Не лишити війну дітям, не програти всередині України: думки військових про 3 роки великої війни

20 лютого 2014 року, поки злочинний режим Віктора Януковича вбивав мітингувальників у центрі Києва, у Крим почали вторгнення російські війська. Згодом ворог окупував Крим, розпочав війну на Донбасі. А 24 лютого 2022 року вся країна прокинулася від нового жаху.

Тоді нам давали 3 дні. "Друга армія світу", як прогнозували, мала за кілька днів захопити усі головні українські міста і знищити Україну як державу.

І ось з того дня минають 3-ті роковини. 3 роки складної боротьби. 3 роки втрат і здобутків. 3 надзвичайно складні роки в російсько-українській війні, яка триває вже 11 років.

Ми не впали у 2013 році, не зламалися у 2022-му. І зараз, хоч втомлені, та все ж продовжуємо боротися. І найкращим свідченням цього є ті, на кому найважчий тягар цієї війни, – наші захисники та захисниці.

Напередодні 3-х роковин повномасштабного вторгнення ми поспілкувалися з військовими різних бригад і підрозділів. Усім поставили однакових 5 питань, аби дізнатися їхню оцінку того, який шлях пройшла Україна, як змінилася війна на фронті, які загрози над нами все ще нависають і, головне, які уроки ми повинні засвоїти як нація. Про це і не тільки – читайте у матеріалі 24 Каналу.

"Ніхто б у Європі такої навали не витримав"

Наш колега Василь Денисюк долучився до війська рік тому, а до того часу активно займався волонтерською діяльністю. Попри службу в лавах 66-ї окремої механізованої бригади він продовжує вести збори на потреби різних підрозділів.

Василь наголошує, що найголовнішим здобутком України за час великої війни є те, що ми витримали величезну навалу росіян у 2022 році.

Те, що ми витримали початкову навалу 24 лютого 2022 року, – це вже величезне досягнення, бо, якщо чесно, мені складно уявити будь-яку іншу європейську державу, яка б змогла так само витримати все те, через що пройшла Україна. Мені здається, що якби Росія напала на когось іншого, то долю України – боротися і триматися тривалий час – не зміг би повторити ніхто. Принаймні на європейському континенті,
– каже боєць.

Василь Денисюк / Фото з фейсбук-сторінки воїна

Водночас ще одним величезним досягненням військовослужбовець вважає те, що український народ як у 2014 році, так і у 2022, продемонстрував неабияку єдність. Та розбрат, якого серед людей стає більше, – залишається проблемою.

Війна – це марафон, тривала дистанція, і для того, щоб її пройти, потрібно багато різних факторів врахувати. А ми намагаємося все пройти спринтом. Так не буває. Спринтом ми могли хіба що програти за кілька днів, втратити Київ і величезну частину нашої держави. Та, дякувати Богові й згуртованості українців, цього не сталося,
– підкреслює Денисюк.

Водночас військовослужбовець зазначає, що над Україною все ще нависає чимало загроз і сподіватися на те, що хтось замість нас закінчить війну, – марно, адже більше, ніж українцям, перемога не потрібна нікому.

Велика загроза в тому, що багато українців чекають, що хтось магічним чином закінчить війну. Однак Україна у тому вигляді, в якому ми бачимо її, тобто в кордонах 1991 року, не потрібна більше нікому у світі на стільки, на скільки потрібна нам. Звісно, у нас є партнери, які б теж хотіли, щоб ми були незалежною державою і підтримують нас, але для них це не пріоритетна ціль,
– наголошує Василь.

Василь Денисюк / Фото з фейсбук-сторінки воїна

Військовослужбовець вважає, що зараз передумов для закінчення війни немає, проте переконаний, що важливо не те, коли закінчиться війна, а як. Саме умови завершення війни визначатимуть те, чи це справді завершення війни, чи все ж пауза. Зараз, наприклад, Росія вимагає не лише визнати за нею окуповані території, але й фактичну демілітаризацію України – суттєве скорочення армії та озброєння. І росіяни запросто можуть цим скористатися для нового вторгнення і досягти того, чого не вдалося у 2022 році.

"Ми все ще близькі до того, щоб програти"

Наш колега В'ячеслав Журба був учасником АТО і з початком повномасштабного вторгнення повернувся на службу. Разом з побратимами з 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила пройшов найгарячіші точки на лінії фронту і зараз разом з ними бореться за Часів Яр.

Військовий відзначає виняткову українську рису – єднатися у найважчий момент, що наш народ продемонстрував неодноразово. Водночас чвари, які зараз тривають у суспільстві, є серйозною загрозою, адже можуть дозволити ворогові перемогти. І через ці чвари над нами досі нависає загроза поразки.

Не треба бути дебілами, не треба сваритися, що там той поганий, інший поганий. Ми маємо бути єдиними, і ми маємо їбаш*ти заради своєї країни, заради своїх людей, близьких, рідних. Ми маємо працювати заради нашої держави, тому що ми і є ця держава,
– наголошує Журба.

В'ячеслав Журба / Фото з фейсбук-сторінки воїна

За словами бійця, ті чвари, які є зараз у суспільстві, неабияк засмучують і створюють загрози втратити державу як таку. А виходу у нас, крім як боротися, немає, адже росіяни всім своїм єством показали, чого вони хочуть – знищити Україну та українців. Однак це не кінцева мета.

Уроки російсько-української війни показують, що росіяни не знають жалю, вони знищують все – мову, культуру, віру, будь-які самоідентифікатори. Росіяни не дають нам бути самими собою, бо в них все має бути "по-русски". Ми мусимо битися, бо виходу просто нема. Якщо ми звалимо кудись – війна туди прийде. Програє Україна – війна рано чи пізно піде далі в Європу. А вічно втікати не вийде – що ж це за життя тоді?
– підкреслює воїн.

Військовий певен, що, хто б що зараз не казав про переговори, у Росії філософія одна: Україна або є, або не існує.

Росія – наш історичний ворог, наш Франкенштейн, як казав мій друг. Ми його створили, але не знаю, чи ми зможемо його вбити. У нас тут не Середньовіччя, але ми мусимо дати по зубах так, щоб від нас відʼї**лися. Я вірю в силу. Зараз світ наче повертається знову до дикунських часів, коли той, хто сильний, існує, а хто слабкий – шукає патрона,
– каже боєць.

В'ячеслав Журба / Фото з фейсбук-сторінки воїна

Журба також звертає увагу на те, що якщо припинення цієї війни відбуватиметься на російських умовах, то Україна фактично має роззброїтися, що означає дуже просту істину – наступне вторгнення неминуче буде, але Україна його не витримає.

Тому воїн радить кожному обрати для себе військову частину та посаду й долучитися до того, аби відстояти існування України – бо якщо країни більше не буде, українці теж нікому не будуть потрібні.

"Війна є нашою перемогою, а мир може стати початком програшу"

Олександр Марчак до осені 2022 року був частиною команди 24 Каналу, але зараз проходить службу в 47-й ОМБр "Маґура". Військовослужбовець певен, що 3 роки тому українці переломили хід історії.

Нас дійсно атакували елітні підрозділи Росії, які не були готові до того, що їм знову зможуть дати відсіч. На тактичному рівні їхня армія мала б бути тоді більш ефективною. Проте наше військо вже було значно сильнішим, ніж здавалося, українці продемонстрували єдність, а російський генералітет допустився стратегічних помилок. Тому вдалося переломити хід історії, який нам хотіли нав'язати,
– наголошує Олександр.

Водночас боєць певен, що наш найбільший здобуток – це те, що ми все ще живі й боремося, адже 3 роки вже Україна відбиває найбільші військові атаки.

Ми – держава, яка продовжує відбивати найбільші атаки в сучасній історії, а наша армія і далі зупиняє штурмові дії, які здавалися неможливими після завершення Другої світової. Війна є нашою перемогою, а мир може стати початком нашого програшу,
– підкреслює боєць.

Олександр Марчак / Фото, надане 24 Каналу

Однак це не означає, що загрози зникли. Найперше військовослужбовець відзначає те, що ми досі можемо втратити чимало території, хоча завдяки героїзму наших захисників з 2014 року більшість з нас досі мають можливість жити у відносно мирних містах.

Крім того, на жаль, росіяни не були покарані за окупацію Криму та створення квазіреспублік на Донбасі. І зараз існує нова загроза.

Зараз ми стоїмо на порозі того, що росіяни вкотре можуть залишитися безкарними, попри відкритий акт агресії проти світового порядку. А я не вірю, що наступний етап війни тоталітаризму та цивілізованого світу буде далеко від нашої території. Також не вірю, що ми побачимо глобальні конфлікти, які не включатимуть російську спробу захопити нашу державу,
– підкреслює воїн.

ІЩе одною загрозою також є "грузинський сценарій". Зараз, звісно, немає передумов для тріумфу проросійських сил, однак все ще така ймовірність існує в майбутньому – так званий "пасивний" електорат зможе підтримати такі сили для "миру".

Олександр Марчак на місці російського удару на прифронтовій території / Фото, надане 24 Каналу

Тому на тлі цього всього Олександр Марчак наголошує, що, на жаль, забуття війни має величезну ціну.

Найбільшим уроком для нас є те, яку ціну ми платимо за вміння забувати про війну. В українські міста й села привозили тіла солдат ще з 2014. Але багато з нас рідко згадували, що це війна, яку вже почала Росія. Тому у 2022 нас врятувало лише те, що вже було достатньо людей, які раніше говорили про це вголос і готувалися,
– наголошує захисник.

Зараз в інфополі все більше звучить слово "переговори". На думку військового, ми хоч і поки не знаємо, як перемогти, та Росія знає, що хоче знищити нас. Тому навіть "замороження війни" не буде гарантією того, що ми чи наші діти зможемо жити спокійно.

"Нехай майбутнє покоління знає про війну з розповідей"

Кирило "Лірик" Дубровський виконував бойові завдання ще в зоні ООС, а з початком повномасштабного вторгнення командував взводом морської піхоти під час оборони Маріуполя. Під час боїв воїн з пораненнями потрапив у полон, з якого його вдалося повернути у червні 2022 року. Після відновлення "Лірик" долучився до лав 12-ї бригади спеціального призначення "Азов".

Боєць наголошує на тому, що ворога недооцінювати не варто. Хоч там і є ті, кого прийнято називати "Ваньками", та все ж значна частина ворожої армії – це ті, хто має досвід ведення бойових дій на різних континентах.

Противник розвивається, активно застосовує ударні крила, FPV на оптоволокні та проводить щоденні атаки мирних міст, ціллю яких є подавлення морально-психологічного стану та постійний тиск. У складі армії Росії не тільки дурні Ваньки без плит в бронежилеті, але й професійні підрозділи, які мають величезний досвід ведення бойових дій на різних континентах,
– підкреслює "Лірик".

"Лірик" / Фото з фейсбук-сторінки воїна

І цю армію українці змогли зупинити у 2022 році завдяки єдності. Та зараз наш народ під величезною загрозою – втратити єдність, що може призвести і до втрати державності. Воїн нагадує, що ще у 2014 році усі згуртувалися для єдиної мети, а вже через кілька років війна на Донбасі для багатьох стала "не актуальною" та "віддаленою".

Головним здобутком ж є те, що ми вистояли і продовжуємо боротьбу. Хто б там що не казав, але це важка війна проти країни, яка вкладає у своє військо божевільні гроші, яка не шкодує своїх людей ні на фронті, ні в тилу. Ми щодня доводимо світу те, що їх аналітики помиляються, що "Київ за 3 дні" – хибна риторика, що труднощі роблять нас лише сильнішими,
– підкреслює воїн.

Водночас на тлі розмов про переговори офіцер наголошує, що перемовини – справа політиків, а завдання української армії – боронити свою державу і знищувати загарбників. "Лірик" нагадує, що ворог століттями намагався знищити нашу культуру та ідентичність, то ж марно вважати, що росіяни в цьому плані змінилися. Та все ж навіть якщо зараз політики досягнуть угод, які зупинять війну, українці повинні бути готовими завжди до того, що знову потрібно дати відсіч.

"Хочеш миру, готуйся до війни". Слід запамʼятати, що ворог підступний, не слід чекати від нього милосердя та співчуття. Гіркий досвід 2022 року показав, наскільки важливо тримати в кожній хаті змащену зброю, наточений ніж та холодний розум. Навички не бувають зайвими, особливо ті, що можуть одного дня врятувати тобі чи комусь іншому життя,
– наголошує "Лірик".

"Лірик" / Фото з інстаграм-сторінки воїна

Військовослужбовець також наголошує, що кожен воїн зараз би хотів повернутися до своїх рідних та бачити, як ростуть його діти, однак ніхто не має бажання збирати свою дитину на війну чи ховати її у підвалах від обстрілів.

Моє бажання – щоб наше майбутнє покоління знало про війну лише з наших розповідей та з книг, але було готове в будь-який момент взяти зброю та встати на захист Незалежної України,
– підкреслює воїн.

"Червоні лінії порушені, а ядерної війни немає"

Владислав Данко, командир відділення аеророзвідки 47-ї ОМБр "Маґура" від початку повномасштабного вторгнення боронить Україну на найгарячіших напрямках на лінії фронту.

Військовослужбовець наголошує, що українці зробили свого часу неймовірне – відстояли існування української незалежної держави в час величезної навали ворога. Російський задум "швидко захопити та знищити Україну" – провалився.

Після 3 років повномасштабної та 11 років війни з Московією, яка припала на наше покоління, наша країна й далі продовжує існувати, а ЗСУ дають гідну відсіч ворогові на полі бою. Так, можливо зараз результати на фронті не зовсім такі, як би комусь хотілося, але я нагадаю, що на нас напала найбільша за територією країна світу, з населенням в декілька разів більшим за наше,
– підкреслює воїн.

Однак зараз на тлі розмов про переговори боєць підкреслює, що розслаблятися не варто. Найперше тому, що результат переговорів залежатиме від ситуації на полі бою. Російська армія видихнулася під Покровськом, Сили оборони перенесли війну на ворожу територію в Курську область. Проте все ще у тій ситуації, в якій ми зараз, умови переговорів може диктувати Росія.

Червоні лінії порушені, а ядерної війни немає. Україна показала на прикладі, що не існує червоних ліній під час війни і ми робитимемо все можливе задля перемоги у війні. Росія розуміє тільки мову сили,
– підкреслює боєць.

Владислав Данко / Фото з фейсбук-сторінки воїна

Данко проводить паралель з Ічкерією, адже свого часу в ході Першої чеченської війни Москва погодилася на мирну угоду й відвела війська, але не тому, що справді бажала миру, а хотіла підготуватися краще до наступного удару, й уже за кілька років розпочала Другу чеченську, в результаті якої зруйнувала місто Грозний, вбила десятки тисяч мирних мешканців та знищила незалежну Ічкерію.

Ми вже це проходили. Яскравим прикладом та уроком для нас є Ічкерія. Не перемігши в першій війні, московити ані на мить не полишили планів на республіку. Вторгнувшись вдруге, вони влаштували справжній терор, не жаліючи нікого. Вже з тих часів ми знаємо Путіна, як кривавого та жорстокого. У притаманному їм стилі були застосовані масові репресії щодо цивільного населення. Те саме ми спостерігли в Маріуполі, Бучі, Ізюмі та на інших окупованих територіях,
– наголошує Данко.

Також боєць наводить слова, які часто приписують канцлеру Німецької імперії Отто фон Бісмарку: "Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані". За словами Владислава, українці хоч і відстояли державність, та загроза втратити її нікуди не зникла. Для цього воїн закликає всіх дотримуватися принципу: "Або в армії, або для армії", адже тільки так Україна може перемогти.

Владислав Данко / Фото з фейсбук-сторінки воїна

Крім того, боєць також нагадує й історію з поділом Чехословаччини, коли у 1938 році без її відома Захід погодився на поділ країни на вимогу Гітлера, аби "уникнути війни", але у підсумку отримали наймасштабнішу війну за всю історію людства. На цьому тлі важливо, аби союзники не повторили помилок і не вдалися до "умиротворення" Росії.

"Хто виживе, а кого знищать?"

У 5-му рекрутинговому центрі ССО зазначають, що війна за останні 3 роки змінилася. Якщо у 2022 році росіяни швидко намагалися захопити Київ, то зараз поступово "вигризають" території "м'ясними" штурмами. Ворог використовує тактику "випаленої землі", знищив не одне місто й не одне село.

Росіяни хочуть повного захоплення України, тому працюють не лише на те, аби просуватися на фронті, але й щоб фейками та брехнею розхитати суспільство зсередини. То ж через 3 роки після початку повномасштабного вторгнення залишається найголовніше питання.

Нині постає головне питання – хто першим вичерпає свої можливості? Хто виживе, а кого знищать? Хто продасться, а хто продовжить боротьбу? Нам все ще необхідна постійна підтримка союзників, а також внутрішня мобілізація сил та ресурсів. У Росії ж сподіваються, що Захід "втомиться" допомагати Україні. Ми вже довели, що можемо ефективно протистояти навіть більш численному ворогу, і доведемо справу до логічного фіналу – нашої перемоги,
– кажуть бійці ССО.

За час вторгення українські воїни звільнили Київщину, Чернігівщину, Сумщину, значну частину Харківщини, майже всю Миколаївщину, правий берег Херсонщини, відбили російські війська від Харкова, звільнили Зміїний, зупинили російський наступ на Харків та Вовчанськ. Ба більше, Сили оборони перенесли війну на російську територію – на Курщину. І хоч зараз ситуація важка і від багатьох можна почути питання: "Та коли вже все скінчиться", треба вертатися в реальність. Для Росії ця війна – війна на виживання. Імперія або розшириться, або розвалиться зсередини. Та навіть розвал імперії не нейтралізує загрозу від Москви.

Нам треба розуміти: ця війна може затягнутися на роки. Навіть якщо бої стануть менш інтенсивними, загроза нікуди не зникне. Тому ми маємо готувати резерви, навчати нових військових, розвивати оборону і вдосконалювати мобілізацію. Також важливо підготувати суспільство до тривалого протистояння: зберігати єдність, підтримувати економіку, адаптувати освіту, медицину та соціальну сферу до воєнних умов. Вони не зупиняться самі – їх можна зупинити тільки силою: військовою, економічною та політичною. Тому треба готуватися до довготривалого спротиву і працювати на стратегічну перемогу, а не на тимчасові угоди, які лише відкладуть наступну хвилю агресії,
– наголошують в 5-му рекрутинговому центрі ССО.

Також у ССО наголошують, що війна – не лише справа армії, а внутрішні конфлікти послаблюють нас більше, ніж зовнішній ворог, тобто Росія.

Внутрішні конфлікти послаблюють країну більше, ніж ворог. Тому поки військові боронять країну від зовнішнього ворога, саме цивільні – і чоловіки, і жінки – будуть фундамент майбутнього країни. Тільки коли кожен українець усвідомить свою роль у спільній боротьбі – від армії до економіки та інформаційного простору – ми зможемо вистояти і перемогти,
– підкреслюють бійці.

"Україна ніколи не обирала війну"

Останні 11 років – неабияке випробування для нашої держави. Українці втрачають своїх рідних та свої домівки. Бувають дні, коли нам страшно. Бувають такі, коли ми плачемо від болю. Або від радості. Ми сміємося, ми сумуємо. Але ми все ще боремося. Ми все ще живі завдяки нашим воїнам-захисникам – тим, хто бореться і тим, хто навіки в строю.

Марсове поле у Львові 23 лютого 2025 року / Фото з телеграм-каналу Андрія Садового

Українці ніколи не бажали війни й Україна не обирала війну. Україна обрала боротися, коли ворог вкотре зазіхнув на наше існування.

І тільки нашого бажання зупинити цю війну замало. Росія ніколи не відмовляється від воєн, але розуміє тільки мову сили. Ми повинні спрямовувати своє очікування закінчення війни у максимальне сприяння перемозі нашої армії над ворогом, аби майбутні переговори відбувалися на наших умовах, а не на умовах Росії. Бо лише так ми зможемо зробити все, аби ця війна стала останньою і ворог більше не знищив жодного українського міста, не вбив жодного українця і не вкрав жодного дитинства.

І працювати для цієї мети ми повинні постійно – в армії чи для армії. Найпростіший спосіб зробити свій внесок у підтримку нашого війська – задонатити на збір. Саме для цього працює наш благодійний Фонд24 – тут ви можете знайти збори на актуальні потреби різних підрозділів та звіти за вже пророблену роботу. Переходьте за посиланням та долучайтеся.