Нова стратегія Генштабу ЗСУ: як Україна вестиме війну у 2025 році без США

Зі вступом Дональда Трампа на посаду президента США риторика Вашингтона щодо конфлікту між Росією та Україною змінилася. Нещодавні переговори делегацій Росії та США в Ер-Ріяді, а також заяви самого Трампа підтверджують намір переглянути ступінь американської участі в російсько-українській війні. Однак повноцінне завершення конфлікту — це завжди складний процес, у якому міститься велика кількість "якщо". Тому в разі продовження бойових дій Києву необхідний стратегічний план оборони, і головні його тези вже були озвучені і президентом Володимиром Зеленським, і вищим військовим керівництвом країни.

У цьому матеріалі Фокус з'ясовував, які ключові завдання стоять перед Збройними силами, які існують пріоритети, на яких ґрунтується військова стратегія, і як загалом воюватиме Україна, якщо допомога від американців різко скоротиться.

Короткий огляд поточної військової обстановки

Незважаючи на тактичні успіхи ЗС РФ на деяких ділянках фронту, українські війська продовжують утримувати позиції на ключових напрямках. На півдні по лінії бойового зіткнення Херсон-Оріхів-Гуляйполе ситуація на фронті стабільна — протягом минулого року противник робив спроби просунутися в районі Оріхова, але безуспішно.

Складніша ситуація виникла на Донеччині, де російські війська протягом 2024 року володіли ініціативою. Ціною великих втрат російська армія взяла під контроль велику ділянку фронту на південь від Покровська по лінії Курахове-Вугледар-Велика Новосілка. Однак майже за два місяці поточного року окупаційні війська не зуміли прорвати оборонні рубежі ЗСУ, де нині тривають важкі ар'єргардні бої.

У напрямку до Костянтинівки противник зіткнувся із запеклим опором українських сил у населених пунктах Торецьк і Часів Яр. Динаміка боїв фактично свідчить про неможливість прориву лінії оборони на цій ділянці, оскільки за рік важких боїв росіянам вдалося просунутися лише на кілька кілометрів, після чого війська РФ загрузли в міських боях.

Північний напрямок також утримується українськими силами — за рік бойових дій противник просунутися не зумів. Водночас ЗС РФ робить спроби прориву до Куп'янська, де на північ від міста на схід від річки Оскіл створюється плацдарм для подальшого розвитку наступу.

На Харківському напрямку противника було зупинено у Вовчанську та в районі Липців. З травня минулого року, коли спроби росіян штурму "в лоб" провалилася, лінія фронту залишається стабільною.

Найболючішим ударом для окупантів стала Курська операція ЗСУ, розпочата в серпні 2024 року. Унаслідок стрімкого прориву кордону, українські війська взяли під контроль приблизно 1 000 км² території, включно з містом Суджа. Військове керівництво РФ, а також російські пропагандисти заявляли про якнайшвидше витіснення українських військ, проте за пів року ці плани так і не були реалізовані, що стало свідченням потенціалу української армії і вразливості збройних сил противника.

Загалом ситуацію на українських фронтах окреслив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, ситуація залишається складною, проте українська армія продовжує ефективно завдавати ударів по військових об'єктах супротивника, зокрема на території РФ.

"Ситуація складна, але ми гідно даємо відсіч. Продовжуємо результативно знищувати військові об'єкти противника з метою зменшення його ударного потенціалу. Знищуємо ворога як на території України, так і в Росії", — повідомив головком.

Нові пріоритети Генштабу ЗСУ

У 2025 році Збройні сили України планують переглянути свою стратегію ведення війни і зміцнення обороноздатності країни в умовах триваючого збройного конфлікту. Згідно з офіційними заявами Міністерства оборони України та Генштабу ЗСУ, військова стратегія ґрунтуватиметься на чотирьох ключових пріоритетах.

• Стабілізація лінії фронту

Один із найважливіших аспектів стратегії — утримання і зміцнення позицій на лінії фронту. Українське командування має намір запобігти подальшому просуванню російських військ, забезпечивши стійку оборону на ключових ділянках. Для цього ЗСУ зосередяться на зміцненні фортифікаційних споруд, модернізації техніки та вдосконаленні тактики мобільної оборони.

Так заступник начальника управління інженерних військ командування Сил підтримки ЗСУ полковник Володимир Гусар під час брифінгу заявив, що створення фортифікаційних споруд забезпечується "всіма необхідними матеріалами".

Крім того, на початку лютого глава Міноборони Рустем Умеров оголосив про запуск проекту "Лінія Дронів". Так звану "kill zone" буде створено на прифронтовій території глибиною 10-15 км, водночас у перспективі глибину зони може бути збільшено до 40 км.

• Зміцнення обороноздатності

Другим пріоритетом є розширення можливостей ЗСУ шляхом збільшення боєздатності та підготовки особового складу. Україна активно впроваджує програми підготовки резервістів, розширює співпрацю з партнерами по НАТО у сфері військового навчання та збільшує виробництво вітчизняного озброєння. Важливу роль у цьому процесі відіграє розвиток системи територіальної оборони та модернізація збройних сил.

• Посилення захисту неба і морських шляхів

Ця стратегія передбачає розвиток протиповітряної оборони та забезпечення безпеки морських комунікацій. Для цього Україна продовжує вдосконалювати систему ППО для захисту критичної інфраструктури, міст і військових об'єктів від ракетних та авіаційних ударів.

У цьому аспекті українські збройні сили покладаються як на власні кошти, так і на допомогу союзників. Ба більше, 19 лютого Зеленський заявив, що Київ прагне отримати ліцензію на виробництво ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot, які показали свою ефективність в Україні.

• Асиметрична відповідь на спроби агресора досягти переваги через масштаб

Українське командування, ймовірно, має намір використовувати нестандартні тактики для нейтралізації чисельної переваги противника. Сюди ж можна віднести активне використання безпілотних літальних апаратів, роботизованих систем і технологій штучного інтелекту. Це дасть змогу компенсувати чисельну перевагу противника за рахунок точкових ударів і гнучкості тактичних рішень.

Зростання військового виробництва в Україні

Окремо відзначимо позитивну динаміку українського оборонно-промислового комплексу. За даними Державної служби статистики України, у першому кварталі 2024 року виробництво озброєнь зросло на 25,4% порівняно з 2023 роком. Зокрема, у січні 2024 року зростання становило 26,6%, у лютому — 29%, а в березні — 18,8% порівняно з відповідними місяцями попереднього року.

Своєю чергою Умеров припустив, що у 2025 році спроможності українського оборонно-промислового комплексу можуть досягти 35 млрд доларів. Однак для цього необхідні дві умови — інвестиції з боку партнерів і створення спільних підприємств для максимального розкриття потенціалу нашого ВПК.

На початку року прем'єр-міністр України Денис Шмигаль оголосив, що протягом 2025 року планують виготовити щонайменше 30 тисяч далекобійних дронів і приблизно 3 тисячі крилатих ракет і ракет-дронів. Згідно із заявою прем'єра, бюджет України на оборону і безпеку у 2025 році становитиме 2,23 трлн грн, з яких щонайменше 739 млрд грн спрямують на закупівлю озброєння і військової техніки.

Міністр стратегічних галузей України Герман Сметанін у січні 2025 року повідомив, що країна виробляє понад третину озброєння, яке вона використовує. Обсяг виробництва збільшився з 1 мільярда доларів у 2022 році до 20 мільярдів доларів у 2024 році, з прогнозом досягнення 30-35 мільярдів доларів у 2025 році.

Заслуговують на увагу і темпи розвитку "Української бронетехніки". В інтерв'ю Forbes гендиректор Владислав Бельбас розповів, що за три роки вона зросла у 470 разів — зі 103 млн грн 2021 року до 48 млрд грн 2024 року. У 2024 році, зазначив керівник, компанія продала державі озброєння майже на $1 млрд, що свідчить про її значний внесок у зміцнення обороноздатності країни.

У 2024 році Україна значно наростила виробництво безпілотних літальних апаратів (БПЛА), досягнувши безпрецедентних масштабів в оборонній промисловості. Згідно з даними Міністерства оборони України, від початку 2024 року вітчизняні підприємства виготовили та зібрали понад 1,5 мільйона FPV-дронів, не рахуючи інших типів безпілотників.

Підтримка союзників

З початку повномасштабної війни Україна витратила на оборону понад $320 млрд, з яких $200 млрд надійшли від союзників, при цьому близько 30% озброєнь української армії — американського виробництва. Ці цифри, озвучені Володимиром Зеленським, ясно показують, наскільки сильно Київ залежить від зовнішньої підтримки. На цьому тлі постає ключове питання: хто забезпечуватиме ЗСУ озброєнням у разі змін у політиці США за нової адміністрації Білого дому?

З приходом Дональда Трампа до влади ситуація з військовою підтримкою може змінитися. Нинішній президент США давно відомий своєю позицією: Америка не повинна втягуватися в конфлікти, які не загрожують її національним інтересам. Під час передвиборчої кампанії Трамп прямо заявляв, що Європа має взяти на себе більшу частину військових витрат, і тепер це питання стоїть особливо гостро на тлі запущеного переговорного процесу з мирного врегулювання ситуації в Україні.

Важливо Швидкої угоди щодо України вже не буде. Чому зазнає невдачі Трамп і чого хоче Путін

Однак якщо Трамп вимагатиме від Європи взяти на себе фінансування поставок озброєнь, ЄС зіткнеться з обмеженими можливостями. На думку аналітиків, європейці зможуть замістити деякі позиції, але не зможуть виробляти критично важливі боєприпаси та ракети.

Наприклад, ракети для ЗРК Patriot виробляються виключно в США. Європейський консорціум COMLOG тільки наприкінці 2024 року розпочав будівництво заводу з випуску ракет GEM-T для цих систем, що не розв'язує проблему дефіциту. Крім того, Європа не виробляє боєприпаси для HIMARS, які роблять величезний внесок у боєздатність Сил оборони. Питання поставок снарядів до M777, обслуговування БМП Bradley, Stryker і M113 також залишається відкритим. Ще Європа не володіє запасами касетних боєприпасів, а постачання стандартних артилерійських снарядів 155-мм в обсязі 1 млн одиниць на рік вимагають значних виробничих потужностей.

Єдиною країною, яка є відносно автономною в плані оборонної промисловості — це Франція. Але навіть Париж не зможе компенсувати дефіцит американського озброєння в короткостроковій перспективі. Таким чином ЄС стикається з дилемою: або фінансувати закупівлі американського озброєння для України, або прискорювати розвиток власного ВПК.

Миротворча місія Заходу

Після Мюнхенської конференції низка європейських лідерів заговорили про можливість введення на територію України миротворчого контингенту країн Заходу. Деякі європейські країни, включно з Великою Британією, Францією та державами Північної Європи, висловлюють підтримку ідеї розгортання миротворчих сил в Україні в разі досягнення угоди про припинення вогню. Однак Польща та низка інших країн ставляться до цієї ініціативи скептично, вказуючи на складнощі в реалізації та потенційні ризики.

Важливо ЄС планує відправити в Україну миротворців, але хочуть конкретики про підтримку США, — WP

Так, 17 лютого в Парижі відбувся екстрений саміт лідерів держав Євросоюзу щодо українського питання. За підсумками зустрічі, канцлер Німеччини Олаф Шольц виступив проти обговорень щодо розгортання європейських військових в Україні. Зі свого боку британський прем'єр Кір Стармер заявив про готовність Великої Британії ввести свої війська в Україну. Ба більше, у британських медіа повідомили про готовність розміщення британських винищувачів Typhoon для патрулювання в українському повітряному просторі.

Зазначимо, що незважаючи на підтримку деяких європейських держав, реалізація такої місії стикається з безліччю політичних і практичних перешкод, включно з необхідністю міжнародного мандата і згодою всіх залучених сторін. Крім того, залишається відкритим питання кількості миротворчих сил. За словами Зеленського, для запобігання новому нападу Росії після будь-якої угоди про припинення вогню знадобиться щонайменше 200 000 солдатів. Але наскільки реальний такий варіант? Адже це число дорівнює приблизно всім бійцям Збройних сил Франції.

З цього питання висловився і начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов. Він висловив сумнів в ефективності миротворчих сил як механізму гарантій безпеки. Керівник ГУР навів приклади світового досвіду, зазначаючи, що миротворчі місії, як правило, не дають очікуваного результату.

"Може, десь є, але я такого випадку не пам'ятаю. Я цікавився, багато прикладів розбирав, ніде. То чи можна вважати це гарантією? Під питанням", — вважає Буданов.

Також він заявив, що ймовірність режиму припинення вогню в поточному році досить висока. За його словами, незважаючи на діаметрально протилежні стартові позиції сторін, у 2025 році конфлікт може дійти до стадії тимчасового припинення бойових дій.