Археолог про поховання у Пужниках: Імена загиблих поляків встановлять до кінця року

У квітні в Україні розпочнуться перші розкопки на місці поховання жертв Волинської трагедії.

Ексгумація останків проходитиме на території Тернопільської області. У середині минулого століття тут існувало село Пужники – два роки тому археологи виявили братську могилу із останками загиблих. Поховання шукали з кінця весни 2023 року і знайшли за кілька місяців до Дня незалежності, але лише на початку цього року отримали дозвіл на ексгумацію.

Цвинтар на місці спаленого села

Старий покинутий цвинтар, оточений лісами та полями, – це все, що залишилося сьогодні на місці колишнього села Пужники. Тут ніколи не буває туристів чи випадкових гостей. Сюди, в принципі, і їхати нема чого – це дика територія. До найближчого населеного пункту, крихітного села Садове, – сім кілометрів. У ньому – лише дві сотні зареєстрованих мешканців, уп'ятеро менше, ніж колись жило у Пужниках. Це колишні польські села, започатковані шляхтою. Тих місцевих, кому пощастило вижити у лютому 1945 року, переселили до Польщі. Хтось із колишніх мешканців сьогодні лежить під старим порослим мохом могильним камінням. А останки приблизно сотні загиблих під час Волинської трагедії так і не знайшли – до 2023 року.

Про існування могили в Пужниках знали, археологи намагалися її знайти, орієнтуючись на розповіді старожилів. Але знайшли зовсім не там, де шукали.

Сьогодні сюди, окрім польських та українських істориків та археологів, три-чотири рази на рік навідуються родичі загиблих поляків. Вони й підтримують цвинтар та стежать за могилками.

– Це така своєрідна Атлантида, яка зникла після Другої світової війни, – розповідає Коротко про історик, археолог, директор громадської організації «Волинські старожитності» Олексій Златогорський. – Частину мешканців знищили, більшу частину переселили на землі Польщі.

Пужники ще у XVIII столітті заснували вихідці з Польщі. Це було типове польське село, яких на той час було багато на території нинішніх Волинської, Рівненської, Тернопільської, Львівської областей.

– Роботи з прибирання фінансує Національний інститут польської культурної спадщини «Полоніка», – зазначає Олексій Златогорський. – Родичі загиблих їдуть туди з дітьми, онуками, селяться у наметах та певний час живуть.

80 років тому, у лютому 1945 року, вітер розганяв по окрузі запах гару над обвугленими будинками поляків у Пужниках. Польські джерела твердять, що їх підпалили бійці УПА. Але є й інша версія: що це справа рук "енкаведистів". У будь-якому разі, до ранку 13 лютого 1945 року згоріло майже все село, а в 1949 році будинки, що залишилися, знесли.

Біля могил предків розбивають намети

Чому розкопки розпочнуться саме у Пужниках? Бо це село на слуху у Польщі, його часто згадують ЗМІ та місцеві політики. І цей зниклий населений пункт найбільше цікавить поляків – за нього, за словами археологів, часто були запити від Міністерства закордонних справ Польщі. Родичі поляків, які там жили, створили сайт, де зібрано інформацію про село. Своєю метою вони оголосили - врятувати Пужники від забуття.

Пошук місця поховання у Пужниках розпочали після прохання поляків.

- До мене звернулася польська сторона: згідно з угодою між Україною та Польщею щодо збереження місць пам'яті, поляки самі не можуть шукати, вони мають робити це з українським партнером, - зазначає Олексій Златогорський. – Я займаюся цією роботою вже 20 років: працюю з поляками, угорцями, євреями, зі словаками, з чехами, з німцями. Ми відпрацювали разом цю могилу, і в серпні 2023-го звернулися до Міністерства культури за дозволом на ексгумацію та перепоховання. Зрештою, отримали.

Складність полягала в тому, що місця поховань поляків в Україні відомі лише приблизно. Іноді доводиться шукати практично наосліп.

Яма для померлих пацієнтів німецького шпиталю

Скільки жертв скинули до братської могили – поки що важко сказати. Згідно з існуючими даними, у лютому 1945 року в Пужниках загинуло 80 людей. За словами Олексія, навряд чи в могилі спочивають останки стількох людей, хоча їх чимало: тіла вклали, як мінімум, у п'ять шарів, скидаючи їх одне на одне.

– Яма невелика, 4х4 м або 5х5 м, – продовжує Олексій Златогорський. - Є інформація, що її викопали німці для їхнього шпиталю. Це була зима, свіжу яму ніхто не копав би – тоді зими були суворіші. Коли сталося вбивство, то просто знайшли вільну. Можливо, у яму кинули не всіх загиблих під час цього епізоду Волинської трагедії. Відомі прізвища 79-80 осіб, зокрема двох дівчат, яких поховали в цьому селі біля їхнього будинку, – скинули в рів і закидали землею. Польська сторона вже взяла зразки ДНК від нащадків, від родичів загиблих, які зараз живуть у Польщі. Імена тих, хто в тій ямі похований, буде встановлено на 90%.

На запитання, що відомо про ексгумацію українських жертв Волинської трагедії, Олексій Златогорський каже, що їхню організацію до цього не залучали.

– Запитів на такі розкопки до нас не надходило. Гадаю, така необхідність також є. Але більшість місць поховань українців у Польщі відомі та підтримуються у належному стані – каже Олексій Златогорський.

Співробітники організації «Волинські старожитності» завершити дослідження останків та їх ідентифікацію планують до кінця року, а перша інформація має з'явитися вже через місяць після закінчення розкопок. Надалі останки перепоховають там же, на старому цвинтарі у Пужниках Тернопільської області. Також Олексій Златогорський очікує відповіді на заявки на проведення пошукових робіт на місцях поховання останків жертв Волинської трагедії у Рівненській, Львівській та Волинській областях.