Путін припустився ідіотської помилки, Трамп готує план Б із ленд-лізом для України – Загородній

Келлог пройшовся Росії серпом по одному місцю: поки у Путіна марили демілітаризацією України, у Трампа заговорили про скорочення армії РФ, зазначив Загородній.

Завершилася Мюнхенська безпекова конференція, де серед іншого обговорювали й тему війни в Україні. Заяви, якими відзначилися на конференції представники команди Трампа, багатьох шокували і довго обговорюватимуться що в Європі, що в Україні.

Політичний експерт Тарас Загородній в інтерв'ю Главреду розповів, чим корисні для України потиличники, які американці роздали європейцям на Мюнхенській безпековій конференції, як Келлог пройшовся Росії серпом по одному місцю, у чому полягають план А і план Б Трампа щодо України, чи запустять США ленд-ліз для України, а також якої ідіотської помилки припустився Путін.

Що ви вважаєте головними підсумками Мюнхенської конференції з безпеки для України? Які, на ваш погляд, позитивні і тривожні сигнали були дані нашій країні?

Конференція пройшла чудово. Американці всім роздали потиличники, і європейці почали плакати, тому що з ними так не можна, на що американці відразу оголосили перелік того, чим Європа може допомогти, які ресурси і кому вона повинна надати. Утім, це розбірки між американцями і європейцями, нас це особливо не стосується.

Команда Трампа шукає гроші на оборону, і робить це в міру свого розуміння і виховання. Нас тут цікавить результат. Якщо для того, щоб гроші на оборону з'явилися, на європейців потрібно було накричати, значить, усе правильно. Судячи з того, як забігали і заметушилися в Європі, результат буде, і саме це для нас важливо.

Дивіться відео, в якому Тарас Загородній розповів про план Б Трампа щодо України і запуск ленд-лізу:

У нас у соцмережах почалися стогони і нарікання з приводу "бідних європейців", але, хлопці, нас це не повинно цікавити. Нас мають цікавити конкретні ресурси, які приходять в Україну. Адже, як би там не було, стратегічними союзниками України все одно залишаються США і Британія. Решта просто підносять ресурси. Україні любити можна тільки себе, свою армію і свої ракети. Додатково можна любити європейські або інші країни, якщо вони надають ресурси, ринки збуту, зброю та інше. Якщо цього немає, то – все, "любов пройшла, зів'яли помідори". Тобто в українців має бути абсолютно цинічне і практичне ставлення до світу, щоб отримувати необхідні ресурси.

Судячи з того, як забігали європейці в правильному напрямку, все йде так, як треба. Трамп заявив, що готовий продавати зброю для України. А після заяв американців у Мюнхені почалася метушня в Європі, отже, сигнал зрозуміли так, як потрібно. Нас цікавлять гроші на закупівлю американського озброєння. Європа не може дати Україні достатньої кількості зброї, оскільки в неї немає потужного військово-промислового комплексу, але є гроші. Зброя є у США, і вони готові цю зброю продавати. До речі, схема, коли європейці виділяють гроші на закупівлю американського озброєння, нас більше цікавить, аніж торгівля українськими ресурсами (щоправда, поки що незрозуміло, існують ці корисні копалини взагалі чи ні).

Європейці з першого разу – після виступу глави Пентагону – не зрозуміли, що життя змінилося: жирне життя закінчилося, і потрібно ворушитися. Європейці нагадують дорослих дядьків, які отримували подарунки і свято вірили, що вони від Діда Мороза, аж раптом прийшла людина, яка сказала, що Діда Мороза не існує, і це викликало в них дику істерику. Після виступу американців у Мюнхені один німець навіть розплакався, говорив голосом, що зривався, але ж до цього цей німець був радником Меркель! Тобто до цього він сидів, дерибанив російські гроші, і йому було нормально, а тут він розплакався, тому що йому надавали потиличників.

Насправді добре, що Ді Венс заявив про намір США скоротити присутність у Європі. Адже одразу виникає питання – а хто залишиться там на господарстві? А на господарстві в Європі залишається українська армія. Разом з американською – що б американці не говорили, йти з Європи вони не збираються. А взагалі, це наша ніша, і ми повинні її зайняти. Звичайно ж, за європейські гроші. А американці продаватимуть зброю.

У принципі, нас влаштовує такий формат забезпечення безпеки Європи українською армією, яка не розпускається після війни. Фінансувати все це будуть європейці, що вже зараз зрозуміло, але й американці частково виділятимуть щось зі своїх ресурсів.

Тому я вважаю, що Мюнхенська безпекова конференція пройшла чудово. Сльозами і стогонами європейців задоволений. Вони нас узагалі не повинні цікавити, тому що в нас гинуть люди. Нічого страшного не станеться, якщо європейці трохи поплачуть і припинять займатися нісенітницями на кшталт "зеленої енергетики", але почнуть виділяти гроші на забезпечення безпеки Європи.

На ваш погляд, Європа погодиться виділяти гроші на закупівлю американської зброї для України?

У Європи немає іншого виходу. Європейці повинні були це зрозуміти з другого разу – після сказаного Ді Венсом. Так, це було грубо, так, негарно. Але Трамп вибиває гроші в міру свого розуміння ситуації. Щоб мотивувати Європу, США можуть запровадити мита на європейські товари, які постачаються до Штатів, – і тоді в європейців одразу гроші знайдуться.

Зверніть увагу, щойно Трамп, імітуючи несамовитість, заявив, що готовий напрацьовувати з Путіним якусь угоду, Шольц одразу ж заявив про готовність ввести надзвичайний стан. А що сталося, невже повномасштабна війна вже третій рік триває на Європейському континенті? До цього Шольцу така світла думка в голову не приходила.

Наше завдання в цьому випадку – підтримувати всі сторони для того, щоб кожна з них змагалася в тому, хто більший патріот України.

Якщо виходити з заяв, які пролунали з вуст представників команди Трампа щодо України, як у Трампа зараз бачать план із врегулювання цього конфлікту та основні умови, на які повинні будуть піти Росія та Україна?

Давайте почнемо з істерик з приводу розмов Трампа з Путіним. Трамп не зняв жодної санкції з Росії. Тиск на Росію наростає щодо нафтової галузі. Ніхто не забороняє Україні створювати свої ракети і дрони. Ніхто не забороняє Україні бити по території Росії. Ніхто не компостує Україні мозок, як попередня американська адміністрація, з приводу того, що російські нафтопереробні заводи, виявляється, є цивільною інфраструктурою.

Ба більше, Трамп готується до плану Б, очікуючи, що росіяни почнуть "бикувати" по всіх напрямках. Саме тому республіканцями вже зареєстровано в Конгресі США закон про ленд-ліз. Тема про рідкісноземельні метали, про яку заговорив Трамп, теж не випадкова.

Ми маємо розуміти, що Зеленський зараз торгує віртуальною реальністю: не існує підтверджених даних про те, що цінні рідкісноземельні метали справді існують у такій кількості в Україні, відповідно, немає гарантії, що це окупиться. Якщо родовище не розроблено, не проінвестовано хоча б на п'ять років, його вартість дорівнює приблизно нулю, тому що це великі ризики: почнеш копати – і не знайдеш нічого, наприклад.

Проте Трамп прийняв цей пас: імітуючи, що купує реальний актив, він пояснює своєму електорату, чому допомагатиме Україні. Свою виборчу кампанію Трамп будував на тому, що говорив, що все, що робив Байден, погано, усе критикував: "зелена енергетика" – погано, допомога Україні – погано тощо. Якби, наприклад, Байден виступав за права котів, то Трамп виступав би проти них. Тепер він має пояснити виборцю, чому в питанні допомоги Україні він діє так само. Тож уся метушня навколо рідкісноземельних металів пов'язана якраз із цим.

Завдання Трампа – припинити війну в Україні. А далі починаються різні варіанти: умовно кажучи, якщо ти не робиш так, то тебе "б'ють по шиї" ось так.

Наше завдання – не чекати, поки буде реалізовано якийсь план Трампа, а робити все, щоб втілився наш – вихід на кордони 1991 року. Тому ми маємо ставити запитання Шмигалю, де наші ракети. Наприклад, українці прокинулися 17 лютого з поганим настроєм, тому що напередодні був тільки один наш наліт на Росію, а не два. Ми своїми ударами по Росії диктуємо хід ведення переговорів. Ніхто в цьому випадку не буде обговорювати Україну без України, якщо вона постійно завдаватиме ударів по Росії. Що більше СБУшники знищуватимуть російських НПЗ і нафтоперекачувальних станцій, то буде краще, то більше ми будемо заявляти. Саме в цьому випадку ми перейдемо від обговорення позиції Рубіо, тобто того, в чому сторони мають поступитися, до обговорення графіка виведення військ Російської Федерації з території України.

До речі, Зеленський уже говорить про необхідність виходу на кордон станом на 24 лютого 2022 року. І такий варіант може влаштувати американців, бо це, по суті, "ні вашим, ні нашим" і повернення на ті позиції, з яких почали. В Україні теж закочують істерики з приводу такої позиції, і на це я можу сказати одне: заспокойтеся, по-перше, у процесі реалізації рішення про повернення кордонів 24 лютого 2022 року американці росіянам переламають стільки кісток. А, по-друге, хто сказав, що, коли Україна вийде на кордон із Кримом, українські війська зупиняться? У Abrams і Leopard можуть відмовити гальма в потрібний момент, і тоді Україна піде в Крим. Хто в такому разі буде зупиняти Україну? Хто щось скаже? Можливо, трохи пообурюються – мовляв, ми так не домовлялися. В Ізраїлю так було постійно, і він завжди каже "так вийшло".

Тож ми самі маємо контролювати питання проведення переговорів за допомогою наявного в нас важеля тиску – нашої зброї і наших ракет, якими ми маємо системно знищувати російську інфраструктуру.

Тому потрібно не займатися дурницями: коли українці починають вивчати, що говорить Маск або Трамп, переживати через європейців та інших. Нас це не має цікавити, як і те, як США вибивають гроші для нашої армії в Європи. Нас має цікавити конкретика – графік виробництва нашого озброєння. І Шмигаль має звітувати приблизно так: "Я забезпечив українську армію так, що вона завдає ударів по Росії вже двічі на день". Саме Шмигаль, тому що, коли говорять тільки про армію, це неправильно, оскільки армія воює в рамках тих можливостей, які надають їй політики і цивільна інфраструктура. Якщо немає грошей, нехай відкривають експорт.

Ось чим ми повинні займатися. І тоді питання про повернення до кордонів 1991 року цілком може бути винесено на порядок денний. У 2023 році на Асамблеї ООН було ухвалено документ, у якому йшлося про те, що Росія має залишити всі території України, виплатити репарації, провести обмін полоненими.

Ви сказали, що Трамп готує план Б. Окресліть коротко, як вам бачаться план А і план Б Трампа? Що ці плани передбачають?

План А передбачає спробу по-хорошому домовитися з Путіним.

Про що?

Це – питання. Трамп вважає, що має відбутися фіксація за лінією розмежування, а далі запускається процес переговорів. Однак це категорично не влаштовує Путіна, тому він упреться і битиметься головою об стінку.

І тоді Трамп перейде до плану Б.

План Б – це план Помпео, який був опублікований минулого року. Він передбачає ленд-ліз для України на 500 млрд доларів. До речі, Трамп говорить саме про таку суму в контексті українських корисних копалин, тож я думаю, що ця цифра вискочила не випадково. Також цей план передбачає зняття обмежень на удари по території Росії і надання Україні всього необхідного, щоб можна було вийти на кордони 24 лютого 2022 року.

План Б розглядається командою Трампа, і, найімовірніше, саме його буде реалізовано. Тому що Путін і Трамп навряд чи про щось домовляться.

Зверніть увагу, Путін публічно висловив свою переговорну позицію. А одне з правил переговорів – ніколи не викладай усі карти на стіл, бо їх можна буде побити. Путін, коли висловив свою переговорну позицію, виклав усі свої карти на стіл: зажадав віддати йому Запоріжжя, Херсон, усю Донецьку область, і тільки після цього він готовий припинити вогонь. Це апріорі нездійсненні умови. Адже при цьому Путін ще вимагатиме від Трампа демонтувати військову інфраструктуру НАТО в Європі, а цього точно не буде. Так, частково контингент у Європі скоротять, але навряд чи Штати повністю підуть звідти.

Тому США поб'ються головою об стіну і зрозуміють, що з психами питання не вирішити. А якщо ще Путін почне розповідати Трампу про Рюриковичів і печенігів, Трамп узагалі випаде в астрал. Якщо Такер Карлсон, який, я впевнений, читає більше книжок, ніж Трамп, узагалі не зрозумів, про що йдеться і до чого тут події тисячолітньої давнини, то Трамп абсолютно гумору не оцінить і вирішить, що Путін над ним знущається.

Тож ми маємо підштовхувати Трампа до плану Б і лупити по території Росії.

Чи необхідна зараз Росії пауза у війні? Чи їй вигідніше, щоб бойові дії тривали? Тобто переговори можуть початися, але затягнуться надовго і йти будуть на тлі боїв?

Поки Путін при владі в Росії, війна триватиме, я в цьому впевнений. Путін не може зупинитися, тому що він у цугцвангу. Якщо Путін зупиниться, це буде явним програшем для нього, оскільки Україна залишиться, її демілітаризації не буде тощо. При цьому в Росії буде страшний обвал економіки, тому що без військових замовлень усе полетить до чортової матері. І немає європейського ринку, який міг би компенсувати втрати.

Тому Путін продовжуватиме війну, хоч справи Росії з економікою і погані. Але ж ще поки немає ефекту від ембарго на постачання російської нафти. Путіну вигідніше продовжувати війну, сподіваючись, що раптом Україна впаде, раптом українці вийдуть зносити Зеленського. До речі, на це сподівається і багато наших партнерів, і вони сприйняли б із задоволенням, якби в Україні все розвалилося.

Bloomberg пише, що адміністрація Трампа хоче досягти припинення вогню в Україні до Великодня. Наскільки реалістичними ви вважаєте такі терміни?

Якби сьогодні Трамп віддав наказ про знищення Путіна і, наприклад, запустив би ракету по ньому, то можна було б очікувати, що до Великодня щось вирішиться.

Інших варіантів я не бачу.

Взагалі, Bloomberg останнім часом запускає багато дивної інформації, і, я підозрюю, не без участі росіян. Росіяни використовують різні дати закінчення війни для розхолоджування українців, щоб потім зібратися і вдарити по нас.

Спецпредставник Трампа з питань Росії та України Кіт Келлог назвав поступки, на які має піти Путін для завершення війни. Поступки мають стосуватися територій, а також відмови від використання збройних сил у майбутньому та зменшення їхнього особового складу. Наскільки для Росії все це прийнятно? І в якому руслі піде розмова з Росією після такої заяви?

Усе це в теорії добре, але не зрозуміло головне – хто все це контролюватиме.

Американці могли б сказати Росії, щоб вона скоротила армію в європейській частині країни і перекинула ці сили на Китай, якщо Путін дійсно готовий допомагати Штатам у протистоянні Китаю. Але навіть якщо так станеться, все одно не зрозуміло, хто зупинить війну, як, якими будуть наслідки для Росії. Росія взагалі може послати всіх нафіг і сказати, що їй усе це нецікаво.

Будь-який договір, який ви підписуєте, є порожнім папером, якщо немає чіткого механізму примусового виконання цього договору. Хто примусить Росію перекинути війська, в який спосіб це відбуватиметься – під виглядом навчань, передислокації тощо, як проконтролювати скорочення Росією військ – на ці питання немає відповіді. Я не вірю в цей варіант, адже Росія порушила договір про ракети малої і середньої дальності.

Тож поки що це таке собі питання. Але сам тон заяви мені подобається, тому що для Росії сказане – як серпом по одному місцю. Росіяни довго говорили про демілітаризацію України, а тут раптом мова зайшла про обмеження армії Росії.

А як же бути з тим, що пише The Telegraph про план миру від Трампа, який нібито передбачає, що Україна повинна буде віддати Росії 20% своєї території?

Росіяни і на це не згодні – вони хочуть знищення України.

Взагалі, зараз пишуть про масу "планів", зокрема їх викидають росіяни, щоб сказати Україні, що її зрадили, що Трамп її "зливає", але все це вилами по воді писано.

Україна вимагатиме виходу на кордони 24 лютого 2022 року, а далі – як карта ляже. Можливо, незабаром мова піде і про кордони 1991 року.

Путін публічно озвучив свою переговорну позицію, і в цьому полягає його дебільна помилка, тому що тепер він не може її змінити.

Подивіться на те, як поводиться Трамп. Усі гадають, чи є у Трампа план щодо України, який він та інше. Але чому Трамп має викладати цей план публічно? Хіба він ідіот? Американці діють тихо: ленд-ліз готують, Ді Венса випустили, грають у "поганого і хорошого поліцейських", обіцяють санкції. Піди їх зрозумій, де влуплять, по чому. Келлог обіцяє санкції, тиск зростає. Росіяни метушаться і не знають, що відбуватиметься. При цьому американці ведуть серйозну роботу з російськими елітами.

Тобто ви вважаєте, що питання про територіальні поступки з боку України стояти не буде?

Ми не повинні сприймати те, про що йдуть початкові переговори, як кінцевий результат. Переговори – це поетапний процес, баланс сил. Що більше Україна буде довбати по території Росії під час переговорів, то більше баланс сил схилятиметься на наш бік, і ми поступово перейдемо до питання про графік виведення російських військ з території України. Усе залежить від нас. Якщо ми не будемо проявляти активність і не наполягатимемо на своєму, то, можливо, йтиметься і про територіальні поступки з нашого боку, я цього не виключаю.

Коли і в якому вигляді почнуться переговори? Чи все те, що ми спостерігаємо зараз, уже є стартом переговорного процесу?

Це поки що таке, розмови. Путін буде "тягнути волинку" і розповідати казки, щоб обвалити Україну, посварити її з Європою і США. Росія вже намагається вимагати повністю припинити допомогу Україні, мовляв, тільки після цього вона погодиться розмовляти. Це буде постійно.

Чи посадять Зеленського і Путіна за стіл переговорів?

Путін не хоче розмовляти із Зеленським.

Водночас Зеленський поводиться правильно, даючи зрозуміти, що він готовий говорити і з Путіним, мовляв, він хоче домовлятися так сильно, що їсти не може. Зеленський розуміє, що Путін не хоче переговорів. Для Путіна – це чиста поразка, адже Зеленського він вважає нелегітимним. Плюс Путін так довго говорив про те, що Зеленський очолює неонацистську державу, що для нього буде ляпасом сам факт переговорів із Зеленським за одним столом. Путін хоче говорити зі США про Україну і більше ні з ким, навіть із європейцями.

Путін і Трамп мають зустрітися до кінця лютого в Саудівській Аравії. Чого Україні чекати від цієї зустрічі?

Це може бути.

Під час цієї зустрічі Україна має здійснити ракетну атаку на територію Росії, даючи зрозуміти: про що б вони там не домовлялися, нас цікавлять кордони 1991 року. Тим паче, американці голосували за документ в ООН, де йдеться про репарації, виведення всіх російських військ із території України тощо.

Які в України на даний момент є козирі на переговорах?

По-перше, істерика, яку закотила Європа. Вона теж хоче бути стороною переговорів. Раз так, чудово, треба підключати. Нехай США і Європа борються за те, хто з них більший патріот України. Нехай дають більше ресурсів. Якщо європейці виділять гроші на закупівлю американської зброї, Трамп буде взагалі щасливий: американський ВПК працюватиме.

По-друге, нашим козирем є наш ВПК, наша зброя, яка, незалежно від того, що відбувається, дає нам змогу нав'язувати свій порядок денний, змушувати рухатися туди, куди потрібно нам.

Ви вище згадували про історію з рідкісноземельними металами. Як ви вважаєте, що Україні вдасться виторгувати у США за згоду на видобуток цих корисних копалин?

Зобов'язання з будівництва переробної промисловості, розподіл прибутку, а також контингент США на території України, хоча б 5 тисяч осіб. А далі сказати: "Дональде Фредовичу, а наші з вами не тільки рідкісноземельні метали, а й газ захопили росіяни". Доведено, що в Україні є величезні запаси газу. Зеленський уже говорив, що на шельфі Чорного моря є газ і нафта. Також добре було б Трампу отримати і готельчик у Ялті. На цьому теж потрібно грати. Американці хотіли б по-простому розв'язати питання: віддайте нам корисні копалини і без будь-яких зобов'язань, але Зеленський сказав "ні". Більший шматок пирога отримає той, хто більший патріот України.