Британські миротворці ніколи не вирішували проблему. Чому план Стармера тільки погіршить ситуацію в Україні

Сер Кір Стармер каже, що його пропозиція направити британські війська в Україну в разі укладення мирної угоди з Москвою має на меті захистити суверенітет України, а також "допомогти гарантувати безпеку нашого континенту і безпеку нашої країни". Однак, якщо вірити історії попередніх миротворчих операцій, будь-яка майбутня участь Великої Британії в подібних акціях може лише погіршити ситуацію, а не поліпшити її.

Ще на початку 1990-х років, коли британські війська були направлені в центральну частину Боснії в межах нещасливої миротворчої місії ООН, я, будучи репортером газети The Telegraph, на власному досвіді переконався в безглуздості участі британських військових в іноземних операціях без серйозного розгляду їхніх цілей.

Хоча британські війська були розгорнуті з найкращими намірами — захистити цивільне населення — відсутність належного мандата означала, що вони не могли втрутитися силою, коли протиборчі угруповання здійснювали акти непристойного варварства, що відбувалося практично щодня. У результаті обложені британські сили були зведені до статусу безсилих сторонніх спостерігачів, приречених на похмуре завдання збору тіл понівечених жертв після закінчення бойових дій.

Подібна доля спіткала і багато інших миротворчих операцій, що проводилися з благими намірами. Наприклад, у південному Лівані сили ООН, створені для підтримання миру вздовж північного кордону Ізраїлю, виявилися безсилими завадити бойовикам "Хезболли", яких підтримує Іран, створити велику підземну терористичну інфраструктуру, яка наприкінці минулого року змусила Ізраїль почати військове вторгнення.

Що стосується планів Стармера щодо України, то доречнішим буде порівняння з рішенням попереднього лейбористського уряду направити британські війська на південь Афганістану 2006 року в межах миротворчої та стабілізаційної місії.

Наївна віра в те, що британські війська зможуть мирно діяти на території, контрольованій талібами, змусила доктора Джона Ріда, тодішнього міністра оборони, висловити надію, що вони зможуть виконати свою місію без жодного пострілу. За кілька тижнів після розгортання недоукомплектований і погано оснащений британський контингент опинився у запеклій боротьбі за виживання з противниками-талібами.

Важливо "Взялися за справу": Велика Британія готова розмістити свої війська в Україні, — Стармер

Ситуація в Україні може бути набагато складнішою, але заява Стармера про те, що він всерйоз розглядає можливість розміщення британських військ в Україні в разі укладення мирної угоди, свідчить про те, що недостатньо продумано, як така місія працюватиме на практиці.

Час, коли Стармер зробив цю заяву — у статті для The Telegraph цього тижня — до того, як він узяв участь в екстреному саміті європейських лідерів у Парижі, щоб обговорити українську кризу, безумовно, припускає, що він був більше зацікавлений у тому, щоб провести вправу в грандіозності, а не запропонувати серйозні варіанти політики.

Зараз, коли складаються плани візиту прем'єр-міністра до Вашингтона наступного тижня для переговорів із президентом США Дональдом Трампом, Стармер прагне представити себе важливим співрозмовником між Європою та Америкою, навіть якщо його зусилля досі навряд чи сприяли справі європейської єдності.

Тоді як Стармер стверджує, що "Європа має відігравати свою роль" у захисті суверенітету України, його європейські колеги налаштовані більш скептично.

Польща, Швеція, Норвегія, Нідерланди та Іспанія заявили, що їм необхідно краще зрозуміти цілі місії, перш ніж вводити війська. Канцлер Німеччини Олаф Шольц, який достроково залишив паризький саміт, почувши пропозицію Стармера, сказав, що ця пропозиція була "абсолютно передчасною", "вкрай недоречною" і що він був "трохи роздратований".

Якщо метою Стармера, який оголосив про свою підтримку миротворчої місії в Україні, було формування єдиної європейської позиції перед його поїздкою до Вашингтона, то він зазнав невдачі.

Одна з важливих причин небажання багатьох європейських лідерів підтримати миротворчий заклик Стармера полягає в тому, що відтоді, як три роки тому Росія вторглася в Україну, західні лідери намагаються уникати прямої участі в конфлікті. Надання Україні зброї та підтримки — це одне, а ось відправлення західних військ для підтримки воєнних дій слід уникати за всяку ціну, побоюючись спровокувати більш масштабну ескалацію конфлікту з Росією.

А саме це може статися, якщо британські та інші західні сили вломляться в Україну, не продумавши в достатній мірі свої кінцеві цілі та правила застосування зброї, яких вони мають дотримуватися.

Неможливо уявити собі, що такі сили можуть бути розгорнуті без згоди Росії, яку навряд чи буде отримано, враховуючи, що Кремль категорично проти присутності будь-яких західних сил поблизу своїх кордонів.

Крім того, виникає питання, як Європа збирається зібрати 100-тисячний контингент, необхідний для виконання такої місії, особливо якщо врахувати, що участь США буде мінімальною.

Максимум, на що здатна Британія — це бригада чисельністю приблизно 5 000 військовослужбовців, навряд чи достатньо для того, щоб зіграти роль головного лідера, яку Стармер відводить собі.

Нам потрібен реальний план вирішення української кризи. Але існує реальна небезпека того, що непродуманий миротворчий проєкт Стармера може в підсумку зробити українську кризу незмірно гіршою.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Дадуть змогу людям повернутися до життя: ЗМІ дізналися деталі відправлення військ Великої Британії в Україну