Вища рада правосуддя: вибори голови 2.0

У січні 2025 року Вища рада правосуддя (ВРП) — головний конституційний орган суддівського врядування, відповідальний за призначення та звільнення суддів, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а головне — за забезпечення незалежності судової влади, — залишилася без очільника.

Дворічний строк повноважень голови ВРП Григорія Усика добіг кінця, а спроба обрати нового голову 27 січня не була успішною. Григорій Усик отримав дев’ять голосів, а член ВРП Олександр Сасевич, який теж претендував на цю посаду, — шість за мінімально необхідної кількості в 11. Двоє членів ВРП не підтримали жодного кандидата.

Наразі орган тимчасово очолює заступник голови ВРП Дмитро Лук’янов, але його повноваження завершаться наприкінці лютого. А в середині березня спливе чотирирічний строк перебування на посаді двох членів ВРП за квотою з’їзду суддів України — Інни Плахтій та Віталія Саліхова.

У цьому матеріалі спробуємо розібратися, що відбувається всередині Вищої ради правосуддя, як це впливає на саму ВРП та на судову владу, коли ВРП може поповнитися новими членами й чи є шанс обрати нового голову 20 лютого, як це заплановано в порядку денному.

Кворум і ризик втратити частину функцій

У складі Вищої ради правосуддя має працювати 21 член — 10 за квотою з’їзду суддів та по два члени від адвокатів, прокурорів, науковців, президента та парламенту. Голова Верховного суду входить до складу ВРП за посадою, але з об’єктивних причин не працює там щодня. Кворум ВРП (та, відповідно, її повноважність) для різних питань різний. Для призначення суддів наприклад, він становить не менш як 14 членів.

2022 року ВРП майже рік не працювала, адже чинних на той момент членів було від трьох до шести. Частина функцій взагалі не виконувалася, а частину передали голові Верховного суду (наприклад, тимчасові відрядження суддів та зміну підсудності судів). Чим закінчилися для Всеволода Князєва надмірні, майже імператорські повноваження, всі побачили вже за рік. Більше таких небезпечних експериментів не варто проводити не тільки в судовій владі, а й у будь-якому іншому органі, адже, як відомо, «влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно».

Наразі у складі ВРП працює лише 17 членів (включно з головою ВС Станіславом Кравченком). Так відбувається тому, що президент уже майже два роки не призначає членів ВРП за своєю квотою. Нині триває вже третій «президентський» конкурс на ці посади, бо кандидатури переможців попередніх конкурсів не задовільнили президента та його конкурсну комісію.

А з’їзд адвокатів України вже понад три роки навіть не розпочинає конкурсів за своєю квотою. І це давно стало приводом не лише для серйозного занепокоєння всередині країни, а й для реакції з боку наших європейських партнерів, які наполегливо радять унеможливити ситуації тривалих непризначень членів ВРП на посади. Тому в проєкті Дорожньої карти з верховенства права (до розділів 23 та 24 кластеру «Основи») одним із заходів на шляху вступу України до ЄС передбачено проведення з’їзду адвокатів онлайн, аби обрання органів суддівського врядування чи переобрання органів адвокатського самоврядування не розтягувалося на роки.

У двох членів ВРП за три тижні закінчаться повноваження. Й у ВРП залишаться працювати тільки 15 членів. Кворум формально є. Однак навіть за такої кількості частину дисциплінарних функцій ВРП буде заблоковано.

Відповідно до закону, перегляд рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності здійснюється пленарним складом ВРП, однак у таких засіданнях не беруть участі члени тієї дисциплінарної палати, яка ухвалила рішення про дисциплінарну відповідальність того чи того судді.

Отже, за наявності лише 15 членів ВРП перегляд рішень дисциплінарних палат буде заблоковано. Оскільки в цих дисциплінарних палатах працює по п’ять членів ВРП, а для повноважності пленарного складу необхідні 11, остаточне звільнення суддів-зрадників, корупціонерів і всіх тих, щодо кого є рішення палат, у яких брали участь п’ять членів ВРП, буде неможливим. І це без урахування самовідводів, хвороб, відряджень, відпусток тощо.

Пролонгація повноважень членів ВРП

Звісно, найлогічнішим рішенням за таких умов було б якнайшвидше обрання з’їздом суддів двох своїх представників та призначення президентом двох членів ВРП за його квотою.

Проте перевірка кандидатів, які виявили бажання бути обраними на ці посади, досі триває. Наприклад, голова Ради суддів України Богдан Моніч 14 лютого проінформував, що з’їзд суддів збереться «одразу після надання Етичною радою кандидатів на посаду членів ВРП». Однак строк завершення цієї перевірки Етичною радою невідомий.

От і виходить, що ніби інструмент попередньої перевірки кандидатів цілком правильний для того, щоб унеможливити призначення недоброчесних осіб членами ВРП. Та це вже друга «перевірна комісія», що не встигає завчасно надати кандидатів, а тому зупиняється або частково зупиняється робота конституційного органу (нагадаємо, що з кінця січня немає кворуму у Великій палаті Конституційного суду України, оскільки Дорадча група експертів не встигла вчасно перевірити кандидатів у судді КСУ).

Щоправда, на відміну від Закону «Про Конституційний суд України», Закон «Про Вищу раду правосуддя» містить норму, яка передбачає: «Якщо Вища рада правосуддя може стати неповноважною через закінчення строку повноважень члена ВРП, такий член ВРП продовжує виконувати свої повноваження до дня обрання (призначення) на його посаду іншої особи, але в будь-якому випадку не більше трьох місяців з дня закінчення строку, на який такого члена Вищої ради правосуддя було обрано (призначено)».

Тут — одразу дві проблеми. По-перше, чи є наразі підстави застосовувати цю норму, адже неповноважною ВРП у березні стане не повністю, а лише щодо однієї з функцій? А, по-друге, раніше цієї норми ніколи не застосовували, тож робочого механізму її застосування немає, навіть якщо ВРП потрактує її так, що підстави для продовження повноважень членів ВРП Саліхова та Плахтій є.

Нагадаємо, що все це відбувається на тлі відсутності у Вищій раді правосуддя очільника та закінчення наприкінці лютого повноважень у заступника голови ВРП Дмитра Лук’янова (і, відповідно, необхідності провести вибори ще й на цю посаду).

Друга спроба

На 20 лютого призначено повторні вибори голови ВРП, але є декілька цікавих нюансів.

Так, іще в січні 2025 року, напередодні перших виборів голови ВРП, її члени домовилися, що обиратимуть голову лише за наявності на такому засіданні всіх членів ВРП, включно з головою ВС.

27 січня цих домовленостей було дотримано, проте необхідних 11 голосів так ніхто й не зібрав. Водночас наші джерела у ВРП кажуть, що за одного з кандидатів агітували навіть із офісу президента та парламентського Комітету з питань правової політики.

Як при цьому виконувати Дорожню карту з верховенства права, в якій передбачено посилення суддівської незалежності, залишається загадкою. Про яку незалежність у принципі може йтись, якщо політична влада намагається вплинути на вибори голови ВРП, а деякі члени ВРП «голосують по дзвінку»?

Але на політичній владі дзвінки не закінчуються: у вибори голови ВРП активно втручаються й голови деяких апеляцій. Саме ті, які сидять у своїх кріслах роками, вдало оминаючи заборони щодо третього, четвертого та п’ятого строків на посадах. До речі, розібратися з цими історіями — теж вимога Єврокомісії, відображена в Дорожній карті з верховенства права. Можна лише уявити, яким буде внутрішній супротив щодо її затвердження, якщо вона міститиме реальні заходи з деполітизації, протидії корупції та круговій поруці.

Щодо анонсованої дати виборів голови ВРП 20 лютого, то, за наявної інформації, претендувати на цю посаду знову планують члени ВРП Усик і Сасевич. Однак у цей період заплановані відпустки деяких членів. Тож виконати внутрішні домовленості стосовно голосування всім наявним складом буде непросто (якщо не відкликати їх із відпусток).

Іншим цікавим моментом є те, що цього ж дня планують розглядати і скаргу колишнього голови Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка на рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП про притягнення його до відповідальності у вигляді звільнення. Доповідач у цій справі — Усик.

Нагадаємо, що під час розгляду дисциплінарної справи Павла Вовка в Дисциплінарній палаті траплялися такі історії, як мінування будівлі ВРП, збій у роботі системи для голосування, перебої зі світлом, зміна залів засідання через неробочу комп’ютерну техніку, численні клопотання, відводи тощо. Чи не станеться чогось подібного в день обрання голови ВРП — питання відкрите. Однак, пам’ятаючи, що з березня цю функцію ВРП може бути взагалі заблоковано до приходу до складу Вищої ради правосуддя нових членів, відкладати це питання теж немає куди.

Нагальні завдання

Тож або в четвер на ВРП чекає флеш-рояль, або чергові перенесення важливих питань на невизначений період. А завдань у голови ВРП безліч.

Так, окремої уваги потребує налагодження взаємодії між членами ВРП таСлужбою дисциплінарних інспекторів (СДІ), яка запрацювала наприкінці минулого року.

За словами членкині ВРП Оксани Кваші (квота науковців), «Вищій раді правосуддя не стало легше у зв’язку з тим, що перевірка дисциплінарних скарг тепер є функцією дисциплінарних інспекторів. Для ВРП ситуація стала навіть гіршою, адже виникли проблеми з належною комунікацією між ВРП та Службою дисциплінарних інспекторів».

Допомогти налагодити роботу СДІ обіцяли проєкти міжнародної технічної допомоги (МТД). Однак, як відомо, проєкти USAID зупинено щонайменше на три місяці. А діяльність окремих проєктів (ідеться про IDLO) викликає серйозне занепокоєння.

Наприклад, із 14 до 16 лютого за рахунок проєкту IDLO на Закарпатті відбулися тренінги СДІ, де під час першої сесії дисциплінарних інспекторів вчили гендерної рівності та соціальної інклюзії. Теми, може, й важливі, та як вони впливають на аналіз інспекторами дисциплінарних скарг на предмет вчинення чи невчинення суддею дисциплінарного проступку?

А під час другої сесії дисциплінарні інспектори вивчали матеріал про сексуальні домагання та вороже робоче середовище. Звісно, можуть бути й такі скарги на суддів (нещодавно ВРП розглядало справу про мобінг), але яким є їх відсоток у загальній кількості? Одна на десять тисяч? І ту закрито за відсутністю доказів.

Чому проєкт IDLO вчить дисциплінарних інспекторів за такою дивною програмою, — здається, питання риторичне. Мабуть, тому, що деякі проєкти МТД живуть за власними правилами: на що змогли залучити фінансування, те й «продають». Урегулювати це належним чином — також одне із завдань ВРП.

Не менш важливе завдання — проведення конкурсу на посаду голови Державної судової адміністрації України. Це питання вже понад рік не вирішується, а головний фінансовий орган судової влади, по суті, півтора року функціонує без постійного керівника.

Замість висновків

Насправді ж головним завданням голови Вищої ради правосуддя, незалежно від прізвища, яке з’явиться чи не з’явиться в четвер, мала б бути робота з реального забезпечення незалежності судової влади — і в питаннях взаємодії з іншими гілками влади, і всередині судової системи, і під час розгляду дисциплінарних скарг, і щодо захисту авторитету правосуддя в разі втручання в діяльність конкретного судді, і забезпечення фінансових гарантій незалежності суддів тощо. Звісно, не самостійно, а на рівні всього органу: як перший серед рівних.

Це може зробити лише людина, яка є рівновіддаленою від усіх гравців політичної влади, не має «боргів» за призначення на посаду, не боїться брати на себе відповідальність за непопулярні рішення, не хоче бути зручною для всіх і має повагу всередині ВРП.

Вища рада правосуддя — головний конституційний орган суддівського врядування. Від його системної роботи залежить розвиток (і успішне реформування) судової влади. Залишається сподіватися, що всі члени ВРП це повною мірою розуміють і готові нести за це особисту відповідальність.