"На патріотизмі ми вже нікого не залучимо до ЗСУ": народна депутатка від "Слуги народу" про спецконтракт для 18—24-річних

Кабмін 11 лютого ухвалив постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану". Таким чином Міноборони розпочало залучення до Сил оборони на контрактній основі добровольців віком 18—24 роки на термін не менше одного року. Однією з обов’язкових умов проходження військової служби на цій основі є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше 6 місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Міністерство оборони оголосило про набір на штатні посади: стрілець, старший стрілець, стрілець-снайпер, стрілець-санітар; помічник гранатометника, гранатометник, старший гранатометник; розвідник, старший розвідник.

Перед відправленням у гарячі точки контрактники пройдуть вишкіл в навчальних центрах, що триватиме не менш як 45 днів. За цей час вони пройдуть базову загальновійськову та фахову підготовку, курс адаптації у військовій частині.

Після закінчення контракту учасники експерименту не підлягатимуть мобілізації протягом одного року. Також вони зможуть виїжджати за кордон, брати в банку безвідсотковий кредит на придбання житла, навчатися за державний кошт, безоплатно протезуватися у стоматолога.

А ще держава гарантує їм виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 1 мільйона гривень, яка буде виплачена трьома частинами. Перші 200 000 гривень добровольці отримають протягом 5 робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов’язків за посадою, на яку будуть призначені. Передбачено щомісячне грошове забезпечення до 120 000 грн, а також грошова винагорода за виконання бойових завдань.

Щоб підписати такий контракт, потрібно подати заявку на сайті або обрати бригаду в "Резерв+".

На фронті потрібні розумні й фізично здорові хлопці для того, щоб перемогти

— Спецконтракт для молоді 18-24 років від Міністерства оборони наробив шуму, як Трамп у перший місяць на посаді, — з долею іронії говорить народний депутат від партії "Слуга народу" Анастасія Ляшенко. — Найбільше обурення у частини суспільства викликала сума одноразової грошової допомоги. Тепер чуємо: "Тих, хто давно воює, держава не заохочувала такими виплатами та пільгами, тому вони почуваються людьми другого чи третього сорту". Особливо опозиція намагається повернути у русло зради будь-які ініціативи, що стосуються військової тематики. І в цьому випадку кричатимуть "Дискримінація", поки не оглухнемо.

Але скажу дещо непопулярне. Чому, коли з’явилася ця пропозиція від МО, ніхто не говорить владі: "Ви що там, подуріли — відправляєте молодь на фронт?! Та ні за які гроші!" Тобто ніхто не бореться за визначену категорію людей, не говорить, що недоцільно відправляти їх на фронт, що вони не навчені, не досвідчені тощо. Не заявляють про те, що ці люди зміцнять наші позиції. Насправді неприхована суперечка точиться навколо грошей.

Думаю, кому байдуже до цих анонсованих виплат, так це солдатам на "нулі". Бо вони втомилися й хочуть ротації. Хочуть, щоб їх не посилали бодай пару ночей підряд на позицію. Щоб прийшли ті, хто полегшить їм службу.

Очевидно, що сьогодні держава шукає аргументи, як заохотити вступати до ЗСУ. Бо добровільно ми не хочемо, а примусово нам не подобається.

Зрозуміло, що поповнити армію патріотами у потрібній кількості вже не вдасться. Ті, хто добровільно став на захист держави у 2022-му, в більшості своїй, на жаль, закінчилась. Тому лишається тільки мотивація. І тому зараз включені інструменти заохочення.

До речі, саме гроші, які стабільно виплачують в армії, мотивували багатьох, хто не мав ніяких заробітків у цивільному житті, йти на війну. Але про це публічно ніхто не говорить. Бо всі розуміють, що хтось мусить воювати. Усі хотіли б, щоб хтось замінив близьку людину на фронті, правда? Тільки кажуть, щоб той хтось не отримував більших грошей.

Загалом люди меркантильні. Одні — тому, що бідні, інші – тому, що багаті, бо чим більше мають, тим жадібніші. Ще хтось — тому що втратили щось через війну. Ну, такі ми є.

Не всі люди патріотичні, не всі гарні, але виходить, що тільки влада завжди винувата…

— Спецконтракт запроваджено на вимогу закордонних партнерів, які давно вимагали від президента Зеленського зниження мобілізаційного віку?

— Закордонні партнери тут ні до чого. І це ж не мобілізація. Це неминучий крок. Цього уникнути було неможливо. Це військова стратегія. Ми до неї йшли. Якщо говорити з погляду раціональності, то це шлях до перемоги.

Певно що, підштовхуючи Зеленського до зниження мобілізаційного віку, іноземні високопосадовці переслідували якісь політичні мотиви. Скажімо, заплямувати його в очах суспільства, знизити рейтинг.

Цілком очевидно, що рішення Міністерства оборони говорить про кризу людського ресурсу в армії. І хто що сьогодні може зробити з нею, окрім як сказати, що це не справедливо?

Вочевидь, що люди після 50 років з купою захворювань і поганих звичок малоефективні на фронті. Як їх туди відправляють, це інше питання. Відомо, що командири бригад скаржаться на якість поповнення. Всі вони сподіваються на молодь, хочуть, щоб до них прийшли здорові й ефективні молоді люди, які розумілися б на комп’ютерах, дронах тощо. Та й командири далеко не всі молодого віку, їм потрібна підтримка молоді. А хіба у нас її немає? Є!

Держава обрала спецконтракт як один із варіантів заохочення цих людей. І це добре. На фронті потрібні розумні й фізично здорові хлопці не для того, щоб вони стали гарматним м'ясом, а для того, щоб перемогти.

Держава шукає тих, хто буде корисніший в армії

— Проєкт розрахований на два роки. На чому базуються стимули, визначені постановою Кабміну?

— Зрозуміло, ніхто не хотів би, щоб молодь воювала. Але ми мусимо чимось заохочувати людей боронити країну. І, вочевидь, уряд аналізував, з якими проблемами зіштовхується молоде покоління і чим саме його можна зацікавити. Пропозиції, закріплені Постановою Кабміну, не з неба взяті.

Ми не настільки багаті, щоб так заохотити всіх. Але це ні якому разі не применшує значущість перших, других, третіх чи ще когось. Сьогодні кожний воїн важливий. І мусимо далі працювати, аби й ті хто 24+, не відчували себе дискримінованими. Постійно працювати над тим, щоб кожен військовий відчував справедливість і порядок. Держава повинна подбати про мотивацію кожного солдата. Незалежно від статі, віку чи інших параметрів.

Я не те що виправдовую владу, а говорю з державницької позиції. Просто розумію, чому влада так робить.

— Війна затягується, тож воюватимуть усі. Виходить так?

— У ході війни держава шукає нові інструменти залучення населення до захисту Вітчизни. Спочатку це були переважно добровольці. Коли їх ставало мало, брали інших, потім — ще когось. Перші обурювались, що не беруть других і третіх. А потім прийшов час і других, і третіх. Проблема ж не тільки в бракові людського ресурсу, а й в ефективності бійців. Держава шукає тих, хто буде корисніший в армії. Не обов’язково це військовий, який служить на нулі.

Через навчальні центри проходять усі — й досвідчені, й молоді. Там з ними працюють військові фахівці й вони розуміють, що молодь швидше вчиться. Залежно від їхніх навичок, курсантів направляють туди, де вони зможуть показати кращі результати. Тому це не погано, що держава мотивує молодь воювати. Навпаки, це добре, що в нас буде підготовлений резерв.

— У суспільстві постійно точаться суперечки навколо справедливості мобілізаційних процесів…

— І не тільки. Ми постійно зіштовхуємося з проблемами якоїсь соціальної несправедливості.

Чую претензії: чому харчування в одних школах безплатне, а в інших платне? Чому ціна обіду там нижча, а там вища?

А мами, які народили маля рік-два чи навіть п’ять місяців тому, невдоволені тим, що держава виплачувала їм по 800 гривень у місяць на дитину, а сьогодні породіллі отримують три тисячі.

Зараз багато хто невдоволений бронюванням. Бо спочатку був один алгоритм, а тепер дещо інший.

Свого часу було багато суперечок і негативу навколо того, що багатодітних батьків звільнили від мобілізації. Мовляв, це поділ чоловіків на тих, які більше потрібні своїм дітям, і тих, які менш потрібні. Як тут взагалі порівнювати? Інколи тато, який має одну дитину, важливіший, ефективніший і потрібніший у родині, аніж той, що має трьох дітей, яких він, може, і в очі не бачив. Це дуже індивідуальні речі. Але держава напрацьовує якісь загальні механізми. А кожен приміряє їх на себе, кожен коментує свою ситуацію. І завжди будуть невдоволені, ті, яким усе не так. Тим паче коли військові питання так заполітизовані.

Сьогодні не стоїть питання, що хтось заслуговує матеріальних стимулів чи не заслуговує. І це точно не питання порівняння, не питання поділу військових. Про це можуть говорити лише політично вмотивовані люди, які використали цю реформу Міноборони знову проти влади.

— На вашу думку, запропонований механізм поповнення лав захисників спрацює?

— Запропонований механізм свідчить лише про те, що держава має прагнення боротись і шукає шляхи вирішення кадрового голоду на фронті. Спрацює чи не спрацює, час покаже.