Трамп не просто так заграє з Путіним. У WSJ пояснили, навыщо це президенту США

Різкі та захоплені обійми президента США Дональда Трампа щодо Росії та її авторитарного лідера Владіміра Путіна частково зумовлені стратегічним бажанням вбити клин між РФ та Китаєм – двома країнами, які вже давно прагнуть покласти край домінуванню Сполучених Штатів у міжнародному порядку, пише The Wall Street Journal.

Експерти-міжнародники охрестили цю спробу маневру «зворотним Ніксоном» після того, як на початку 1970-х років тодішній президент США змінив американську політику і заприязнився з комуністичним Китаєм. Таким чином він намагався поглибити розкол між Мао Цзедуном і СРСР. Цей вибір перезавантажив геополітику часів холодної війни та заклав основу для економічного розвитку Китаю.

Росія та Китай – це дві автократії, які 2022 року оголосили про свою дружбу «без обмежень». У виданні зазначили, що зараз розсварити Москву та Пекін буде важко.

Розвертаючись на підтримку Росії та відступаючи від України, Вашингтон вже відштовхує своїх союзників у Європі, які разом є найбільшим торгівельним партнером США і найбільшим іноземним інвестором. Раптовий розворот в американській зовнішній політиці може також налякати партнерів в Азії, яких США хотіли б бачити на своєму боці в будь-якому конфлікті з Китаєм.

У середу, 19 лютого, Трамп повторив російську пропаганду і направив потік інвектив на президента України Володимира Зеленського. Тоді голова Білого дому назвав його диктатором і звинуватив Київ у розв'язанні війни, яка почалася, коли Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення 2022 року.

Цей вибух, що був наступним за різкою промовою віцепрезидента Джей Ді Венса до європейських лідерів у Мюнхені на початку цього місяця, а також інші ознаки зменшення підтримки України з боку США, вже спричинили найбільший за останні кілька десятиліть розрив у відносинах між Сполученими Штатами Америки та їхніми трансатлантичними союзниками.

Коли 36-й президент США Річард Ніксон та його радник з національної безпеки Генрі Кіссінджер на початку 1970-х років змінили курс щодо Китаю, вони скористалися суперечностями між Москвою і Пекіном, які існували на той момент. Зрештою, Китай і Радянський Союз вели прикордонну війну в 1969 році й публічно звинувачували один одного у відступі від комуністичного вчення. Подальша співпраця між Вашингтоном і Пекіном допомогла підірвати глобальний вплив Радянського Союзу.

За словами колишнього високопоставленого чиновника Держдепу Евана Фейгенбаума, те, що зараз відбувається – це «зворотній Ніксон». Він зазначив, що Трамп «намагається розколоти союз між двома державами, які мають ідеологічну спорідненість і спільні стратегічні інтереси». Натомість, додав Фейгенбаум, він розколов Захід, тоді як Росія зближується з США і Китаєм одночасно. 

На додаток до зближення Росії з Китаєм, оскільки західні санкції завдали економічного болю, війна в Україні зміцнила альянси Москви з Іраном і Північною Кореєю. Дві останні постачають Москві боєприпаси, безпілотники, ракети, а КНДР – війська для російських військових зусиль.

Американські чиновники називають появу цієї нової осі автократій стратегічною загрозою, з якою американським військовим буде важко впоратися одночасно. Вони кажуть, що нагальне бажання Трампа закінчити війну в Україні зумовлене необхідністю послабити, якщо не розбити, цей спільний фронт супротивників.

«Ви повинні думати про це як про глобальну боротьбу… Ми зіткнулися з проблемою, з якою не стикалися чотири роки тому. Тепер їх четверо разом, і всі вони мають економічні або військові зв'язки», – сказав спеціальний посланник Трампа в Україні Кіт Келлог.

У доповідній записці, підготовленій для Кремля аналітичним центром, пов'язаним з російським урядом, напередодні переговорів США та РФ у Ер-Ріяді та отриманій одним із західних урядів, пропонується, щоб Москва запропонувала припинити співпрацю з Китаєм у чутливих технологічних і військових питаннях як частину угоди про припинення війни в Україні на умовах, вигідних для Росії.

Згідно із запискою, Москва також могла б запропонувати обмежити участь Пекіна в інфраструктурних проєктах, які посилять стратегічний потенціал Китаю. У ній також пропонується зобов'язання Росії обмежити відновлення експорту природного газу до Європи, щоб підірвати європейську конкурентоспроможність, і дозволити продаж американського скрапленого природного газу. Крім того, там містяться пропозиції надати американським компаніям права на родовища корисних копалин на окупованих українських територіях.

Такі умови покликані апелювати до трансакційного підходу Трампа до міжнародних справ. Але скептики щодо роботи з Росією стверджують, що Москва мало що може зробити, щоб допомогти США стримувати Китай. Пекін вже володіє більшістю важливих військових технологій, які має Москва 

«Цей корабель вже пішов. Китайці набагато більш технологічно розвинені в усіх галузях, ніж росіяни», – сказала виконавчий директор Центру аналізу європейської політики, аналітичного центру у Вашингтоні Аліна Полякова.

За її словами, якщо Вашингтон відмовиться від Києва, це легітимізує «російську агресію проти України» і дасть сигнал «Пекіну, що у них набагато більше свободи дій, коли справа доходить до їхньої власної потенційної військової агресії проти Тайваню».

У своєму виступі на Галіфаксському безпековому форумі в листопаді адмірал ВМС США Семюел Папаро, командувач Індо-Тихоокеанським командуванням, сказав, що Пекін і Москва мають «трансакційний симбіоз». Він додав, що «думати, ніби нам вдасться вбити між ними клин, – це фантазія».

Існує й інша, більш фундаментальна динаміка, яка обмежує простір для маневру Путіна, зазначили у виданні. Тоді як відносини Росії з Китаєм є стратегічними й постійними, будь-яке зближення з Вашингтоном за своєю суттю є тимчасовим, принаймні до тих пір, поки США залишаються демократією.

Зрештою, через чотири роки Трампа вже не буде в Білому домі, і Путін повинен враховувати ймовірність того, що наступна американська адміністрація може так само різко змінити курс у протилежному напрямку. Навіть проміжні вибори наступного року можуть змінити американську політику.

«Росія знає, що Пекін є її гігантським сусідом, що Комуністична партія Китаю продовжуватиме керувати ним так довго, як Росія може передбачити, і що відчуження КНР створює смертельну небезпеку для Росії», – сказав експерт з китайсько-російських відносин, який очолює Центр Карнегі Росія-Євразія в Берліні Олександр Габуєв.

Це не означає, що Путін не буде взаємодіяти. Натяки Трампа відкривають перспективу отримати від Вашингтона те, чого його армії не змогли досягти за три роки війни: зміну режиму в Києві та повернення України, а можливо, й інших частин Європи, у сферу впливу Москви.

«Я не бачу, чому б Росії не прибрати до кишені все те, що Дональд Трамп незаслужено приносить їй на тарілочці, і водночас зберегти тісний зв'язок з Китаєм», – сказав директор Французького інституту міжнародних відносин, паризького аналітичного центру, Томас Гомар, який консультує уряд.

У той час як Китай з деяким побоюванням спостерігає за поворотом Трампа до Росії, він також отримує стратегічну вигоду. Дві його головні цілі в Європі – підтримка режиму Путіна і розкол решти Європи від США – цілі, які до цього часу були взаємосуперечливими – раптом опинилися в межах досяжності.

У той час як Вашингтон виливав презирство на Зеленського та європейських лідерів, міністр закордонних справ Китаю Ван І говорив про необхідність підтримувати міжнародне право і статут Організації Об'єднаних Націй. Нещодавно під час зустрічі зі своїм українським колегою він назвав Україну «другом і партнером».

Нагадаємо, Трамп заявив, що російська та американська делегації знову зустрінуться в Саудівській Аравії. Наступна зустріч запланована на вівторок, 25 лютого.

Він переконаний, що Росія, яка три роки тому здійснила повномасштабне вторгнення в Україну та вбила тисячі українців, хоче укласти мирну угоду. Тоді як Сполучені  Штати, за словами Трампа, хочуть повернути собі «400 або 500 мільярдів доларів», вкладених у військову підтримку України. Водночас американський президент уникнув відповіді на запитання, чи вважає він диктатором Владіміра Путіна.