У найсухішому місці на Землі знайдено несподіване джерело води: ховалося у всіх на виду

Пустеля Атакама розташована на півночі Чилі та знаходиться в дощовій тіні Анд. Пустеля межує з Тихим океаном, проте постійний холодний потік, відомий як течія Гумбольдта, підтримує рівень вологості в повітрі відносно низьким. У цьому регіоні хмари розсіюються занадто швидко, а дощі трапляються рідко і в невеликих кількостях, що робить пустелю Атакама одним із найсухіших місць на Землі, пише Popular Science.

За винятком кількох долин Антарктиди, Атакама — найсухіше місце на планеті, а тому вчені часто використовують цей ландшафт із піску, каміння і солончаків як "замінник Марса". І все ж, попри екстремальні умови, тут усе-таки мешкають люди: наприклад, Ікіке, прибережна регіональна столиця, є домівкою для більш ніж 230 000 людей; а населення муніципалітету Альто-Оспісіо сягнуло більш ніж 140 000 осіб.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

На жаль, єдиним джерелом прісної води в пустелі Атакама є підземний водоносний горизонт, що не оновлюється опадами протягом майже 10 000 років. Оскільки населення регіону лише збільшується, запас прісної води, як вважають вчені, незабаром вичерпає себе. Можливим способом видобутку води є опріснювальні установки, що видаляють сіль із морської води — вони могли б задовольнити частину потреб населення, але вони неймовірно дорогі та енергомісткі в експлуатації.

На щастя для місцевого населення, вчені щойно виявили альтернативне і поки що невикористане і недороге джерело води, здатне вирішити водну кризу. Йдеться про воду, яка ховається у всіх на виду. Збір туману — стійкий, простий метод збору вологи з низькорозташованих хмар.

Зазначимо, що цей метод давно використовується в сільських районах по всьому світу для підтримки ізольованих сіл із населенням у кілька сотень людей. Але нове дослідження припускає, що він може працювати в набагато більших масштабах.

У новому дослідженні вчені припустили, що збір туману може задовольнити потреби неформальних поселень Alto Hospicio, забезпечуючи до 300 000 літрів на тиждень для 10 300 осіб, які в основному живуть відрізаними від офіційної системи розподілу води. Сьогодні ці люди в основному покладаються на водоносний горизонт, але воду доставляють за допомогою вантажівок, а не труб, що збільшує вартість і знижує доступність. Ба більше, вчені побоюються, що підземний водоносний горизонт незабаром може вичерпатися.

За словами провідної авторки дослідження, географині й доцентки Університету Майор у Чилі Вірджинії Картер, сама по собі ця вода не врятує місто, але туман — ресурс, який може мати реальне значення для місцевого населення. Передбачається, що це джерело вологи може зробити свій внесок для стабільності регіону, особливо через тиск зміни клімату.

Збір туману заснований на низькотехнологічній установці. Зазвичай тонка пластикова сітка, подібна до тієї, натягується на два опорні стовпи на висоті кількох сантиметрів. Жолоб під сіткою спрямовує вологу, що конденсується на панелі, в контейнер для зберігання, тому її можна легко зібрати. Що більше панелей і більша площа поверхні сітки, то більше води збирається.

Ба більше, вчені вважають, що на відміну від водоносного шару, туманна вода є потенційно поновлюваним ресурсом. Низькі хмари зазвичай підіймаються з Тихого океану і розносяться по суші. Без сітки волога випаровується в сухому повітрі в міру підвищення температури щодня, але з нею туман буде тільки тимчасово затриманий, надаючи людям цінну прісну воду.

Під час дослідження вчені об'єднали рік спостережень із супутниковими знімками та математичним моделюванням циклів туману в регіоні. Дослідники встановили два "стандартних туманозбірники" площею один квадратний метр на різних висотах, а також метеостанцію для відстеження вологості повітря, температури, швидкості вітру та інших змінних. Команда також використовувала дистанційне зондування для картування висоти й щільності туману по всій провінції.

Далі синтезували ці та інші дані з наявних проєктів зі збору туману в математичну модель, призначену для оцінки того, скільки туману можна зібрати в різний час. Згідно з дослідженням, у зонах, що безпосередньо оточують Альто-Хоспісіо, туманозбірники даватимуть у середньому 2,5 літра води на квадратний метр сітки в сезон туману.

Команда порахувала, що для збору 300 000 літрів води на тиждень знадобиться 17 000 квадратних метрів туманозбірників — цікаво, що це той самий обсяг води, який сьогодні доставляють вантажівки. Однак Картер зазначає, що це консервативна оцінка, оскільки деякі райони на північ від міста мають набагато більший потенціал туману, ніж у середньому, виробляючи понад 5 літрів на метр сітки на день. Якби збирачі туману були розміщені стратегічно, то всього 200-300 збирачів туману (кожен площею близько 20 квадратних метрів) могли б надійно забезпечувати сотні тисяч літрів протягом щонайменше пів року.

Раніше Фокус писав про те, що вчені з'ясували, звідки взялися осколки скла в пустелі Атакама.