Тест-драйв Volkswagen Tiguan: без емоцій, тільки факти

Важко розповідати про автівку, яка не має яскраво вираженого характеру. У Volkswagen Tiguan начебто все відмінно, але жодних емоційних сплесків від цього кросовера ви не дочекаєтесь, хоча Tiguan точно претендує на звання одного з найкращих в цьому сегменті.

Я природжений «японознавець», а не «ваговод». Тому писати про середньостатистичний Volkswagen мені набагато важче, ніж їздити на ньому. Він для мене занадто правильний, вивірений, пересічний, врівноважений. У ньому важко розгледіти родзинку, зачепитися за щось.

VW рідко купують «очима» — у порівняльних тестах вони беруть своєю сукупністю якостей. Як писав класик: «Бюргерська практичність і ніякої харизми». Втім, те саме можна сказати і про більшість «тойот». Ніяких суперечок, такі моделі добре продаються, але про них не мріють. А Tiguan — справжній бестселер марки. Хоча є якість, яка в цьому кросовері мене підкорила.
Німці запевняють усіх, що Tiguan з’явився в результаті схрещування тигра з ігуаною.

Несподівано? Дуже може бути, тому що побічний ефект подібної селекції також вкрай цікавий — схильність до мутування і навіть мімікрії, тобто підлаштовуванню під абсолютно різні умови та ситуації. Знадобилися для неосяжного китайського ринку нішеві версії? Ось вам подовжений Volkswagen Tiguan L і купеподібний Tiguan X. Європейські маркетологи виявили порожню нішу 3-рядних паркетників і «тиг» перетворився на 8-місний Allspace. А ще є Tayron, що стоїть на пів сходинки нижче. Тільки не питайте, чим вони відрізняються крім розмірів заднього звису і ціноутворення. Як на мене, вони схожі куди більше, ніж близнюки, які повернулися з канікул від різних бабусь.

Фактично, недоліки «фольксів» є продовженнями їхніх чеснот. Німці розробляють автомобілі-мільйонники, які повинні подобатися всім і всюди. Яскрава зовнішність влаштовує далеко не всіх, звідси і їхній непомітний стиль з вічними варіаціями на тему біозализаності. Для естетів у них є окремий список брендів — Audi, Cupra, Porsche, Bentley, Lamborghini і Bugatti.

Старі гроші

Зворотний бік мімікрії — легко забути, який вигляд має твоє справжнє обличчя. Ось і Volkswagen Tiguan третьої генерації вигляду не подає, що має видатні здібності та за всіма параметрами кращий за попередника. Особливо в плані ціноутворення. Український імпортер примудрився утримати вартість більш сучасної і багатше оснащеної ітерації на рівні колишньої. Для нашого ринку це вже сам по собі козир усіх козирів.

Рівно 10 років тому вибухнув «Дизельгейт». Під час лабораторних тестів Tiguan 2.0 TDi американці виявили прихований алгоритм робіт програмного забезпечення. Фактично німці навчили електроніку розпізнавати стендові режими замірів (високі оберти двигуна, обертаються не всі колеса) і коригувати подачу палива плюс активувати фільтр і каталізатор. Аналогічні перевірки на інших дизельних моделях марки підтвердили наявність особливого режиму. Але справжні розміри виявило розслідування, проведене в США і в Німеччині. Як виявилося, починаючи з 2008 року по всьому світу було продано понад 11 млн легкових і комерційних авто (Volkswagen, Audi, SEAT, Škoda) з особливими дизельними двигунами. Офісами концерну пройшла ціла низка обшуків, вилучень, арештів і навіть посадок топ-менеджерів. Акції концерну за кілька днів впали на 40%. Про репутаційні втрати годі й казати — настільки витончений обман не скинеш на жадібність купки директорів.

Починаючи з 2007 року два перших покоління кросовера розійшлися загальним тиражем майже вісім мільйонів екземплярів. Можна сказати, що успіх моделі допоміг концерну залишитися на плаву, після масштабного «Дизельгейта». Погано інше — така популярність сковує розробників моделі буквально по руках і ногах — їм просто не дозволять внести скільки-небудь істотні зміни. Мовляв, навіщо різати курку, що несе золоті злитки?

Тому робота дизайнерів проведена за акварельним принципом «по-трошку». Там трохи освіжили вигляд в ID-стилістиці, тут підправили аеродинаміку. До речі, відхід від «квадратно-гніздового методу» за тих самих розмірів бази і ширини дав змогу знизити величину Сх з 0,33 до 0,27.

Все-таки у Вольфсбурзі працюють генії фейсліфтингу — так точково омолодити обличчя, нічого принципово не змінюючи, можуть тільки вони. У наявності, як і раніше, на 100-відсотковий фольксвагенівський стиль, не помітний, але впізнаваний. Найпростіше третю ітерацію відрізнити за світлодіодною смугою, що з’єднує фари, і радіаторною решіткою, що сповзла в бампер.

Чим Volkswagen завжди мене підкуповував, так це великою кількістю позицій у «столі замовлень». Наприклад, у першому поколінні у «тігуана» було дев’ять двигунів, чотири коробки передач і три трансмісії. На жаль, від колишньої щедрості нам майже нічого не залишилося. До нас не доїхали ні бензинові мотори, ні плагін-гібриди, ні прогресивна підвіска DCC Pro з п’ятнадцятьма пресетами регульованої жорсткості.

З одного боку, такий складний механізм загрожує купою глюків. З іншого — на Volkswagen Arteon він працював просто казково. Шість років минуло, а я не можу забути цю магію. «Розпізнавальний знак того, що тобі все сподобалося — ти все пам’ятаєш» — як казав класик.

А що ж нам залишилося? Тепер у конфігураторі тільки звичайна «залізна» підвіска з нерегульованими амортизаторами в пакеті «погані дороги». Безальтернативний і 7-ступінчастий «робот» DSG, і 2-літровий турбодизель TDI (EA288) — прямий спадкоємець того самого EA188, через який Volkswagen ледве не згинув у вирві дизельгейту. Його 150-сильна версія призначається для передньопривідних «тиг», а 193-сильна — для 4Motion. Ох, але ж ще покоління тому можна було вибрати навіть між типами повнопривідних трансмісій — були версії «для бездоріжжя» і «для драйву». Шкода? Зате зокрема мінімум комплектацій допоміг утримати ціну на колишньому рівні.

Здавалося б, перед нами абсолютно пересічний автомобіль — і зовні, і габаритно, і за ціною. Але його клас безпомилково визначається тим, як швидко водій перестає відчувати справжню швидкість. Цілий комплекс шумо- і звукоізоляційних компонентів приглушують гуркіт дизеля, шльопанці шин і гул лютневого вітру в бічних дзеркалах.

Не менш приємна і витрата палива за підсумком всіх складових — 6,5 літрів на 100 км пробігу — це реально гідний показник для сімейного кросовера. Легке керування, чітка маневровість та впевненість в кожному русі. Єдина жертва — трохи жорсткуваті відбої підвіски під час зустрічі з вибоїнами, яка нагадує про важливість слідування німецькій парадигмі та акценту на керуванні. Деспотизм у німців завжди в ціні і повазі. Таким самим чином працює і повнопривідна система 4Motion, яка діє лише на свій розум, мінусуючи втручання людини. Схоже найкращий варіант для тих, хто не хоче сильно замислюватись.

Внутрішній світ

Зазвичай салон будь-якого «фолькса» — компіляція вже знайдених рішень і вузлів, що випускаються концерном. Зворотний бік уніфікації — по-фольксвагенівські бездоганна ергономіка, коли зручно, зрозуміло і звично абсолютно в будь-якій моделі. Тільки у Volkswagen Tiguan перекос вийшов явно в бік сучасних трендів і багато що не на своїх місцях.

Передачі Volkswagen Tiguan тепер перемикаються на мерседесівський манір — кочергою, яка росте з правого боку рульової колонки. Зручно? Відносно. Справа звички та декількох днів. Але це дало змогу інакше скомпонувати зони центральної консолі і тунелю, звільнивши максимально простору для планшета медіасистеми.

Діагональ його зросла до 12,9 дюйма. І схоже точкою відліку для компонувальників точно він не став. Більше здається, що його просто туди приставили, ніж інтегрували. В попереднику було хоч трохи більш-менш стильно. Тут монітор став порталом для входу в налаштування більшості сервісних пристроїв і притягує погляд наче тунель можливостей та лабіринт сервісних налаштувань.

Клімат-контроль тепер теж регулюється сенсорними смужками. Вангую — в наступній генерації Volkswagen Tiguan віртуальними будуть і дефлектори обдування. Дисплей водійської «приборки» трохи менший — 10,25 дюйма. Я знаю з десяток чистунів, яких це наростальне засилля екранів-пилозбірників вводить у депресію, змушуючи по кілька разів на день натирати всі поверхні.

На загальному тлі відмова від сенсорних кнопок на користь аналогових на спицях керма виглядає, м’яко кажучи, непослідовно. Тільки точно на краще. Хоча б чіткість та зрозумілість перемикань відстежуються без окремої уваги водія, а лише інтуїтивних натискань. Плюс замість архаїки підіймального дисплея, що зустрічалась в деяких версіях — повноцінна проєкція на лобове скло. І ще й кольорова та відображає роботу систем безпеки та штатної навігації, яка тут досить непогана, але в Європі буде працювати куди краще.

Тепер у Volkswagen Tiguan є окремий бокс для бездротової зарядки одразу для пари смартфонів під зручною рухомою поличкою та бездротове підключення, яке чіпляється наче павук на павутину. Приємно, що індукція також розумна — з превентивним охолодженням, щоб телефон не перегрівався під час зарядки. Нарешті й німці навчились встановлювати адекватне ПЗ.

Софт мультимедійної системи Volkswagen Tiguan, здавалося б, сучасніший нікуди — колишньою залишилася тільки загальна архітектура інтерфейсу та графіка. Якщо сісти та розібратись в хащі налаштувань на іконках можна нарешті звикнути та швидко знаходити необхідні функції — головне не плутати іконку машинки, яка постійно змінює свій алгоритм залежно від місцеперебування.

Куди приємніше крутилка під рукою замість важеля коробки. Нею можна перемикати режими водіння: Sport, Comfort, Eco, Snow, Off-road. Ще вона має режим регулювання гучності, а також вибору кольору діодної підсвітки салону в 30 тонах (10 в меншій комплектації).

Ще однією перевагою нового Volkswagen Tiguan точно можна вважати перекомпоновану архітектуру, яка дала змогу зробити значно місткішим і салон (+10 мм), і багажник (+33 л). І найголовніше, що попри безліч великих і не дуже змін, процес звикання відбувається безболісно і швидко. Буквально годину — дві активні їзди містом, якщо не враховувати пів години роздивляння та знайомства з усіма клавішами.

Імпортер традиційно не скупитися на оснащенні тестових екземплярів. Тут і топова акустика Harman/Kardon, і панорамний дах, і «шкіряний салон» з передніми сидіннями ergoActive Plus з додатковим регулюванням поперекової підтримки та подовженням сідушки. І якщо до якості екошкіри (а я ще пам’ятаю часи, коли її не толерантно іменували дермантином) запитань вистачає, то крісла від флагманського Touareg варті кожного витраченого на них тугрика. Вони мультиконтурні, з підігрівом, вентиляцією і 10-камерним точковим масажем, інтенсивності якого вистачає навіть для водія, замотаного в овечий кожух.

Куди менше пропонують німці в плані помічників. Звичайно подушок безпеки вистачає, а ось в помічниках не додали. Так, адаптивний круїз не має утримання в смузі руху, а адаптивне світло не має матриці, як в тому ж Golf. Хоча такі дрібниці пропонують не тільки гідні конкуренти, як BMW чи Mercedes-Benz, на яких сьогодні рівняється Volkswagen, але і більш бюджетні варіанти, як Hyundai Tucson, Toyota RAV-4 або навіть Nissan X-Trail.

Позиціювання та конкуренти

Тут чітко можна прослідити позицію компанії Volkswagen, яку досить далеко відійшов від своїх аналогів концерну, що отримують старіші технології і вже своїми зусиллями намагаються виділитись та новими продуктами бренду. Volkswagen Tiguan дуже близько підійшов за якістю, комфортом, драйвом до люксових брендів, але не дотягнув в кожній з цих позицій, як і в сучасності технологій. Тільки цінник вдвічі менший стає куди більш приємною перевагою та переманює на свій бік любителів всього «німецького».

Так BMW Х3 пропонує не тільки гібридні двигуни та широкий вибір агрегатів і куди цікавіший дизайн «внутрянки» та ореол драйву і точно випереджає за якістю і чіткістю керування. Toyota RAV-4 не має такої витонченості, а Peugeot 3008 занадто ексцентричний для прихильників лаконічного стилю. Тож потрапляння в емоційну складову у VW точне, наче солодкий пилок для бджіл і в окрему рекламу Volkswagen Tiguan точно не потребує. Його споживачі швидко його знайдуть.

ПЛЮСИ: комфорт, керованість, витрата пального, практичність, місткість.

МІНУСИ: потребує звикання до розташування інструментів, не вистачає асистентів та елементів безпеки.