Ціна пам'яті: скільки Україна витрачає на поховання воїнів та як їх вшановує – аналіз

Ще Вінстон Черчилль у передвоєнні 1930-ті роки застерігав: "Ніколи, ніколи не вірте, що війна може бути легкою". Це не романтична пригода і не легка перемога. Війна – це жертви, трагедії та страх. Але водночас це і боротьба за збереження життя більшості – ціною життів найкращих із найкращих.

У проєкті "Бюджети війни" 24 Канал – опираючись на цифри, факти та людські історії – розповідає про те, що стало для нас особливо важливим за три роки великого протистояння. У цьому матеріалі ми зосередимося на тому, як держава вшановує пам'ять загиблих героїв та як проводить в останню путь тих, хто віддав своє життя за Україну.

Як відбувається церемонія прощання

Справедливо вкотре наголосити, що війна розпочалася не три, а одинадцять років тому – з початком російської агресії в Криму та на Сході України. Саме тоді вперше постало питання про вшанування пам'яті загиблих воїнів. Відповідальність за організацію поховань лягла на плечі місцевих органів самоврядування, адже державні механізми не були готові до такої ситуації. Євген Бойко, який керує справами виконавчого комітету Львівської міської ради, зазначає, що місцева влада фактично взяла на себе невластиву їй функцію.

З 2014 року Львів системно займається супроводом церемоній прощання і поховання воїнів. Це стало необхідністю, оскільки на початку війни державні органи влади були розбалансовані, а військкомати виконували інші завдання. Тому міська рада взяла на себе невластиву їй функцію – повний супровід процесу поховання загиблих військових,
– наголосив посадовець.

Лише у 2021 році Верховна Рада ухвалила закон, який запроваджував військовий поховальний ритуал. Він передбачає кілька обов'язкових етапів: від вшанування до поховання або кремації. До ініціативи згодом додали схему розміщення почесного почту, рідних і військових, фіксований порядок складання державного прапора та ноти для віддання військових почестей.

На прикладі Львова видно, що церемонія прощання складається з трьох основних частин:

• Військовий церемоніал – оркестр, почесна варта, салютна команда.
• Церемонія у Гарнізонному храмі – військові капелани проводять службу.
• Поховання на Личаківському кладовищі.

Відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу", поховання учасників бойових дій є безоплатним для їхніх родин. Окрім міських рад, Збройні Сили України також надають фінансову допомогу, компенсуючи витрати на ритуальні послуги та встановлення надгробків.

Скажімо, у Харківській міській раді в коментарі 24 Каналу підтвердили, що витрати на поховання розподіляються так: частину покриває військова частина або територіальний центр комплектування; іншу частину – Харківська міська територіальна громада через відповідне комунальне підприємство.

Від початку повномасштабного вторгнення на поховання загиблих військових харківське комунальне підприємство "Ритуал" витратило близько 8,2 мільйона гривень,
– йдеться у відповіді на запит журналістів.

Важливим є також забезпечення соціальних гарантій для родин загиблих. Члени сімей військовослужбовців мають право на безоплатний проїзд до місця поховання і назад коштом Міноборони України. Окрім того, вони можуть отримати компенсацію на переїзд і перевезення домашніх речей до нового місця проживання протягом шести місяців після загибелі військового.

Якщо загиблий військовослужбовець перебуває на тимчасово окупованій території, родичі можуть звернутися до відповідної районної чи обласної військової адміністрації. Після звільнення населеного пункту створюється спеціальна пошукова група, яка проводить ідентифікацію, ексгумацію та передачу тіл загиблих військових їхнім рідним.

У таких випадках процес може бути тривалим і складним, адже він передбачає судово-медичні експертизи, ДНК-аналіз та координацію з військовими та правоохоронними органами. Держава та волонтерські організації працюють над тим, щоб повернення тіл відбувалося якомога швидше, але складність ситуації в зоні бойових дій чи окупації нерідко ускладнює цей процес.

Скільки витрачають регіони на поховання бійців

Вартість людського життя неоціненна. Організація церемонії прощання та поховання – це мінімальне, але необхідне, що може зробити держава для рідних та близьких героя, який повертається на щиті. Оперувати точними цифрами в цьому питанні важко, адже ситуація з оплатою поховань варіюється від регіону до регіону. У деяких областях місцева влада повністю покриває витрати, в інших – розподіляє відповідальність із військовими частинами, як ми зазначали вище.

Попри це, тенденції та основні дані можна відстежити через Prozorro. Пошук за ключовими словами "поховання" та "ритуальні послуги" показує, що з 24 лютого 2022 року до кінця 2024 року було оголошено 10,8 тисячі тендерів на загальну суму майже 430 мільйонів гривень.

Абсолютна більшість тендерів відбулася успішно – 10,6 тисячі. Нескладний підрахунок показує, що на кожен неуспішний тендер припадає приблизно 53 успішних.

Дані Prozorro свідчать, що витрати на поховання загиблих військових суттєво різняться залежно від регіону. Найбільше коштів спрямувала Дніпропетровська область – 100,8 мільйона гривень. Це пояснюється тим, що регіон є ключовим тиловим центром, де базуються численні військові частини, шпиталі та логістичні вузли.

Суттєві витрати також зафіксовані в:

• Запорізькій області – 35 мільйонів гривень;
• Одеській області – 33,3 мільйона гривень;
• Київській області – 29,5 мільйона гривень;
• Харківській області – 27,3 мільйона гривень.

Менші суми спрямували Чернігівська (3,4 мільйона гривень), Херсонська (2,2 мільйона гривень) та Луганська області. Однак це не означає, що ці регіони зовсім не дбають про поховання загиблих. Важливо розуміти, що Prozorro не фіксує абсолютно всі витрати державного бюджету і частина послуг може фінансуватися через інші канали.

Аналіз витрат на поховання та ритуальні послуги демонструє виражені піки, що можуть бути пов'язані як із бюджетним плануванням, так і з періодами загострення бойових дій.

Найбільші витрати зафіксовані у:

• січні 2024 року – 34,5 мільйона гривень,
• грудні 2023 року – 32,2 мільйона гривень,
• січні 2023 року – 28,3 мільйона гривень,
• грудні 2022 року – 23,5 мільйона гривень.

Ці сплески можуть свідчити про закриття фінансових зобов'язань за попередній рік, а також про збільшення втрат у періоди активних бойових дій.

Протягом 2023 року різкі зростання витрат зафіксовані у:

• березні – 22,7 мільйона гривень,
• червні – 19,9 мільйона гривень,
• листопаді – 13 мільйонів гривень.

Порівняно з цими показниками, початковий період війни мав значно менші витрати:

• лютий 2022 року – 152 тисячі гривень,
• квітень 2022 року – 3,9 мільйона гривень.

Чому навіть тут не обходиться без скандалів

2024 року засобами масової інформації пронеслася жахлива новина – 20 жовтня близько 02:42 у Львові вандали здійснили наругу над могилами українських військових на полі почесних поховань на Личаківському кладовищі. Було пошкоджено 23 могили, серед яких 17 – поховання загиблих воїнів російсько-української війни, три – могили політв'язнів, дві – волонтерів.

На жаль, були кілька прикрих випадків вандалізму. Завдяки камерам відеоспостереження та оперативним діям поліції винних вдалося знайти. Ми сподіваємося, що вони понесуть справедливе покарання. Щодо мотивів – вони можуть бути різними, це встановлюють правоохоронці,
– зазначили у Львівській міськраді.

Крім того, не так давно у пресслужбі ветеранської організації Veterans HUB Odesa констатували, що в Одесі систематично виникають проблеми з похованням полеглих захисників України. За словами представника організації Миколи Сторожука, родичі загиблих бійців скаржаться на те, що в них вимагають гроші, а в місті бракує ритуального транспорту.

Окремий епізод – скандал навколо будівництва Національного військового меморіального кладовища під Києвом, пов'язаний із прозорістю тендерного процесу. Консорціум "Білдінг ЮА", який виграв тендер на 1,75 мільярда гривень, був створений за день до оголошення тендеру, що викликало підозри у громадськості щодо можливих порушень. Деякі місцеві жителі висловили занепокоєння щодо екологічних наслідків будівництва, до прикладу, можливого впливу на ґрунтові води та вирубку лісу, але далеко не всі підтримали цей протест.

Представники влади заявляли, що тендер було проведено прозоро та відповідно до законодавства. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль стверджував, що вже цього 2025 року Національне військове меморіальне кладовище має бути відкрите для поховань загиблих українських військових. Водночас громадськість продовжує вимагати більшої відкритості та проведення архітектурного конкурсу. Станом на цей час – будівництво триває, проте питання прозорості процесу залишаються відкритими.

Що демонструють усі ці історії? Кожен може зробити власні висновки. Та очевидно одне: неефективність державних органів проявляється навіть у таких чутливих галузях нашого життя, як поховання загиблих героїв. Громадськість повинна ретельно стежити за діями влади та всіляко сприяти тому, аби не було неправильних рішень з її боку.

Тривожним подекуди є і суспільне ставлення: дехто в Україні досі не усвідомлює важливості вшанування загиблих захисників. Достатньо згадати випадки, коли перехожі не зупиняються під час руху похоронного кортежу або ігнорують хвилину мовчання.

Визнання подвигу тих, хто поклав життя за країну, – це не лише про ритуали, а й про культуру пам'яті, яка визначає, ким ми є як нація.