Військовий хотів захистити родину брата, але потрапив під суд: чому поліція не побачила необхідність оборони

На справедливості для чинного військовослужбовця, який намагався захистити родину брата від свавілля сусіда – організатора наркопритона, але сам опинився на лаві підсудних, наполягають побратими та ветеранська спільнота Львова. Правоохоронці з невідомих причин не розглядали версію, що до застосування сили досвідчений боєць вдався через напад трійці чоловіків, один з яких мав при собі ніж. Так само як і тривалий час належним чином не реагували на сигнали мешканців багатоповерхівки, які потерпали від візитів наркозалежних львів’ян.

"Телеграф" дізнавався про подробиці гучної справи, яка підняла на поверхню відразу кілька важливих проблем.

"Міні-хостел" на горищі й шприци на сходах

Події, що лягли в основу судової справи, розгортались у львівській "Санта-Барбарі" (таку назву в народі мікрорайон Сихів отримав через подібність арок торгівельно-побутового центру до будівлі з відомого серіалу – Авт.) влітку минулого року. Точніше вони стали кульмінацією, адже накопичувалась проблема з одним з мешканців дев'ятиповерхівки на проспекті Червоної Калини роками.

- Про таке… не дуже бажане сусідство ми дізнались, коли вже заселились до будинку майже три роки тому, бо до квартири поруч постійно приходили "друзі", як називав їх господар, – розповіла "Телеграфу" Світлана Новіцька. – Нібито вони навідували його маму, що вже не дієздатна, щось їй приносили, а насправді приходили за забороненими речовинами – солі цей чоловік продавав точно, а що ще, невідомо. Після вживання поводили себе неадекватно, й це відбувалось й раніше – влаштовували бійки, різали кабелі, крали велосипеди та інші речі, які мешканці лишали на спільних площах, трощили машини, припарковані біля будинку. Все це спостерігали й ми, як й шприци та жгути, що "гості" лишали на підвіконнях, за батареями, на сходах. В ліфтовій шахті було ледь не до коліна цього всього, побачив це один з мешканців, коли потрібно було знайти ключі, які туди впали.

Час від часу вони плутали двері, бо вони одного кольору, й ломились до нас у квартиру замість сусідської. Крім того, на горищі був повний жах – чи то "міні-хостел", чи то нарколабораторія, якісь ліжка, шафи, поцуплені десь речі, баночки з різними рідинами. Всі ці люди туди регулярно підіймались, товклись, голосно розмовляли, падали – все це у нас над головою. А коли хтось закривав решітку на сходах, що вели на гору, то намагались пролізти через неї, застрягали. Видовище було жахливе!

Співрозмовниця додає, що до проблеми у будинку мешканці намагались привернути увагу правоохоронців – писали звернення, "ходили по кабінетах", але належної реакції не отримували. Коли ж візитери поводили себе занадто буйно, вдавались до пошкодження майна чи крадіжок, то й звертались на спецлінію "102".

- Дуже вдало більшість заяв губилась, хоча звертались й інші сусіди, й в результаті виходило так, що й відповідати поліції було ні на що, – говорить Світлана. – На виклики теж приїжджали зрідка, хоча варто зазначити, що районне управління поліції знаходиться неподалік, напевно, й кілометра немає від нашого будинку. Здається, був лише один випадок, коли сусіда забрали правоохоронці, протримали години дві, максимум. Він потім ще казав, можете телефонувати, скільки хочете, мені нічого не буде. Тож ми на зборах мешканців домовились встановити камери відеоспостереження на першому та останньому поверхах, щоб максимально фіксувати все, що відбувається.

На відео, що надала Світлана редакції, дійсно, можна побачити постійне паломництво до однієї з квартир, переважно чоловіків. Крім того, візитери могли палити у під'їзді та навіть вживати наркотичні речовини, причому в зоні огляду камер.

- Ви коли небуть заходили в будинок (світла немає — блекаут), у якому на сходових кишить наркоманами, що із дуже високою вірогідністю гепатит, СНІД, сифіліс? Які вже під кайфом або в його очікуванні. Заходили? А ми жили так більше 15 років. Вам коли небуть погрожували ножем під дверима вашої квартири неадекватні наркомани? А нам погрожували! — так про ситуацію в будинку відгукнулась ще одна його мешканка Надія Карпюк.

Прикладом реакції поліції на звернення львів'ян щодо можливого немедичного вживання наркотичних речовин та їх продаж в одній з квартир, є відповідь, датована березнем 2024 року. У листі зазначалось: інформація до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилась. Причина – "відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення". При цьому цей сигнал мало перевірити Управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП у Львівській області та "вжити в разі необхідності заходи реагування в межах компетенції".

Необідність оборонятися поліція не побачила

З огляду на те, що ситуація з проблемним сусідом не змінилась, можна припустити, що перевірка чи то не проводилась взагалі, чи то заходи реагування виявились неефективними. Натомість пізно ввечері 23 червня до під'їзду, де мешкає Світлана з родиною, завітало відразу шестеро чи семеро невідомих.

- На зборах мешканців, коли ми вирішили встановити камери, домовились, що будемо намагатися виганяти сторонніх людей власними силами, – говорить Світлана. – При їх появі писали в спільний чат, хоча цього можна було не робити, бо зазвичай ці "гості" поводились дуже шумно, голосно розмовляли. Ми на все це найбільше, можливо, реагували, бо мали маленьку дитину, яка лякалась, плакала. Й так було того літнього дня, але на повідомлення мого чоловіка ніхто з сусідів не відгукнувся, адже була пізня година. Тоді Олег написав брату – Ростиславу, який вже якось допомагав, але тоді поговорили, пригрозили викликати поліцію, й знайомі сусіда таки покинули будинок, сподівався знову на його підтримку.

Та події цього разу набули іншого розвитку. Частина візитерів зустріла Ростислава Грицьківа на виході з під'їзду, він опинився один проти трьох агресивно налаштованих чоловіків, один з яких мав при собі ніж. Щоб мати хоч щось для захисту, військовий схопив палицю, що трапилась під ногами, в цей момент відчув удар й наніс один у відповідь. Влучив, як виявилось, по господарю проблемної квартири – Ігорю Новікову. Його тримали до приїзду поліції брати, а приятелі кинулись навтьоки.

- Все, що відбувалось бачив сусід, який в той момент знаходився на балконі, він відразу спустився й теж спілкувався з цим постраждалим чоловіком, – розповіла нашому виданню адвокатка Світлана Ільницька, яка представляє інтереси Ростислава Грицьківа в суді. – Той не втрачав свідомості, був при ясній пам'яті й добре себе почував, до того ж був проти й виклику швидкої, й госпіталізації. Його фактично змусили сісти до каретки та поїхати до лікарні правоохоронці, що прибули на виклик. Згодом у нього була діагностована відкрита черепно-мозкова травма, що належить до тяжких тілесних ушкоджень.

І саме таку кваліфікацію "умисне тяжке тілесне ушкодження" – ст. 121 Кримінального кодексу України отримали дії Ростислава Грицьківа й він опинився спочатку в статусі підозрюваного, а потім й обвинуваченого.

- Ознак необхідної оборони під час досудового розслідування представники ні поліції, ні прокуратури не побачили, – наголошує адвокатка. – Ми подавали відповідні клопотання, але на них не зважали, тому невинуватість Ростислава ми доводимо у суді. Зазначу, що відповідно до ст. 36 Кримінального кодексу України кожна особа має право оборонятися, захищати своє життя та здоров’я, якщо на неї напали. При цьому не має наступати кримінальна відповідальність, навіть у разі нанесення тяжких тілесних ушкоджень, якщо нападник зі зброєю, або це група осіб. У випадку з Ростиславом як раз мали місце такі винятки, на нього напали троє осіб, в однієї з яких був ніж. Про це говорили й свідки події.

При цьому поліція не встановила особу людину, що була озброєна, й, здається не пробувала цього робити. Хоча правоохоронці могли з'ясувати, хто ще був присутній на місці події в той час, знявши інформацію з комунікаційних мереж. Я не можу сказати, чому це відбулось, чи це звичайна бездіяльність, чи якась зацікавленість конкретних осіб саме в таких діях. Адже поліції було достеменно відомо, що в цьому будинку збувають наркотичні речовини, регулярно бувають люди, які їх вживають. В день, коли все сталося, вони швидко розшукали цих осіб, протягом трьох годин після того, як їм було надано відео з камер спостереження, допитали. Натомість їхню явку до суду, бо мають статус свідків, поліція з моменту першого судового засідання в вересні минулого року й до сьогодні забезпечити не змогла, – наголошує Світлана Василівна.

Сумніви, що система спрацює

Днями у справі мало відбутися чергове засідання, але його було перенесено на 21 лютого через зміну складу прокурорів, яким знадобився час для ознайомлення зі справою. А привернув увагу до її перебігу військовий Антон Петрівський, який особисто знає Ростислава Грицьківа, що має за плечима службу в полку "Азов" (з 2016 року), а також став на захист Україні від початку повномасштабного вторгнення.

- Разом з іншими ветеранами "Азову" Ростислав не витрачав час на оформлення, а просто поїхав гасити "пожежу" "русского мира" під Києвом, де і зазнав поранення, – наголосив в розмові з "Телеграфом" Антон. – Пізніше він пішов служити до одного з підрозділів ЗСУ (на момент інциденту перебував на реабілітації у Львові – Авт.). Займається спортом, не вживає алкоголю та наркотиків, врівноважений і спокійний, але не допускає проявів хамства стосовно себе. Він намагався захистити родину свого брата, бо не було адекватної реакції на сигнали про діяльність наркобариги.

У своєму дописі на Facebook Антон наголосив, що публічність знадобилась, адже виникли сумніви, що "правоохоронна (прокуратура передовсім) і судова системи у цій справі є одностайними в оцінці правильності дій військового". Він також зазначає, що ветеранська спільнота могла б бути союзником поліції "у подальшому недопущенні вуличної злочинності й насильства". Але з огляду на те, як розвиваються події навколо ситуації з Ростиславом, навряд чи правоохоронці мають таке бажання. Таку думку висловлює військовий.

Зазначимо також, що потерпілий Ігор Новіков, за словами Світлани Новіцької, нібито не припинив свої оборудки після літнього інциденту. Тільки візитери до нього навідуються пізно ввечері й намагаються поводитися тихо, або він сам виходить до можливих клієнтів. При цьому її родина, як стверджує жінка, неодноразово отримувала погрози від приятелів сусіда. Й, здається, на його діяльність таки звертали увагу правоохоронці. Адже в Єдиному реєстрі судових рішень міститься вирок Сихівського районного суду міста Львова щодо 24 червня 2020 року щодо визнання громадянина Новікова винним у крадіжці дитячого велосипеду. Покарання за це став штраф у 1160 грн.

Крім того, львів'янин й сам є фігурантом справи. Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 2 жовтня 2024 року, зокрема, призначено розгляд справи за обвинуваченням за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України. Йдеться про зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Та, наскільки відомо, Ігор Новіков не з'являється ні на засідання в судовому процесі, де він проходить як обвинувачений, ні на процес, в якому він є потерпілою стороною.

- Розголос цій ситуації знайомі Ростислава надали, бо йдеться не просто про те, щоб привернути увагу до конкретної справи, а до бездіяльності працівників правоохоронних органів у категорії злочинів, пов'язаних зі збутом наркотиків, – наголошує Світлана Ільницька. – Всі знають про випадок, коли в іншому будинку до агресивних осіб з наркозалежністю чоловік зробив зауваження і вони його вбили. Мешканці будинку по проспекту Червоної калини неодноразово писали скарги, заяви й не тільки через продаж і вживання заборонених речовин. А через те, що одну сусідку скинули зі сходової клітини, коли вона зробила зауваження цим стороннім особам. Вони неодноразово пошкоджували майно в під'їзді, домагалися до однієї неповнолітньої дівчинки, погрожували зброєю. Тобто, про це все повідомляли працівників поліції, але вони навіть не виїжджали, не фіксували цих фактів. На звернення давали формальні відписки, або взагалі якісь дикі речі пропонували, на кшталт, щоб довести збут наркотиків ви встановіть камеру у квартирі Новікова. Тобто спонукали вчинити незаконні дії, розуміючи, що отримані таким чином докази все одно не можуть бути використані.

Й другий момент, на жаль, в Україні є не зовсім позитивна практика судів стосовно необхідної оборони. Якщо людей, що захищали себе чи інших, будуть притягати до кримінальної відповідальності, то з часом складеться така практика, люди не допомагатимуть, коли ставатимуть свідками нападів. І третє – ставлення до самих військових з боку правоохоронних органів (наприклад, до Ростислава після того, як з'ясувалося, що він військовий, неетично ставилися правоохоронці, й це ми бачимо на прикладі інших справ). А вони так само як і інші, заслуговують на справедливу процедуру розслідування, розгляду справ у суді. Навіть більшою мірою, бо вони дають нам можливість жити в країні, де верховенство права – це не пустий звук, — наголошує адвокатка.

"Телеграф" звернувся з запитом до районного відділу поліції, щоб з'ясувати, скільки звернень, від мешканців будинку, де стався інцидент, надійшло протягом минулого року, якою була на них реакція, та дізнатися, чому дії військового були все-таки кваліфіковані як нанесення тяжких тілесних ушкоджень. А також надалі слідкуватиме за судовим розглядом справи. Наразі за тією статтею, що інкримінують Ростиславу Грицьківу йому загрожує від 5 до 8 років позбавлення волі. Через неможливість повернутися до виконання завдань на передовій чоловік, за словами його рідних, долучений до проведення вишколів з бойової підготовки.

Як повідомляв "Телеграф" два роки тому у суді було закрито кримінальну справу проти громадського діяча Сергія Стерненка, якому разом з адвокатами вдалось довести своє право на захист. Активіст під час нападу на нього поранив одного зі своїх кривдників, який згодом помер.