Річниця повномасштабної війни. Шлях Третьої штурмової Білецького

Три роки повномасштабної війни – час важких втрат і Героїв, завдяки яким Сили оборони досі стримують одну з найчисельніших армій світу. Добровольці, які в лютому-березні 2022 року, маючи тільки стрілецьку зброю, разом із регулярними військами зупиняли наступ механізованих російських підрозділів, тепер – еліта української армії, яка змінює ситуацію на полі бою та самі ЗСУ. Цей матеріал про один з таких підрозділів – Третю штурмову бригаду, яка за три роки пройшла шлях від загону Тероборони до без пʼяти хвилин корпусу Сухопутних військ.

ТрО «Азов». Київщина

Поки росіяни проводили навчання біля наших кордонів, а українців переконували, що Путіну повномасштабна війна невигідна, добровольці готували план дій. На початку російсько-української війни в 2014 році Андрій Білецький створив та очолив славетний полк «Азов». Він знав, що повномасштабна агресія неминуча, тож напередодні ініціював загальнонаціональну кампанію «Не панікуй! Готуйся!» – базову військову підготовку для цивільних. Вишкіл пройшли тисячі людей по всій Україні. Кістяком були ветерани «Азову», активісти молодіжної патріотичної організації «Центурія», футбольні хулігани. 

З цих людей згодом були утворені добровольчі загони в Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Харківські, Луганській, Полтавській, Чернігівській та Київській областях. Як згадує Білецький, 24 лютого 2022 року упродовж години після початку вторгнення він та інші офіцери вже прибули на запасний командний пункт. Так зʼявився загін тероборони «Азов», у майбутньому – легендарна Третя штурмова. Першим бойовим завданням підрозділу стала оборона Київщини.

«Спочатку це була міліційна армія в стилі початкового батьки Махна. Половина людей не мала бойового досвіду. Озброєння – лише легке стрілецьке. Оця група людей брала участь у всіх боях часткового на Лівобережжі, але в більшості на Правобережжі – Горенка, Мощун, Васильків – ключові точки, де мав відбутися російський прорив» – розповідав Білецький.

Як потім згадували бійці майбутньої Третьої штурмової, в Мощуні, на захоплення якого росіяни кинули свої елітні підрозділи, артилерію та авіацію, не всі добровольці мали навіть шоломи. Ворожий наступ було зупинено, за кілька тижнів росіяни облишили спроби захопити столицю.

ССО «Азов». Південь

Після звільнення Київщини, в березні 2022 року ТрО «Азов» був переформатований в окремий полк спеціального призначення ССО «Азов» та перекинутий на Запорізько-Маріупольський напрямок, де утримував смугу шириною 32 км. Бійці зайняли та закріпились в населеному пункті Новопіль, звільнили Вишневе та вибили окупантів з Новодарівки, унеможлививши прорив до Великої Новосілки.

Влітку 2022 року Білецький запропонував тодішньому головкому Валерію Залужному створити бригаду. «Він «плюсанув», ми забрали своїх хлопців з 98-го дніпропетровського батальйону, підтягнули підрозділи нашої тероборони з Волині, Галичини, Полтави, Луганщини, Сум, частково харківʼян», – розповідав комбриг.

Паралельно із розбудовою бригади підрозділ продовжував виконувати складні бойові завдання. Зокрема, брав участь у плануванні та здійсненні вертолітних місій до заблокованих побратимів на «Азовсталі» в Маріуполі, деокупації правобережжя Херсонщини.

«Ми були основною ударною силою цієї операції. Ми мали блокувати деякі населенні пункти, інші – відповідно вибити противника з позицій. Можливі були зустрічні бої, удар у фланг» – згадує комбат 1-го батальону на позивний «Ролло».

Бійці ССО «Азов» пройшли маршем за маршрутом Таврійське-Тамарине-Львівські Отруби, намагаючись наздогнати росіян, але ті спішно відступали без спроб втримати позиції.

Третя штурмова бригада. Схід

У січні 2023 року перехід до нової структури було завершено – так у складі Сухопутних військ зʼявилась Третя штурмова. Підрозділ, що довів свою бойову дієздатність, перекинули на найгарячіший напрямок фронту. 10 січня бригада зайшла в смугу відповідальності на напрямку головного удару ПВК «Вагнер». Її найманців Білецький досі вважає найскладнішим супротивником, з яким доводилось битись. У Бахмуті росіяни вперше застосували тактику «катка».

«Вони наступали чотирма бригадами. Раз на 4-5 діб одна з бригад сточувалась, інша йшла в хід – вони безкінечно мінялись. Ми вперше тоді побачили, що таке військова машина, як каток – безкінечна витрата ресурсів, техніки, людей, але вона дає результат», – розповідав Білецький.

В Авдіївці, куди Третю штурмову терміново перекинули в лютому, було ще важче: вогонь доводилось вести на 360 градусів, один з батальйонів був у напівоточенні. На напрямку бійців воювали сім бригад російської регулярної армії, у живій силі – не менше 15 тисяч солдатів армії РФ з підрозділами підтримки й прикриття. Ситуація була критичною – Третя штурмова вступила в бій, навіть не відновившись після боїв у Бахмуті. Задачею бригади було тримати один з флангів, щоб забезпечити відхід з міста інших підрозділів Сил оборони, не допустивши котла. Задача була виконана – Третя штурмова останньою залишила знищене росіянами місто, ударне угруповання та резерви ворога зазнали суттєвих втрат.

«В одного мого бійця, в хлопця був перший бойовий вихід, особисто на рахунку близько 40 знищених противників, разом з командиром групи розвідки противника. Він працював з усього», – розповідав командир штурмової групи 3 ОШБр на позивний «Макар».

Харківщина. Піхото- і танкоцид

З літа 2024 року Третя штурмова воює на Харківщині, де утримує найдовшу як для бригади смугу майже 50 кілометрів. Це зараз другий за інтенсивністю боїв відтінок фронту, де Трійці протистоять елітні підрозділи російської регулярної армії, зокрема 4 танкова дивізія першої танкової армії, яку називають придворною армією Кремля.

Окупанти переважають чисельно, не шкодують людей і техніки. Попри це в серпні 2024 року бійці здійснили вдалу контратаку, в січні і лютому влаштували росіянам танкоцид – відбили два масованих механізованих штурми. Судячи з щотижневих зведень бригади, з червня 2024 року до 15 лютого 2025 року бійці ліквідували 8243 окупанти, ще більше 10 тисяч поранили, знищили та уразили 156 одиниць броньованої техніки, регулярно поповнюють обмінний фонд. Жодної важливої позиції за цей час Трійка не втратила.

Масштабування до корпусу

На початку повномасштабної війни Третя штурмова мала гірші стартові позиції за регулярні частини ЗСУ – це були лише недосвідчені, але небайдужі добровольці на чолі із ветеранами азовського руху. За три роки існування підрозділ виріс до найчисельнішої бригади Сухопутних військ і став прикладом сучасної армії, яка завдяки вищій ефективності здатна стримувати переважаючого противника і завдавати йому втрат у співвідношенні 18 до 1.

Управління бригадою організовано за прикладом штабів НАТО. Запроваджено американський підхід до планування та аналізу операцій After-Action Review. Боями керує капітан битви (battle captain) – теж поки не надто поширена у ЗСУ практика. Бригада є зразковою в напрямку бойової підготовки і сповідує принцип безперервного навчання. Підготовлено сотні професійних сержантів, в той час як загалом в українській армії ця ланка відсутня або ж зведена до формальності.

Завдяки професійному командуванню та людиноорієнтованості менше випадків СЗЧ менше, ніж в інших підрозділах. Якісна медична служба – найнижчі показники санітарних втрат, тобто втрат, через несвоєчасну евакуацію до стабілізаційного пункту. Кожного пораненого супроводжує патронатна служба, курує і частково оплачує лікування та реабілітацію. Як наслідок, 85% поранених повертаються у стрій – це найкращий показник в Україні. Ці фактори, а також розвинений рекрутинг забезпечують бригаді чисельне зростання. Щомісяця її лави поповнюють понад 500 цивільних добровольців.

Трійка налагодила замкнений цикл з виготовлення FPV та боєкомплекту до них, має власні майстерні з ремонту бронетехніки, має найвищі показники застосування наземних дронів при штурмах, запустила школа FPV-операторів Killhouse і нарощує свої підрозділи БпЛА, адже до 80% усіх уражень на фронті зараз забезпечують саме безпілотники.

Білецький неодноразово закликав масштабувати досвід Третьої штурмової та інших успішних підрозділів на всі Збройні Сили і, схоже, невдовзі це буде зроблено: за даними ЗМІ, на базі Трійки нині формується корпус, що обʼєднає п’ять бойових бригад, отримає важке озброєння та артилерію.

Інна Михайлівська, для «Главкома»