Санкції проти Порошенка законні. Верховний суд підтвердив можливість застосування санкцій до резидентів

Достеменні причини введення санкцій проти п’ятого президента України, а нині народного депутата Петра Порошенка не відомі, і навіть особисто Порошенко не зможе оскаржити накладення обмежень у судовому порядку по суті справи, оскільки вони базуються на даних Фінмоніторинку, які є секретними. Водночас вкинуті у ЗМІ «обґрунтування» обмежень не є повністю достовірними та містять спотворену інформацію, пише у своїй статті «Санкції проти Порошенка: дембельський акорд Зеленського чи спосіб зберегти владу?» редакторка відділу політики Інна Ведернікова.

Авторка зазначає, що попри всі заяви прибічників Порошенка про незаконність накладених на нього санкцій, вони — законні.

По-перше, ще 27 серпня 2024 року Велика палата Верховного суду у своїй постанові констатувала, що  «санкції, передбачені Законом «Про санкції», не є видом покарання чи відповідальності». На думку суддів – це лише економічні обмеження для осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України.

Тому, згідно з вердиктом Верховного суду,  «адміністративні суди не мають повноважень оцінювати рішення президента щодо ризиків, які стали підставою для застосування санкцій. Це пояснюється тим, що такі рішення стосуються питань національної безпеки, які є поза межами судового контролю».

«Верховний суд вирішив: санкції щодо громадян застосовуються не як покарання, а як захід, що обмежує потенційні шкідливі дії. Цілком імовірно, що ми ще дізнаємося думку Конституційного суду стосовно цього. Проте одне й так зрозуміло: обмежувальні дії не можуть бути введені безстроково. Чому ж тоді санкції стосовно всіх п’ятьох фігурантів санкційного списку (а крім Петра Порошенка, там є Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Костянтин Жеваго та Віктор Медведчук), уведені безстроково?», — вказує Ведернікова на плями в історії із санкціями проти Порошенка.

По-друге, на думку Ведернікової, необхідно чітко розуміти, щодо кого, за що та за яких загроз для національної безпеки можуть бути застосовані санкції. Авторка пише, що «якщо уважно почитати Закон «Про санкції» (п. 3 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 3) та вищезгадану постанову ВП ВС (п. 126–130), стає зрозуміло, що застосування санкцій є законним як стосовно іноземних громадян і юросіб, так і громадян України».

«Але якими мають бути правові підстави для ухвалення рішення про введення санкцій?»,  — ставить пряме запитання вона.

Справжньою «чорною дірою» авторка називає  правові підстави для ухвалення рішення про введення санкцій щодо Порошенко, оскільки суспільство побачило на власні очі лише три офіційні документи: рішення РНБО, указ президента про введення в дію цього рішення, а також додаток до нього, де розписано перелік санкцій.

Ще був і вкинутий у медіа «список причин» про санкції конкретно щодо Порошенка, однак деякі із них виглядали абсурдно.

Журналістка нагадує, що по-перше, ключових кримінальних справ щодо Петра Порошенка є дві, а не одна – про закупівлю вугілля в «ЛНР/ДНР» (розслідує ДБР) та про причетність Порошенка до виведення з держвласності частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара—Західний напрямок» (розслідує СБУ).

«Щодо другого пункту й нібито участі Порошенка в підготовці Харківських угод. Петро Порошенко не був міністром закордонних справ в уряді Януковича. Він був міністром економіки. Міністром закордонних справ на той момент був Костянтин Грищенко, який став одним із тих, проти кого ДБР порушило кримінальну справу стосовно Харківських угод. А реальним персонажем, який безпосередньо контактував із Януковичем і росіянами та займався підготовкою Харківських угод, був заступник міністра закордонних справ Руслан Демченко. І саме він за каденції Зеленського як перший заступник секретаря РНБО очолював комітет із розвідки й був улюбленцем голови ОПУ Єрмака. Інша річ, що є відеозапис, де на одній із прес-конференцій у статусі ще ющенківського міністра закордонних справ Порошенко заявляв: «Ми не збираємося змінювати договір щодо Чорноморського флоту, і російський флот стоятиме й далі», - підкреслює  Ведернікова  повну абсурність другого пункту «вкиду» та додає, що сам список не просто дивний, а є сумішшю правди та брехні чи некомпетентності.

Іншим обґрунтуванням санкцій, озвученим вже президентом Зеленським, є начебто дані Фінмоніторингу про нібито відмивання Порошенком коштів через фонди, які працювали на підтримку Збройних сил.

Після цієї заяви Петро Порошенко уже встиг повідомити, що його адвокати спрямували до Фінмоніторингу запит із питанням, про які конкретно факти йдеться.

«За нашою інформацією, дані Фінмоніторингу засекречені й ніхто їх Петру Олексійовичу не надасть. Іще й щоб у суді не можна було оскаржити санкції по суті. Тому адвокати Порошенка нині кажуть виключно про порушення процедури», — вказує журналістка на глухий кут.

Вона додає, що попри відсутність повного розуміння, що стало правовою підставою для ведення санкцій стосовно Петра Порошенка, це не означає, що таких підстав насправді нема. Однак головним висновком в історії є те, що введення санкцій в Україні регулюється «виключно в ручному режимі»

«У будь-якого хаосу є господарі. Порошенко — це ж не ексклюзивний випадок, а давно розповсюджена практика, розпочата самим п’ятим президентом. Усі санкції на громадян країни дотепер накладали без суду та слідства, публічних підстав, згідно з оперативною інформацією спецслужб. Згодом багатьох із цих заможних людей, готових ділитися, без шуму й пилу «викидали» із санкційних списків. Тобто система санкцій для громадян України — це не стільки захист держави, скільки форма позасудового «обілечування»,  — нагадує Ведернікова.

Що ж стосується самого Петра Порошенка, то на разі ніхто достеменно не знає, як працюватимуть санкції проти нього. І якщо по державні нагороди до Петра Олексійовича ще не приїжджали, особистих військових кораблів, яким не можна заходити до портів, не експропріювали (таке в списку накладених на Порошенка санкцій теж є), а от рахунки вже заблокували.