Пам’яті старшого матроса Павла Наконечного

Історик не загинув Героєм, він жив Героєм

Павла Наконечного у соцмережі знали як Добротворського, псевдонім він обрав собі сам. Побратими називали його «Істориком». Координатор громадської організації «Поклик Яру» (популяризує Холодний Яр та подвиг його героїв) загинув під час артилерійського обстрілу 18 червня 2022 року в селі Біла Криниця на Херсонщині.

Павло народився в Черкасах 20 травня 1997 року. Навчався у школі №5, потім – у Лубенському лісотехнічному коледжі, адже, за словами батька, син мріяв стали лісником. Але через рік передумав і вирішив стати вчителем історії, тому після коледжу відразу вступив до Київського педагогічного університету ім. Драгоманова, який закінчив із відзнакою.

На останньому курсі магістратури уже викладав історію та правознавство у київській школі № 7. Його магістерська робота була з історії Холодного Яру: «Холодноярська Організація в історичній пам’яті українців».

А почалося це захоплення з роману Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр». Ця книга надихнула юнака і на популяризацію Холодного Яру, і взагалі – на боротьбу за Україну.

У 2014 році, ще зовсім юним, Павло брав участь у Революції Гідності. А потім його життєвою метою стало виховання відповідальної молоді. Мріяв створити табір національно-патріотичного виховання дітей. Обрати ділянку, придбати першу будівлю для табору Павлові допомогли батьки.

«Павло хотів назавжди прив’язатися до Холодного Яру. Це було історичне місце і він мене просив: "Давай будемо десь шукати хату". Ми приїхали випадково на цю ділянку, побачивши її, вирішили, що це те, що потрібно», – згадує батько Юрій Наконечний.

Навесні 2020 року Павло заснував ГО «Поклик Яру», головна мета якої – виховання молоді на засадах побратимства, дисципліни та патріотизму. Разом з командою проводив щорічні національно-патріотичні табори для дітей 10-17 років. Там молодь навчалася всьому, що нині треба: історії, домедичної допомоги, тактики, правознавства, виживання на природі тощо.

«Поклик Яру» – сенс мого життя, живе втілення моїх ідеалів, мрій і цінностей. Це розбудова альтернативного суспільства, де молодь вміє брати на себе відповідальність. (…) Буду щасливий бачити, як відповідальна молодь формує генерацію із зовсім іншим підходом до життя. І колись, крізь роки, буде приємно знати, що саме ти стояв біля витоків цього нестримного руху», – написав Павло на своїй сторінці у Фейсбуці.

За його ініціативою було організовано багато заходів в Черкаській області, серед них – «Покрова в Холодному Яру», «Зимовий похід ім. Ю. Горліс-Горського», «Смолоскипна хода на честь В. Чучупаки». Громадська організація «Поклик Яру» тісно співпрацювала з 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр».

Роман Надточій, товариш Павла і співзасновник табору «Поклик Яру», згадує: «Ми познайомилися у 2017 році. Тоді він вперше спробував себе в ролі вихователя в дитячому таборі, а у 2020 році ми разом заснували табір. Він розробив стратегічний план, говорив, що Україну може змінити лише молодь, і потрібно багато років, щоб її виховати. Він пропускав через себе полум’я, яким запалював всіх, хто його оточував. У таборі «Поклик Яру» він запалив не одну сотню дитячих сердець. Тож його цінності житимуть в поколіннях».

Незадовго до повномасштабної війни Павло побував у Роттердамі, щоб відвідати поховання Євгена Коновальця. «На його могилі, що на цвинтарі «Кросвейк», запалив свічку й повісив два прапори, а ще поклав пригоршню землі, яку привіз із Холодного Яру», – ділиться батько.

24 лютого 2022 року син із батьком пішли захищати Україну. Пан Юрій спершу вступив до тероборони Черкас, а потім вирушив на фронт, а Павло – добровольцем вступив до лав 73-го морського центру ССО.

До Холодного Яру захисник зміг приїхати з передової напередодні свого дня народження та річниці створення «Поклику Яру» – у травні 2022 року. «Він дуже хотів там побувати, може, щось відчував», – зітхає пан Юрій.

З перших днів служби «Історик» виконував диверсійні завдання в тилу ворога, розставляв міни й різні «сюрпризи» для загарбників, по кілька днів був на окупованій території. Розповідав батькові, як непросто бути там, де довкола тільки ворог. Під час одного з таких завдань, за добу до виходу з ворожої території, Павло Наконечний (Добротворський) загинув. Йому було 25 років.

Провели в останню путь полеглого захисника 22 червня в Черкасах на Площі Слави. Під час прощання йшов дощ – небо плакало.

«Історик міг бути непомітним, він не був «спікером», але це людина, завдяки якій стали реальністю сотні акцій і тисячі хороших справ. «Сотні» й «тисячі» не для гарного слова, бо хто його знав, точно зрозуміє, що це неперебільшена правда. А найголовніше – він жив за ідеалами. Вірив у Холодний Яр, свою роботу, свої цінності. Настільки, що вселяв цю віру в інших. «Історик» не загинув Героєм, а він жив Героєм», – написав його друг Сергій Мазур.

«Він загинув за українське майбутнє. Він щиро вірив у те, що робив», – написали на сторінці ГО у Фейсбуці.

Прах Героя розвіяли у Холодному Яру. «Він заповів: не робіть мені могил, щоб не було Холодному Яру трагічних місць. Хай буде більше звитяги», – сказав на церемонії виконувач обов’язків координатора ГО «Поклик Яру» Ярослав Корнієнко.

Посмертно старший матрос Павло Наконечний удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня. У Черкаській школі № 5, де він навчався, відкрили меморіальну дошку, його ім’ям названий Черкаський обласний Центр туризму, краєзнавства та екскурсій.