цей вибір не був продиктований лише кон’юнктурою. Західні медіа пишуть про «правий поворот» Кремнієвої долини, який свідчить про глибші ідеологічні зміни в середовищі її найвпливовіших представників.

Ідеологічні мотиви не завжди є головною причиною переходу бізнесменів на бік республіканців. Багатії насамперед думають про свій бізнес та його перспективи. Саме тому вони зазвичай мовчки підтримують перші кроки нової адміністрації. Крім того, далеко не всі готові відкрито йти шляхом Маска чи Тіля. Наразі технологічних мільярдерів об’єднує втома від чинної політичної системи.

Конфлікти з Байденом та неореакціонізм

З приходом адміністрації Байдена у 2021 році почалася боротьба з впливом технологічних гігантів. Підписаний ним указ про посилення контролю за антиконкурентною діяльністю визначив капіталізм без конкуренції як експлуатацію. Уряд подав антимонопольні позови проти Apple, Amazon і Google, звинувативши їх у зловживанні ринковою владою, що шкодить споживачам.

Крім того, Байден узявся за регулювання штучного інтелекту. У 2023 році він підписав указ, який зобов’язує технологічні компанії розкривати результати тестування потужних моделей ШІ, аби запобігти їхньому використанню в маніпуляціях, дискримінації та загрозах національній безпеці.

Це викликало критику з боку технологічних лідерів, зокрема Андреессена, який у «Маніфесті технооптиміста» засудив спроби державного регулювання ШІ. На цьому тлі відносини з Демократичною партією охололи, а політична система США не настільки велика, щоб заблукати в ній, шукаючи альтернативу демократам.

Частина впливових представників Кремнієвої долини розділила з республіканцями спільну мету: повернути Трампа в Білий дім. Лідером цього руху став Маск, який використав для підтримки кандидата медіа та власну соцмережу.

Підтримка Трампа мала не лише прагматичний, а й ідеологічний вимір, який базується на ідеях неореакціонізму. У центрі цього руху стоять Кертіс Ярвін і Пітер Тіль. Ярвін, колишній програміст і один із засновників неореакційного руху, виступає за альтернативу демократії у вигляді «корпоративної монархії», де влада належить не виборним посадовцям, а компетентним «виконавчим директорам».

На його думку, держава має бути схожою на приватну компанію, де влада не обирається, а належить найбільш компетентним. Як приклад він наводить «найефективніші американські інституції» – компанії «бролігархів» Tesla, Apple та Meta, за моделлю яких потрібно будувати все державне управління.

Неореакціонери також стверджують, що сучасний світ контролює «кабала ліберальних еліт», які через медіа та бюрократію нав’язують «згубні суспільні ідеали» рівності та соціальної справедливості. Деякі оглядачі технологічної індустрії США вважають, що саме ідеї Ярвіна стали ідеологічною основою для еліти Кремнієвої долини, яка зневірилася в традиціях Заходу.

Тіль критикував демократію із студентських років. Як підприємець і співзасновник PayPal з лібертаріанськими поглядами він активно підтримує консервативних політиків, інвестуючи в тих, хто, на його думку, здатний реформувати систему зсередини. Від Джей Ді Венса, якому він допоміг реалізуватися як політику, до Блейка Мастерса, що прагнув перенести дух «PayPal-мафії» в Сенат.

Найвідомішим неореакціонером Кремнієвої долини став Маск. Його шлях «праворуч» – від обурення карантинними заходами в Каліфорнії під час пандемії до розчарування демократичними цінностями та відкритого конфлікту з адміністрацією Байдена – став сигналом для нової групи техномільярдерів.

Зараз представники Tech Right наблизилися до адміністрації президента як ніколи раніше. Венс обіймає посаду віцепрезидента, Маск очолив департамент DOGE.

Новий світ – нові порядки

Після перемоги Трампа на виборах у листопаді 2024 року ключові фігури технологічного сектору, зокрема Цукерберг, Безос і CEO Alphabet Сундар Пічай, відвідали його резиденцію в Мар-а-Лаго. Ці зустрічі стали сигналом зближення технологічних корпорацій з новою адміністрацією та передвісником змін.

Невдовзі після цього компанія Meta скасувала обмеження на політичний контент у Facebook та Instagram, що стало відповіддю на звинувачення прихильників Трампа в цензурі під час виборчої кампанії. Згодом Amazon, Google і Meta почали переглядати власну політику, відмовляючись від програм різноманітності, рівності та інклюзії (DEI) – наріжного каменя корпоративної етики в Кремнієвій долині.

Через DOGE Маск не просто впливає на урядові реформи, а підміняє державні інститути. Його команда, що складається переважно з молодих недосвідчених кадрів, бере під контроль ключові державні відомства, зокрема Управління кадрового менеджменту (OPM), Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і Національне управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA).

Крім того, DOGE отримав доступ до фінансової інфраструктури включно з Міністерством фінансів і федеральними платіжними системами. Це дає Маску безпрецедентні важелі впливу на економічні процеси та державні виплати.

Для «бролігархів», які не мислять у рамках національних держав, тріумф неореакціонізму в адміністрації Трампа посилив їх упевненість у тому, що такий сценарій можна реалізувати і в інших країнах. Володіючи інформаційним, фінансовим і технологічним впливом, частина з них підтримує ультраправі партії в ЄС, де політика щодо цифрових ринків також суперечить їхнім інтересам.

Маск як один з найактивніших представників цього руху дедалі частіше втручається в міжнародні політичні процеси. Він відкрито підтримує ультраправу партію «Альтернатива для Німеччини» на майбутніх дострокових парламентських виборах, заявляючи на своїй сторінці в X, що лише АдН здатна врятувати країну.

Він також атакує уряд Великої Британії, звинувачуючи його в приховуванні масштабів насильства над дітьми, зокрема в справі етнічних банд сутенерів. Згодом мільярдер образив прем’єра Кіра Стармера і навіть запустив в X голосування, чи повинна Америка «врятувати» Британію від «тиранічного уряду».

Поведінка американського мільярдера турбує всіх євросоюзівських лідерів. Керівники країн від Лісабона до Варшави висловили занепокоєння втручанням Маска у внутрішні справи ЄС. Однак, схоже, тріумф у США додав «бролігархам» упевненості в тому, що ідеї неореакціонізму можна легко масштабувати.

Чи будуть інші американські бізнесмени втручатися в політичні процеси інших країн, поки невідомо. Та й у самій Кремнієвій долині більшість не поділяє погляди «бролігархів» чи неореакціоністів і навіть демонстративно виступає проти них.

Чи почують ці голоси? Це хороше запитання, особливо якщо пригадати, як Безос переломив через коліно редакцію The Washington Post, уперше за 36 років заборонивши їм публічно підтримувати одного з кандидатів у президенти США.

Колаж: Андрій Калістратенко