Феноменальна пам’ять, як у Шерлока Холмса, — реальність чи вигадка?

Кіно — це мистецтво, а мистецтво любить прикрашати реальність. Історії, герої, навіть людські можливості на екрані часто гіперболізовані. Й багато звичних речей виявляються вкритими гримом, посиленими декораціями чи відфотошопленими. Не в останню чергу це стосується й можливостей людини — наприклад, того, наскільки вона може бути цілеспрямованою, розумною, хитрою, сильною, сміливою, доброю або мати надзвичайні здібності. Приміром пам’ять. У деяких кіноперсонажів вона інколи здається фантастичною. Але чи справді такі здібності недосяжні для реальної людини? Та чи можна повчитися у кіногероїв способів запам’ятовування — мнемотехнік?

Згадати число за допомогою карликів та єдинорогів

Те, як працює мнемотехнік, може стати основою для комедії, трагедії та порнофільму водночас. Де це можна побачити? У фільмі «Сенсація» режисера Вуді Алена.

Сам Вуді Ален грає ілюзіоніста, який володіє навичками мнемотехніки. І згадуючи код до зачинених дверей, він перебирає в голові можливі варіанти. Це супроводжується відверто безглуздими роздумами: «8 синіх коней… 10 карликів на риболовлі… 21 реактивний літак… вісім молочниць і дві французькі несучки, 12 карликів….»

Попри те, що сцена, де персонаж Алена згадує число, здається комічною, саме так мнемотехніки й працюють. Оскільки у фокус нашої уваги дуже легко потрапляють і запам’ятовуються речі абсурдні, незвичні й вульгарні, то мнемотехніки використовують таку властивість нашої голови, щоб запам’ятовувати будь-які числа — номери телефонів або історичні дати. Головне — залучати фантазію.

Як це відбувається? Насправді нічого складного немає. Зазвичай кожен, хто працює з числами, створює собі асоціативний словник, де кожне слово-предмет означатиме число. В когось 00 може викликати в уяві образ туалету, а 03 — швидку допомогу. В інших людей 00 — це набір літер НН (НульНуль), а 03 — це НТ (НульТри). 07 — НС (НульСім), 87 — ВС (ВісімСім). Й ці літери асоціюються зі словами НяНя та НоТи, НіС. ВуСа. Як правило, професійний мнемотехнік малює собі асоціації-образи моментально. А оскільки набір цих картинок є постійним, то навіть якщо якась інформація й випадає з пам’яті, можна згадати число, просто перебираючи картинки в голові.

Остаточна оцінка того, як показано роботу пам’яті у фільмі «Сенсація»: смішно, дотепно, але так воно і є!

«Палац пам’яті»

Де показано? В серіалах «Шерлок» і «Менталіст». Де не показано? В кінофільмі «Ганнібал» режисера Рідлі Скотта.

Метод, який називають «Палац пам’яті», ще відомий як метод локацій або ж метод Цицерона. Фільм «Ганнібал» я згадав не просто так. У ньому, на жаль, не показано, як головний персонаж працює зі своєю пам’яттю. Але в однойменному романі Томаса Гарріса, за яким знято фільм, є окремий розділ, де детально описано, що твориться в голові людини, коли вона «гуляє» своїм палацом пам’яті й шукає необхідну адресу або ж номер телефону.

Цей метод згадується в серіалах «Шерлок» і «Менталіст», причому наголошується, що Шерлок Холмс і Патрік Джейн (головні персонажі цих телешоу) володіють унікальним способом запам’ятовування, про який навіть не здогадується решта.

Насправді ж цей метод запам’ятовування не є унікальним — про нього вперше згадано в роботі Цицерона. Метод полягає в тому, що ви уявляєте якесь приміщення або ж територію, які вам відомі. Це може бути ваша квартира або ж дорога з дому до супермаркету. Може бути й вигаданий зал чи замок. Головне, що вам відомо, які точки й у якому порядку розташовані в тому приміщенні чи на тій території. І це означає, що, прив’язавши нову інформацію до вже відомої (те, що ви повинні запам’ятати, — до того, що є у вашій квартирі чи трапляється дорогою до супермаркету), ви набагато легше її пригадаєте. Уявіть, що крокуєте своїм «палацом пам’яті», де на кожному великому предметі є те, що ви намагаєтеся запам’ятати. Наприклад, список покупок у супермаркеті. Вигадайте про це історію.

Остаточна оцінка того, яка показано роботу пам’яті в серіалах «Шерлок» і «Менталіст»: так собі. Набагато цікавіше й продуктивніше прочитати роман «Ганнібал» Томаса Гарріса.

Щоб не називати жінку «Сонечко», а чоловіка «Гей, Ти!»

Найголовніша навичка людини — впізнавати іншу людину. Ну й пам’ятати імена.

В якому фільмі показано? — «Диявол носить Prada» режисера Девіда Френкеля.

Так, це насправді найголовніше — пам’ятати про інших. Особисто я впевнений, що вміння пам’ятати інших людей є ключовим у досягненні успіху.

Хоч у згаданому фільмі — якраз історія про те, що успішна й відома власниця журналу мод змушує своїх помічниць переглянути фотографії запрошених гостей, вивчити їхні імена й підказувати їй під час зустрічі.

Наскільки це реально? На 100%. Дивлячись на фото людини, можна її запам’ятати. Особисто я знаю багато прикладів, коли менеджери міжнародних компаній цілеспрямовано вивчають зображення людей, із якими їм потрібно буде познайомитись. І невеличкого тренування достатньо, щоб лише по фотографіях легко запам’ятати дві-три сотні нових людей. Тож остаточна оцінка показаного у фільмі «Диявол носить Prada»: таке точно можливо, але сам процес запам’ятовування не розкрито.

Десь я це вже читав…

Хороша здатність — запам’ятовувати те, що читаєш, аби потім красиво процитувати. В житті, звісно ж, ніхто не полюбляє давати посилання, але в кіно виходить ефектно.

Де показано? У фільмі «Втеча з Шоушенка» режисера Френка Дарабонта.

До фрази «запам’ятати прочитане» можна поставитися трохи прискіпливо, адже у «Втечі з Шоушенка» показано, як головний персонаж пам’ятає Біблію. Треба визнати, що вивчення Святого Письма — це трохи інше, ніж вивчення економіки, філософії чи юридичних текстів. Але все ж таки поміркуймо: наскільки реальним є те, що нам показали на екрані?

А у фільмі директор тюрми приходить до в’язня й бачить, що той тримає в руках Біблію. Директор запитує, чи має той якусь улюблену фразу з цієї книги. В’язень цитує, директор безпомилково називає, звідки взято ці слова, номер розділу та номер вірша. У відповідь наводить іншу цитату зі Святого Письма, а в’язень називає розділ і порядковий номер. Так глядачі бачать: ось один навпроти одного стоять гідні суперники.

Слід уточнити: серед багатьох релігійних людей знати Біблію є нормою. Ще одне уточнення: цитуючи Біблію, більш як у 80% випадках наводять уривки з Нового Завіту. А це означає, що, вивчивши лише його, людина у 80% випадках може правильно називати розділ та номер вірша. Й хтозна, можливо, в епізоді з фільму «Втеча з Шоушенка» саме такий випадок і мав місце. Адже і в’язень, і директор говорили цитатами з Євангелія.

Дещо інакше випадок згадування прочитаного показаний у стрічці «Розумник Вілл Гантінґ». В епізоді відбувається інтелектуальна битва двох молодих хлопців, які вражають розумом дівчину. Причому головний персонаж, слухаючи свого опонента, точно називає автора, книгу й сторінку, з якої він прочитав те, що тільки-но сказав.

Чи це може бути правдою? В цьому випадку скепсис таки перемагає. Адже серед неймовірної кількості літератури, яку потрібно перечитати під час навчання в університеті, натрапити на те саме видання й ту саму цитату зі сторінки номер 98 — це випадок ну дуже вже малоймовірний. Але попри те показати, як добре персонаж може працювати головою, творцям фільму вдалося.

Остаточна оцінка того, як запам’ятовували тексти у фільмах «Втеча з Шоушенка» та «Розумник Вілл Гантінґ»: із Біблією — впевнений, що це можливо, з книгами, які є в університетській бібліотеці, — сумніваюся.

Do you speak English? German? Italian?

Якщо говоримо про запам’ятовування, хіба можна оминути увагою іноземні мови?

Де показано? У фільмі «Тринадцятий воїн» режисера Джона МакТірнана. Це дуже хороша ілюстрація дуже хорошого способу вивчити мову. Арабський чоловік потрапляє в колектив вікінгів. Мови їхньої він не знає, але так сталося, що він у цьому товаристві має їхати на битву. І ось вони їдуть, їдуть, їдуть. І щовечора біля вогню він просто слухає їхні розмови. Слухає й намагається тихенько повторити почуте. І з часом серед відвертої тарабарщини в розмовах вікінгів проявляються зрозумілі слова. І щовечора їх більшає. І ось у підсумку вони говорять повністю зрозумілою мовою.

У фільмі показано техніку, якою володіє кожен, хто вивчає мову. Точніше так: нею володіє кожен! Техніка має назву «Почути. Зрозуміти. Повторити». Не просто так наголошується, що кожна людина володіє цим методом. Бо рідну мову ми вивчили саме в такий спосіб. Ми чули мову. Ми почали її розуміти. Ми почали повторювати те, що розуміємо.

На жаль, коли хтось починає вивчати англійську чи німецьку, то чомусь забуває про свою здатність розуміти мову. Дивитися на поведінку людей, чути, що саме вони повторюють доволі часто і в які саме моменти життя, починати розуміти ці слова. Ну й повторювати їх. От і весь секрет. У принципі, це та сама ситуація, яку показано в «Тринадцятому воїні».

Тому остаточна оцінка: так, вивчити мову, слухаючи її, можливо!

Звісно, список фільмів, у яких персонажі щось запам’ятовують, можна ще продовжувати. Традиційно хороша пам’ять вважається радше феноменом, а не чимось таким, чого можна досягнути за допомогою дисципліни, роботи над собою й тренувань. Мабуть, саме через це персонажі на екрані, які можуть запам’ятати багато цифр, слів, мов, людей чи будь-чого іншого, сприймаються глядачами як супергерої чи надлюди. І в такому сприйнятті немає нічого поганого, адже кіно в переважній більшості випадків для того й існує — щоби здивувати нас, вразити. Але попри здивування кожен із нас має пам’ятати, що навіть найбільш нафантазована річ різко програє тому, що можна зустріти в реальному житті. І феноменальна (читай — тренована) пам’ять не є винятком.