Європа заворушилася. Хто і як може відправити миротворців в Україну

Ідея відправити європейські миротворчі війська в Україну поступово матеріалізується в тумані дипломатії.

Конфронтаційна до європейських союзників поведінка Трампа, кардинальна зміна  курсу у відносинах із Москвою та Києвом, витиснення Європи за лаштунки геополітичної сцени й одночасне перекладання на неї відповідальності за безпеку України стурбували європейців і підштовхнули до активних дій. Зі свого боку, прагнучи стимулювати партнерів, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив про готовність відправити британські війська в Україну.

«Європа готова взяти на себе ініціативу в наданні гарантій безпеки Україні», — заявив генсек НАТО Марк Рютте після завершення екстреної зустрічі лідерів семи країн ЄС і Британії в понеділок у Парижі. «Позиція Франції та її партнерів чітка та єдина. Ми бажаємо міцного й надійного миру в Україні. Ми підтримуємо Україну й візьмемо на себе всю відповідальність за забезпечення миру та безпеки в Європі», — заявив президент Франції Емманюель Макрон після другої паризької зустрічі, що відбулася в середу.

Однак вони занадто оптимістичні: в Парижі лідери європейських країн продемонстрували відсутність єдиної позиції.

За даними The Financial Times, у понеділок проти відправлення своїх солдат в Україну висловилися Німеччина, Італія, Польща й Іспанія, тоді як Франція, Велика Британія та Швеція виявили готовність відрядити підрозділи. Водночас прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні виявилася великим скептиком. Як повідомляє агентство AFP, вона заявила, що ідея розгорнути західних миротворців в Україні наразі є досить сумнівною. На її думку, відправити війська — «найскладніший і найменш ефективний» спосіб забезпечити мир в Україні.

Але позиція противників відправлення контингентів в Україну поки що не є остаточною. Усе ще неодноразово змінюватиметься під впливом домовленостей між Сполученими Штатами та Росією; Україною, ЄС і США; країнами Євросоюзу; Києвом і Вашингтоном. Підходи деяких країн трансформуватимуться після виборів, які в них відбудуться. І якщо канцлер ФРН Олаф Шольц стверджує, що до встановлення тривкого миру питання миротворців обговорювати не слід (!), то, можливо, Берлін змінить свою думку після парламентських виборів 23 лютого.

Нині народжується й помирає багато планів.

Як зазначає The Telegraph, у понеділок у Парижі учасникам екстреної зустрічі презентували британо-французький план створення «сил безпеки». Він передбачає розгортання менш як 30 тисяч військовослужбовців під командуванням європейських країн в українських містах, портах та на інших об’єктах критичної інфраструктури, розташованих далеко від нинішньої лінії фронту. Місія покладатиметься на технічний моніторинг, зокрема літаками, дронами та супутниками.

Український повітряний простір буде захищений. (Раніше The Times писала, що в Лондоні обговорюють ідею залучити винищувачі Typhoon для патрулювання неба над Україною після завершення війни та підписання миру.) Це планують зробити для того, щоби знову відкрити повітряний простір України й дозволити комерційні польоти. Військово-морські патрульні кораблі також спрямують у Чорне море для моніторингу російських загроз комерційним судноплавним шляхам.

Очікується, що Кір Стармер наступного тижня спробує заручитися підтримкою Дональда Трампа. За інформацією The Telegraph, Стармер наполягатиме на тому, щоб американські винищувачі та ракети перебували у Східній Європі в стані готовності на випадок, якщо Росія порушить умови перемир’я.

Наразі ж немає навіть рішення про припинення вогню. Але важливим є те, що в Європі поступово усвідомлюють: в Україну доведеться відправляти солдат у разі підписання мирної угоди. І тут показовою є думка жителів ФРН. Згідно з опитуванням Інституту вивчення громадської думки Forsa, проведеним у лютому, 49% громадян Німеччини підтримують відправлення німецьких військ в Україну в складі можливого миротворчого контингенту. Водночас 44% опитаних виступають проти, а 7% утрималися.

 Крім Франції та Великої Британії, в Європі вже сьогодні є країни, готові ризикнути життями своїх солдатів заради того, щоб Росія знову не розв’язала війни. Парламент Нідерландів схвалив резолюцію про те, що країна може направити миротворців у разі підписання перемир’я. (Втім, рішення ухвалюватиме уряд, а ультраправа партія PVV, яка входить до коаліції, погрожує заблокувати відправлення нідерландських солдатів в Україну.) Таку можливість для своєї країни допустила й очільниця МЗС Швеції Марія Мальмер Стенергард.

Аби реалізувати ідею з миротворцями, крім згоди самих європейських країн, найімовірніше, буде потрібна також згода Росії. Раніше постпред РФ при ООН Васілій Нєбєнзя попередив, що для розгортання в Україні миротворчого контингенту потрібен мандат Ради безпеки ООН. «А як ні, то будь-які іноземні військові контингенти, відправлені в зону бойових дій, з погляду міжнародного права будуть звичайними комбатантами та легітимною військовою ціллю для наших збройних сил», — сказав він.

Москва ж не раз озвучувала свою позицію стосовно міжнародного військового контингенту. Її суть: поява військ НАТО на території України є неприйнятною для РФ. У вівторок, коли в Ер-Ріяді відбувались американо-російські переговори, спікер МЗС РФ Марія Захарова знову заявила, що Росія виступає проти розміщення західних військових в Україні. За її словами, найкращою гарантією безпеки будуть нейтральний статус, відмова від участі у військових блоках і ядерної зброї.

Такі заяви відображають максималістську позицію запитів Кремля. Риторика ж Дональда Трампа працює на розкол Заходу, й це призводить до того, що вимоги Путіна на переговорах лише зростатимуть, а готовність продовжувати війну — зміцнюватиметься. Згідно з даними американської розвідки, Путін, як і раніше, прагне захопити всю територію України попри те, що розпочалися переговори з адміністрацією президента Трампа, й просто зараз не зацікавлений у мирній угоді.

Але в межах big deal, якщо на неї піде Путін, підхід Росії може змінитися під тиском США: судячи зі слів Дональда Трампа, він «узагалі не заперечуватиме» проти відправлення європейських миротворців в Україну. Невипадково раніше США відправили до європейських урядів опитувальник, у якому серед іншого цікавилися їхнім ставленням до «направлення збройних сил третіх країн» у межах мирного врегулювання.

 Як вважає колишня заступниця держсекретаря США Роуз Готтемюллер, «Путін хотів би налагодити довгострокові продуктивні відносини з цією адміністрацією. Йому доведеться бути готовим іти на поступки». Очевидно, що в такому разі Москва намагатиметься максимально вихолостити ідею, зробивши з миротворців безпорадних спостерігачів. Улаштує її й варіант, запропонований очільником Пентагона Пітом Гегсетом: миротворці мають бути поза егідою НАТО й не підпадати під п’яту статтю Вашингтонського договору.

 Для Києва розміщення європейського миротворчого контингенту — один із ключових компонентів завершення російсько-української війни, елемент реального стримування Росії від нового вторгнення. Наскільки ефективною гарантією нашої безпеки стане цей інструмент — залежить від того, під якою організацією буде місія, від її мандата, країн, які беруть участь у ній, кількості миротворців, їхньої дислокації, фінансування, присутності у складі миротворчого контингенту американських солдатів і багатьох інших чинників.

 З погляду Києва, миротворці повинні мати важке озброєння й мандат на вогонь у відповідь, а не бути обмеженими тільки функціями пасивних спостерігачів. Також у наших інтересах, щоб міжнародний контингент перебував на лінії розмежування. Україну не може влаштувати пропозиція Франції відправити миротворців не на лінію розмежування, а в український тил. Як пише The Wall Street Journal, у такому разі європейські військові відіграватимуть роль «сил забезпечення», постачаючи й навчаючи українські війська.

Чисельність контингенту має бути достатньою для реагування на загрози. У коментарі Російській службі BBC колишній британський військовий розвідник Френк Ледвідж зауважив, що після закінчення конфлікту в Боснії, площа якої в 11 разів менша за територію України, було розміщено 60 тисяч миротворців НАТО, з них майже половина — американці. На піку операції в 1995–1996 роках британський контингент там сягав максимально 11,5 тисячі.

Контингент у 25–30 тисяч — це надзвичайно мало з огляду на довжину фронту. Володимир Зеленський каже про необхідність розмістити 200 тисяч солдатів на лінії розмежування. Західні експерти стверджують, що в Європи нині немає таких військ, готових до відправлення. Однак професор воєнних досліджень у Королівському коледжі Лондона Лоуренс Фрідман вважає, що для реальних сил стримування зазвичай потрібно понад 100 тисяч військовослужбовців із урахуванням регулярних ротацій і надзвичайних ситуацій.

Оптимальним варіантом для України був би миротворчий контингент, що складається переважно із солдатів країн — членів ЄС. Досвід миротворчих операцій ООН показує, що місії, які складаються з військовослужбовців африканських і азійських держав, значно менш ефективні в реалізації свого мандата, ніж підрозділи з Європи. Але віцепрезидент США Джей Ді Венс правий, коли каже, що миротворчий корпус лише із західних військових буде менш ефективним у стримуванні Росії. Тому серед миротворців можуть бути й солдати з Китаю та Бразилії.

Але головне — у контингенті в будь-якій якості мають бути американці. Їхня участь вплине на позицію європейських скептиків: військовий потенціал і політичні можливості США збільшують шанси операції на успіх. Наявність американців також є гарантією ненападу на миротворців. Однак поки що Вашингтон виключає відправлення американських солдат. Як каже Трамп, «тому що США дуже далеко». Але теоретично Вашингтон іще може змінити свою позицію.

Наразі все дуже непевно. Як показала зустріч у Парижі, ухвалення Європою рішення про відправлення миротворців в Україну не буде швидким і легким. Остаточне рішення залежатиме від безлічі чинників, зокрема й від того, як розвиватимуться події на полі бою російсько-української війни й відбуватимуться переговори між Сполученими Штатами та Росією.