А чи є кому захищати Україну? Що виходить, якщо уважно підрахувати армії Заходу

Про реакцію на заяву Стармера про готовність ввести британські війська в Україну

Знаєте, брати та сестри українці, наш стратегічний контекст і наша, м’яко кажучи, неадекватна реакція в соцмережах на окреслену заяву так і примушують згадати крилате "ви або труси, або хрестик надягніть".

І це ще найбільш ввічливе, що підходить до цієї ситуації.

Раз уже взялись за цифри, то давайте будемо послідовними до кінця. Наприклад, у нас офіційно оголошена чисельність розгорнутого угрупування Сил оборони України складає близько 800 тисяч.

І на цьому тлі мізерною може виглядати навіть Армія США (US Army) як складова (сухопутні війська) збройних сил США, котра має у своєму строю (це так, навскидь, не заглядаючи в довідник на момент написання допису) орієнтовно 452 тисячі "штиків", десь 2400 танків (там тільки "Абрамси") ну й орієнтовно 1000 БМП "Бредлі".

Якщо далі про танки, то, наприклад, у Німеччини є десь до 400 танків, у Франції, Британії та Італії – по 200 ОБТ, Іспанії – орієнтовно до 300 ОБТ, Польщі – до 700 ОБТ.

На цьому тлі якось не дивно, що одного прекрасного дня маленька, але горда Сербія із парком у понад 200 ОБТ оголосила себе ледь чи не лідером за кількістю танків у Європі, бо фон для порівняння відповідний.

Найбільш озброєними серед європейських країн Альянсу є взагалі Греція та Туреччина, однак у них там свої "розбіжності у земельному питанні" аж до бажання буквально закопати один одного.

І це взагалі наша проблема, що ми досі не відрефлексували сам факт наявності таких розбіжностей в альянсі, куди настільки палко хочемо інтегруватись.

До речі, якщо про контингент США в Європі – CSIS оцінює в 100 тисяч "штиків" на початок 2025 року, із яких, однак, лише половину можна віднести до сухопутного сегмента із 5 бригадних груп, інша частина особового складу припадає на авіаційну, морську та допоміжні компоненти.

А якщо далі відштовхуватись від The Military Balance, то найбільше усього американських вояків стоїть взагалі у Німеччині – до 40 тисяч, при чисельності Бундесверу десь у 68 тисяч військовослужбовців.

На цьому фоні фраза "захист Європи військами США" виглядає семантично десь так само, як "пишемо — партія, маємо на увазі — Ленін".

Ну і в ролі "вишеньки на тортик" — підрахунки "на колінцях" показують, що логістична система країн НАТО може "витягнути" в умовах мирного часу перекидання контингенту десь до 100 тисяч військовослужбовців, що, власне, й було показано на тогорічних маневрах Defender Europe.

Ось ці всі речі я веду до того, що країни Європи та США чисто фізично на даний момент, по об’єктивним та суб’єктивним моментам, не можуть виставити прям настільки великий контингент військ, який би відповідав нашим уявленням про критерій захищеності від Росії.

Однак далі є свої "але". Ми скільки завгодно можемо тролити тих самих британців про їх стан справ зі збройними силами, але схоже, що вони так не вважають взагалі.

Британський аналітичний центр RUSI, де "R" — означає "Королівський", буквально в п’ятницю 14 лютого опублікував свою нову доповідь на 25 сторінок по поточній ситуації на фронті для наших військ, і там автори цього матеріалу вважають, що по факту в нас з оголошеної чисельності угрупування СОУ на фронті розгорнута (з різних причин) зараз десь максимум третина.

Тому схоже, що насправді саме так зараз виглядає ота "відправна точка", від якої треба заміряти ступінь своїх запитів до західних країн по військовому захисту для України.

--

Оскільки я не прихильник вектора думки "австрійської економічної школи", то я нікого не буду закликати до "реалістичності", "тверезості" та іншої пошлої банальності, яку в нас у таких випадках пишуть.

Я просто залишу Вас, брати та сестри українці, з усім оцим багажем, викладеним неакадемічно під ситуацію відповідну...

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело