«Брехня — один із найпотужніших адаптивних механізмів виживання в соціумі»

«Обман» навчає виявляти неправду як під час особистого спілкування в повсякденному житті, так і в інформаційному просторі. Але медіаграмотності творці проєкту приділяють більше уваги, адже війна зробила навички протидії брехні й маніпуляціям у буквальному сенсі питанням життя та смерті.

«Місія проєкту “Обман” — навчати споживача інформації критичному мисленню, показувати, які саме методи маніпуляції та пропаганди наразі існують і давати практичні поради — як відрізнити правду від брехні», — розповіла керівниця проєкту Ольга Бариляк напередодні запуску нового шоу.

«Обман» зроблений у форматі гри. За столом у студії збираються четверо гравців, які виконують різні завдання «невидимого» ведучого, що мовить з-за лаштунків. З апаратної кімнати через монітори за учасниками спостерігає психолог Орест Шупенюк у компанії запрошеної телезірки. У першому з двох наявних випусків це була телеведуча Ірина Хоменко, в другому — акторка й телеведуча Людмила Ардельян. Вони обговорюють поведінку та відповіді учасників, а заразом тестують завдання гри на собі.

Також до проєкту залучені очільниця Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» Ольга Кравченко, авторка проєкту «НотаЄнота» Альона Романюк, автор книги «Як генеративний штучний інтелект змінює світ» поліграфолог Володимир Ведмідь, експерти з ШІ (фах і місце роботи експертів у випуску не наводили — «ДМ») Олександр Краковецький і Марія Гриценко тощо. В окремих відеовставках вони проводять лікнепи щодо термінології (що таке дипфейк, ліпсинк, фішинг тощо), принципів розповсюдження брехні й маніпуляцій, роботи приладів (як от у випадку із поліграфом) або можливостей штучного інтелекту. Нові епізоди «Обману» виходять раз на два тижні, випуски тривають до години.

У першому та другому випусках четвірка гравців складалася з двох чоловіків і двох жінок і, припускаю, надалі проєкт буде так само пильно стежити за гендерною рівністю. Гравців представляють за ім’ям і фахом. У останньому пункті на глядачів очікує повне розмаїття: від контролерки міського транспорту до медійника та від студента до логопедині. Знання професії гравця дозволяє глядачам перевірити певні стереотипи. Наприклад, контролерку Світлану ведучий представив як «рекордсменку з вислуховування брехні», адже жінка щоденно має справу з сотнями людей, серед яких завжди є ті, хто не платить за проїзд, бо «забув гаманець» або має ще якісь обставини непереробної сили. Жінка розповіла, що навіть пропонує безбілетникам вигадати якусь правдоподібну історію в обмін на безплатну поїздку. Але жодного разу нікому не вдалося її переконати. Але під час гри з’ясувалося, що Світлану обманути простіше, ніж інших гравців.

Ба більше, правду від фейків подекуди не зміг розпізнати навіть психолог Орест Шупенюк. Це відкриття, здається, його вразило. «Треба себе вдосконалювати, бо це втрата зв’язку з реальністю. ШІ — це наша реальність», — сказав він після того, як не зміг відрізнити вірш, написаний людиною, від творчості штучного інтелекту.

Гра в «Обмані» складається з декількох раундів. У першому раунді під назвою «Дві правди — одна брехня» учасники по черзі наводять три факти зі своєї біографії, один із яких є неправдивим. Інші гравці повинні здогадатися, де саме ховається брехня. Аналогічну інтелектуальну вправу пропонує, наприклад, шоу «Хто зверху?», що вже багато років виходить на Новому каналі. Але в «Обмані» гравці мають право поставити опонентам додаткові питання, а психолог надає поради глядачам. З діагностикою людської брехні в Ореста Шупенюка складається явно набагато краще, ніж у справі виведення на чисту воду штучного інтелекту.

«Ви дивитися на очі, слухаєте інтонації та відстежуєте велику пластику, тобто пластику тіла. Перше, що має насторожити — підготовлена до брехні людина буде зупиняти моторику тіла, вона буде зависати в одній позі. Говорити вона буде інтонаційно односкладово. Запідозрити, що людина бреше, можна через різки рухи очима, діагональні та горизонтальні. Якщо людина не підготовлена і їй потрібно збрехати тут і зараз, додається часте кліпання. Це рефлекторна діяльність. Брехня потребує внутрішньої швидкої роботи, яку неможливо приховати. Може бути ознакою довга вхідна пауза, так звана когнітивна пауза. Коли ти ставиш питання, а людина у відповідь починає тягнути: “Ну, я навіть не знаю”, «Хороше питання” тощо. Голос високий, тремтячий, адже рефлекторно спазмуються зв’язки», — пояснив Орест Шупенюк.

Результати першого раунду стають відомими наприкінці всього випуску. В проміжку відбуваються раунди «Розбір фейків», де гравці обговорюють запропоновані ведучим скрини фейкових новин, «Шекспир проти ШІ», де учасники намагаються з’ясувати, який вірш написала людина, а який — штучний інтелект, а також «Реальна людина чи згенерована картинка», під час якого гравці з’ясовують, де справжнє фото, а де робота ШІ. Результати коментують експерти.

«Є певні ознаки того, що зображення є роботою ШІ. По-перше, якщо зображення занадто фотореалістичне, можна сказати ідеальне, то з великою долею вірогідності можна сказати, що воно згенероване. Далі — неприродний колір шкіри, неприродні тіні, світло. Потрібно звертати увагу на деталі — вуха, очі. Часто буває таке, що зіниці ока дивляться в різні сторони. Іноді відблиск в очах інший. Звісно, є такі артефакти як зайва чи недостатня кількість пальців», — порадив Олександр Краковецький.

З раундом «Реальна людина чи згенерована картинка» пов’язана сумна помилка, якої, на мій погляд, припустився проєкт. Серед картинок, які запропонували оцінити гравцям, було зображення чоловіка. Всі чотири учасники вирішили, що світлина згенерована ШІ. Але з’ясувалося, що це реальне фото військового, який загинув. Зрозуміле бажання творців занурити учасників гри та телеглядачів у воєнний контекст, але навряд чи близькі Пилипа Ріндап-Лонгса зможуть спокійно спостерігати за словами гравців, що постать полеглого героя є вигаданою. Пилип — українець нігерійського походження з Харкова. Воював із перших днів повномасштабного вторгнення. Пилип майже рік вважався зниклим безвісти, але згодом з’ясувалося, що в січні 2023 року він загинув під Бахмутом. Оголошення відповіді на це завдання гравці зустріли оплесками, але краще портрети полеглих військових у грі не використовувати.

Назагал же «Обман» виявився цікавою сумішшю теорії та практики з розпізнавання брехні, з якою ми стискаємося щоденно від чотирьох разів до нескінченності. Чому мінімальна вірогідність натрапити на неправду не дорівнює нулю, адже це здається цілком імовірним? Відповідь на самому початку дав ведучий, сказавши, що за статистикою в середньому люди брешуть чотири рази на день. Тобто ми гарантовано маємо чотири випадки неправди, бо продукуємо її самі. Ну а фінальний підсумок залежить від кількості контактів із людьми, які принесуть нам свою обов’язкову порцію брехні.

— Чому люди брешуть? — спитала Ірина Хоменко у психолога.

— Брехня — це один із найпотужніших адаптивних механізмів виживання в соціумі. Тому що ті задачі, які ставить перед особистістю соціум — їх неможливо виконати тільки інструментом правди. Є люди, які в якийсь період свого життя кажуть: я не буду брехати! Соціально вони недовго живуть. Соціум їх витискає на манівці, тому що ніколи неможливо відділити об’єктивну правду від брехні, — пояснив Орест Шупенюк.

Отже, правий був лікар Хаус із серіалу, який говорив, що брешуть усі. Треба бути завжди напоготові — й проєкт «Обман» намагається полегшити це завдання.