Путін-Кадиров: політичні сіамські близнюки у передчутті гангрени

Правитель Чечні Рамзан Кадиров зник, його не бачили вже понад 20 днів. І хоча щось подібне вже відбувалося у 2023 році, це повторення має насторожувати. Кадиров був і залишається одним зі стовпів режиму Путіна – але водночас він є дуже небезпечним чинником можливої дестабілізації у Російській Федерації.

Адже у разі його фізичного зникнення Москві буде складно утримувати під контролем Чечню. Кадирівський клан забезпечував своє правління у республіці залізною рукою репресій та залякування, тож його вороги до часу просто причаїлися й вичікують. Та щойно режим Кадирова ослабне – спробують перехопити контроль над Чеченською Республікою.

Наразі те, що Рамзан Кадиров зник так надовго з публічного простору, знову провокує розмови про його погане самопочуття та навіть смерть. І тут потрібно розглянути декілька варіантів того, що могло трапитися:

1. Рамзан Кадиров виїхав надовго на лікування в одну з арабських держав (не виключено, що в Саудівську Аравію), і його найближче оточення тримає це в строгому секреті.
2. Кадиров, через загострення хвороб, вже не здатен виконувати свої обов’язки президента Чечні, і Кремлю потрібен певний час для того, щоб відбулася плавна передача влади його наступнику – найімовірніше, одному з його синів.
3. Рамзан Кадиров дізнався, що Путін готує замах на нього, і тому він переховується в одній із дружніх до нього мусульманських країн.
4. Президент Чечні має інформацію про те, що кремлівські еліти готують заміну Путіна під переговори Сполучених Штатів і Російської Федерації щодо України. Й тому й випав з інформаційного простору, оскільки зараз домовляється з російським режимом про свою долю і долю свого клану.
5. Кадирова вже немає серед живих. І у Москві вирішується питання, хто стане його наступником у Чечні. Оскільки Путін може мати власне бачення щодо передачі влади у республіці. І зараз можуть тривати переговори стосовно того, хто ж там посяде крісло президента.

Усі ці перераховані варіанти цілком можуть мати місце. Хоча неясно одне: якщо Кадиров дійсно став цілком недієздатним, або й помер – як довго Москві вдасться тримати ситуацію у Чечні під своїм контролем? І що буде з Чеченською Республікою після можливої смерті Рамзана Кадирова? Адже досі закони Російської Федерації діяли там частково, і Путіна це геть не обходило. Але прагнення Ічкерії до отримання незалежності нікуди не поділося – його придушували жорстокими силовими методами. А без Кадирова – російському диктатору буде вкрай важко, якщо не неможливо, тримати Чечню під своїм контролем.

Якщо це так, і Кадирова вже немає, то Путін має у запасі не так вже й багато варіантів. Розпочати Третю чеченську війну, коли він вже майже три роки веде криваву війну в Україні, він не зможе, як не зміг більше продовжувати свою війну в Сирії. В такому разі кремлівському старцю залишається тільки спробувати домовитися з чеченськими кланами. Оскільки він добре пам’ятає, як цей маленький народ, не маючи достатнього озброєння, але маючи велику мужність та любов до своєї батьківщини, зміг довго й затято чинити опір російській імперії.

Тоді Путіну вдалося знищити незалежність Ічкерії, але він не зміг зламати волю чеченців. Джохар Дудаєв і досі залишається символом для чеченського народу свободи та державності. Військовий злочинець Кадиров, як і його господар Путін, також відповідальний за усі ті злочини, котрі вчинили його терористичні війська на території України. Адже всі злодіяння щодо українців чеченського терористичного угрупування “Ахмад” зафіксовані, і рано чи пізно – за них доведеться відповісти.

Хай там як, але кримінальний тандем Путін-Кадиров дозволяв Москві тривалий час тримати Чечню під ковпаком. Не виключено, що спецслужби РФ дізналися, що військові готують державний переворот. І тому кадирівські бойовики стягують сили до російської столиці, щоб забезпечити продовження перебування Путіна при владі. Тоді кремлівський карлик дуже сподівається на заступництво та захист Кадирова, адже подільники російського диктатора, можливо, вже давно ведуть сепаратні переговори з Заходом, наперед знаючи, що на всіх охочих індульгенцій не вистачить.

Путіна з Кадировим об’єднують непомірні амбіції та егоїзм, і хоча вони спочатку стали ситуативними союзниками, це згодом переросло у взаємозалежність, від якої вони вже не можуть позбутися. І якщо Рамзан Кадиров дасть наказ своїм бойовим групам, які не без путінського дозволу, наводнили Москву та проживають на конспіративних квартирах, діяти, то цим він може спробувати врятувати тоталітарний режим свого патрона. Адже всі адреси, де проживає вище та середнє військове керівництво РФ відомі. А далі, у час “Ч”, потрібно лише направити туди кадировських бойовиків для ліквідації неугодної Путіну частини військового командування. Ісламські фундаменталісти – це союзники Путіна, то чому б не використати їх у час найбільшої небезпеки для диктатора та його оточення.

Хоча дивно, що чеченець міг об’єднатися з Путіним після всього, що той зробив з його батьківщиною. Напевно, головного кремлівця з Рамзаном Ахматовичем об’єднують обов’язкові вимоги, необхідні для лідерів Російської Федерації. Така особа мусить обов’язково бути соціопатом, зі схибленим розумом і сильним комплексом месії. Але для Путіна цей “чеченський месія” небезпечний, бо Кадиров командує угрупованням, що налічує 30 тисяч чоловік. А воєнному керівництву російської війни в Україні – явно була дана вказівка воювати так, щоб максимально зберегти незмінною чисельність цих кадирівських військ. Вірний союзник Путіна вірний йому доти, поки не відчує слабинку російського диктатора. Чого останній найбільше боїться.

Чеченська Республіка, хоча і є одним з 85 суб’єктів Російської Федерації, досі займала привілейоване становище. Адже стабільність у Чечні надзвичайно важлива для політичної стабільності в Росії. І в обмін на абсолютну особисту лояльність російському президенту лідер Чечні Рамзан Кадиров отримав карт-бланш керувати регіоном на власний розсуд і за допомогою підконтрольних тільки йому силових структур, які лише формально підпорядковуються центру. А оскільки в Чечні переважає титульний етнос, то національна ідентичність є домінуючим фактором влади клану Кадирових.

Якщо Кадиров дійсно живий, то саме збереження цього домінуючого статусу є для нього надзавданням. Можна не сумніватися: президент Чечні, маючи дуже хороші стосунки з очільниками Саудівської Аравії, замислювався над майбутнім – своїм, і численної рідні – після завершення правління Путіна. Тому не варто виключати й можливість, що Кадиров, знаючи, що саудити готуються критично знизити світову ціну на нафту, до чого їх підштовхує президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, розуміє, що буде з Росією після цього далі. Тому він вирішив діяти на випереджання і намагається зіскочити з потопаючого корабля раніше, ніж той піде на дно.

Хоча можна розглянути й інший варіант зникнення: Кадиров за дорученням Путіна проводить в Ер-Ріяді таємні переговори, намагаючись переконати саудитів, що їм буде значно вигідніше стати на бік Росії та Китаю у питанні надходження на світові ринки російських енергоносіїв. Мовляв, Дональд Трамп – дуже непрогнозований політик, а Москва пропонує стабільну “дружбу”, якщо Саудівська Аравія вирішить зробити “правильний вибір” на користь Кремля.

Втім, можна припустити – у Саудівській Аравії Кадиров прагне отримати від Ер-Ріяду гарантії фінансової допомоги Чечні на випадок, якщо Москва почне втрачати контроль над етнічними регіонами Росії, а Чеченська Республіка проголосить себе незалежною державою. Адже нині склалася критично небезпечна ситуація для економіки Росії, і варто діяти на випередження.

І хоча не варто поспішати з висновками, проте тривала відсутність Рамзана Кадирова спонукає враховувати різні варіанти можливого розвитку подій, зважаючи на важливість його та Чечні для Путіна. З цього приводу можна робити різні прогнози, однак Кадиров настільки сьогодні зав’язаний на путінський режим, що будь-які його дії на підтримку Кремля або ймовірного з ним протистояння, здатні корінним чином змінити політичні розклади в Москві.

Путін, Кадиров, Пригожин – божевільні вбивці-головорізи, які рахувалися тільки зі своїми бажаннями та намірами. У цьому сенсі Кадиров не може не пам’ятати того, як Путін жорстоко розправився з Пригожиним, котрий насмілився піти проти нього. Рамзан Кадиров не може довіряти кремлівцю номер один, адже знає, що той, задля збереження своєї влади, не помилує нікого.

З огляду на це, проглядається ще одне рішення Путіна, про яке зі своїх джерел у Кремлі міг дізнатися Кадиров. Його армія у 30 тисяч людей потрібна Путіну не у Чечні, а на фронтах війни в Україні. Тому не виключено, що прихильники російського довічного президента у військових колах незадоволені тим, що ці 30 тисяч Кадиров береже для своїх політичних потреб та планів. У той час, як Росія змушена залучати на Курщину північнокорейські військові угруповання. Це вганяє Кремль в ще більшу залежність від Північної Кореї та Китаю.

Не виключено, що у Москві вирішили – після усунення Кадирова їм вдасться підпорядкувати собі його армію. Хоча вони достеменно не знають, чи взагалі ці війська насправді були б лояльні самому Кадирову в критичний для його влади момент. Адже Рамзан Кадиров та його батько Ахмад були нав’язані Чечні Путіним після довгої кровопролитної війни. А чеченські бойовики цілком можуть мати власні почуття до російського диктатора, які вони досі воліли приховувати.

Чеченське питання для Путіна наразі є куди більш важливим, ніж може здатися, на перший погляд. Росія та її населення пронизані духом параної, ксенофобії, релігійного фундаменталізму і добровільного прийняття збоченої на жорстокості влади. Саме тут і сходяться позиції цих двох “лідерів”.

Досить довго Путіну був потрібен Кадиров, а Кадирову Путін. Але настає момент, коли цей політичний симбіоз стає не просто обтяжливим, але й небезпечним для кожного з них. То ж чи не тому тримається у таємниці місцеперебування Рамзана Кадирова, що настає час, коли бодай одне поспішне рішення здатне призвести до програшу?