Військові ігри: Звіт з фронту

Війна в Україні розвивалася так, як ніхто не очікував.  Це не лише традиційна боротьба з використанням артилерії та гвинтівок, а  перш за все війна технологій, точності та стратегічної адаптації.  Тому ключову роль на українському фронті відіграють новітні технології, оператори безпілотників у тісній взаємодії з артилерією та розвідкою, а також Державна прикордонна охорона, яка  з прикордонного формування перетворилася на повноцінний підрозділ із величезними бойовими можливостями.

З Краматорська, Україна – Лешек Целох

Під час візиту до прифронтового Краматорська я мав нагоду побачити, як виглядає сучасне поле бою та як українські військові та прикордонники адаптуються до дедалі складніших умов.

Подорож на передову – війна, яку відчуваєш

До Києва доїхали автобусом, звідти до Краматорська поїздом. Дорога з Варшави без тривалих перерв тривала майже 26 годин. На станції Краматорськ, де 8 квітня 2022 року стався розстріл мирних жителів, нас підібрали прес-офіцери Державної прикордонної служби України (ДПСУ), які вивели на бойові позиції. Наразі Краматорськ є останньою станцією на сході України, до якої можна доїхати потягом. Далі йде повномасштабна війна.

Далі ми поїхали на броньованих позашляховиках у південно-східну частину Донецької області, в район міста Костянтинівка, проїхавши дорогою численні блокпости. Таких міст, як Костянтинівка, в Донецькій області багато. Мешканці заробляли на життя сільським господарством, а також працювали на величезних металоорганічних і гірничодобувних підприємствах, які були перлиною в короні української економіки і за які фактично велася війна. Сьогодні це занедбані міста, будинки з віконними прорізами, заміненими плитами OSB і ковдрами, а покинуті магазини — похмура згадка про події, які тут відбувалися і відбуваються.  

Попри гуркіт артилерійських залпів, що все ще лунають, і характерні шлейфи в небі після ракетного обстрілу, ми можемо зустріти тих небагатьох мешканців, які намагаються жити якомога нормальніше. Проте на їхніх обличчях переважає занепокоєння та смуток – це люди похилого віку, родини яких живуть тут не одне покоління. Вони не є ні проросійськими, ні проукраїнськими, це лише їхні домівки та їхня земля. Молодих людей або немає, або переселили в безпечніші місця України, виїхали або воюють. – розповідає нам Олександр, майже 30-річний офіцер, який раніше працював у державній адміністрації і втратив два будинки внаслідок війни. Чоловік і батько двох дітей.

Краєвид, який видно через 9-сантиметрові куленепробивні вікна, похмурий. Мороз і хмарне небо поглиблюють гірку картину буднів, покинутих міст і сіл, іржавих дитячих майданчиків, розбомблених заводів і занедбаних полів. Чим далі на схід, тим менше легкових автомобілів і більше позашляховиків із саморобним камуфляжем.

Виходимо на артилерійські позиції, розташовані на пагорбах, з’єднаних окопами неподалік від частково покинутих дворів, десь на околиці Донецької області. Саме тут здобуваються найважливіші навички, тут проходить остаточну підготовку воєнізований підрозділ Прикордонної служби. На станції 4 людини, керують американською 105-мм гаубицею M101A1 часів Другої світової війни. Вони також служили у В'єтнамі та Кореї.

– Незважаючи на те, що це архаїчне обладнання, це його перевага. Доступ до боєприпасів і проста конструкція – переваги рушниці, каже речник Держприкордонслужби Андрій Демченко. – Конструкція гармати залишається архаїчною, але вона підтримується новітніми супутниковими технологіями, тому що сітка прицілювання базується на сигналі GPS, дизайн нашої ідеї, – розповідає командир артилерійської частини, яка є військовою частиною Прикордонної служби.

Знову в дорозі, цього разу подалі від окопів і артилерії, але все ще в місці, де потрібні бронежилети та каски. На галявині нас зустрічає група молодих людей, років не більше 25. Деякі з них служать вже 5 років. Це відділ, який відповідає за пілотування дронів. Еліта сучасної війни. «Бабаджаги» — так називають великі безпілотники; Вони стежать за окупованими росіянами територіями, далеко за лінією фронту переносять вибухівку, виявляють ворожі війська. Вони в режимі реального часу передають дані артилерії, яка атакує ворога майже з хірургічною точністю. – Якщо «кацапи» витримають артилерійський обстріл, про решту подбають бойові дрони, – каже командир з позивним Рись з підрозділу, який також є бойовою частиною Держприкордонслужби.

Курси операторів тривають тиждень, найефективнішими є молоді, тому що вони виховуються на контролері відеоігор і дуже швидко навчаються керувати дроном. Пізніше вони лише вдосконалюють свої навички, але вже в бойових умовах. Зі смертельною ефективністю. Бойова статистика підрозділу за рік бойових дій: 1205 вбитих і 962 поранених бійців противника, 75 знищених танків, 47 бойових машин, 40 транспортерів, 200 артилерійських гармат, 7 САУ, 305 безпілотних літальних апаратів, а також радіолокаційні станції, склади та арсенали зброї та багато іншого. Одна одиниця на рік.

Спостерігаючи за бойовою підготовкою, ми чуємо звуки артобстрілів. Тим часом ми дізнаємося, що Краматорськ, де ми були кілька годин тому і куди зараз повертаємося, обстріляний. Інформаційне агентство "Інтерфакс" повідомляє про кількох постраждалих, але чи є загиблі, поки невідомо. Це нагадування, що війна торкається не лише солдатів та прикордонників – страждають і ті, у кого не було іншого вибору, як залишитися вдома.

ДПСУ – озброєна охорона своїх кордонів

Однією з найбільших несподіванок цієї війни є трансформація Державної прикордонної служби України. Це формування, яке до війни було пов’язане переважно з охороною кордону. Сьогодні він є повноправним учасником бойових дій на передовій – воює, керує безпілотниками, підтримує артилерію та бере участь у розвідувально-бойових діях. Щойно її формування зросло з 60 до 75 тисяч. – Повноваження Прикордонної служби України змінилися після вторгнення російських військ в Україну. Наші прикордонники стали повністю мобілізованою бригадою на передовій, яка не лише забезпечує, а й бере участь в обороні та виконує бойові завдання на передовій та за нею. Сьогодні ми є частиною Збройних Сил України, але багато в чому залишаємось незалежними. Ми постійно реалізуємо наші статутні завдання на решті кордонів країни, – наголошує керівник прес-служби ДПСУ Андрій Демченко.

Прикордонник був безпосереднім і першим учасником агресії росії проти України, адже саме прикордонники першими стали на захист кордонів. Вони запобігали не лише незаконному перетину кордону, а й спробам контрабанди та дезертирству. Він весь час бореться з цим на українському кордоні. Проте ДПСУ змінюється, вона краще оснащена, має більші повноваження, надає величезну підтримку українській армії. – У день вторгнення гвардію почали змінювати, модернізувати, тренувати. У нас великий кадровий і бойовий ресурс. «У нас практично така ж зброя, як і в армії, за винятком, можливо, танків», — пояснює речник.

Тут варто зазначити, що останнім часом Прикордонна служба, як і інші оборонні підрозділи країни, стала об’єктом дезінформації, яку ретельно використовує російська пропаганда. У ЗМІ з’явилася неправдива інформація про корупцію в ДПСУ, яка торкнулася і польських постачальників. Однією з жертв такої дезінформації, поглибленої російською пропагандою, стала компанія PHU Lechmar, яка роками успішно оснащує армію та ДПСУ. – Нам теж доводиться мати справу з такими нападами, але я вас запевняю, що в наших підрозділах корупції немає місця і ніколи не було. Адміністрація президента працює системно і усуває будь-яку таку діяльність. Відомо, що такі ситуації є лише паливом для російських спецслужб і вони цим ефективно користуються, додає Демченко.

Дезінформація може мати значний вплив на безпеку, безперервність та ефективність поставок для Держприкордонслужби, якими PHU Lechmar успішно керує протягом багатьох років. У рамках співпраці з українськими прикордонниками польська компанія здійснила кілька десятків поставок військової техніки, озброєння та артилерійсько-мінометних боєприпасів, необхідних на фронті, сприяючи зміцненню обороноздатності Української держави та перетворенню ДПСУ із типового прикордонника на добре озброєне військове формування. – Зараз його діяльність поставлена ​​під сумнів масованими медіа-атаками, які швидко підхопили російські портали. Це безпосередньо означає підвищений ризик для поставок, здійснених для ДПСУ. Цей приклад показує, що і ДПСУ, і її партнерам доводиться стикатися з атаками з боку росії на багатьох рівнях, як на полі бою, так і в інформаційній сфері. Дезінформація, ініційована в Інтернеті, після належного оприлюднення та поширення відображається в реальній загрозі для безперервності поставок на фронт, а отже, становить ризик для ефективності бойових дій.

Війна в Україні перетворилася на зіткнення, в якому ключову роль відіграють технології та точність. На передовій з’явилася нова еліта – оператори дронів. Молоді, рішучі та цілеспрямовані, як віртуальні солдати, чиї тренування нагадують комп’ютерну гру, але ставки реальні. На питання про плани на майбутнє відповідають однозначно: «Виживемо, а далі побачимо».

Водночас Державна прикордонна служба України не лише адаптується до жорстоких реалій війни, а й постійно розвивається, модернізується та виконує свої статутні завдання. З прикордонного формування вона перетворилася на повноцінну бойову одиницю, яка підтримувала артилерію, вела розвідку та воювала на рівних з армією. Вона продовжує стикатися не лише з погрозами на передовій, але й з дезінформацією та спробами підірвати довіру до неї.