Від «Путін примусить до миру» до «Трамп примусить до миру»

Головне управління розвідки МО України повідомило, що до третьої річниці початку повномасштабної війни росіяни оголосять про начебто «перемогу». «Ба більше, у вказаних планах може звучати також і про “перемогу Росії над НАТО”, оскільки тривалий час московитська пропаганда описувала війну проти України як війну з Альянсом», ― ідеться у повідомленні.

Серед ключових наративів ворожих інформаційних атак ― «Захід зрадив Україну», «Думка європейців і українців не хвилює ані Москву, ані Вашингтон», «США і Росія про все домовилися за спиною України», «Українська влада ― нелегітимна», «Українська армія програє на фронті», «Корупціонери в Україні крадуть мільярди доларів американської допомоги» тощо. Але чи завжди росіяни були такими оптимістично-зухвалими у своїй пропаганді?

Неочікувана поступливість нової адміністрації США перед вимогами російського диктатора додає росіянам упевненості та сигналізує всім іншим про те, що новообраний президент Дональд Трамп і його близьке оточення живе в «дезінформаційному просторі». У цьому матеріалі відстежуємо тональність повідомлень ворожої пропаганди в телеграмі про перспективи «перемоги» від початку повномасштабного вторгнення до третьої річниці війни. Для цього ми відстежили масив дописів із низки пропагандистських анонімних телеграм-каналів, спрямованих на українську аудиторію, та російських пропагандистських каналів на початку повномасштабного вторгнення та кожну наступну річницю (2023, 2024 та 2025 років).

2022: «Росіянам до Хрещатика залишається близько 8-10 км»

У ніч на 24 лютого 2022 року анонімні телеграм-канали сегмента, спрямованого на українську аудиторію, бомбардували повідомленнями, що Україна так довго випробовувала норов Кремля, що Путін мусить дати цьому відсіч; президент Зеленський у паніці вимолює в росіян пощади, але її не буде. За декілька годин до початку повномасштабного вторгнення один із каналів-мільйонників писав: «Намагалися додзвонитися до Путіна… Путін ігнорує… Володимир Олександрович надто затягнув», «Путін оголосив про введення військ на Донбас. Тепер буде примус до миру». «Зеленський терміново телефонує Пушиліну», ― йшлося в телеграм-каналі на 450 тис. підписників. Хоча менш ніж за добу до цього цей же канал робив репости з іншого телеграм-каналу на 144 тис. підписників: «Відео переміщення техніки зливають спеціально, щоб нагнітати ситуацію довкола теми вторгнення Росії». Також просували тезу про те, що Офісу президента слід впасти ниць перед Кремлем і благати про мир: «Необхідно утримати Росію від “вторгнення”, а вже потім починати штовхати їх (Росію — “ДМ”) на всіх міжнародних майданчиках» (із телеграм-каналу на 155 тис. підписників); «Домовтеся! Мінськ-3, 4, хоч 10, але мир» (із телеграм-каналу на 121 тис. підписників).

Користуючись інформаційним хаосом у перший день вторгнення, пропагандисти намагалися посіяти паніку серед населення: «У міста вже проникли ДРГ РФ, їхнє завдання — нейтралізація радикалів» (із телеграм-каналу на 121 тис. підписників). Паралельно нав’язували недовіру до підтримки західних партнерів: «США за жодного сценарію не направлять війська на Україну воювати з Росією. Нас зливають, як Афганістан?» (канал із 1 млн підписників), «Зеленський після дзвінків із західними партнерами зрозумів, що його злили. Можливо, Захід сказав відійти» (із каналу на 340 тис. підписників).

Російські ж пропагандисти напередодні 24 лютого розгорнули дезінформаційну кампанію, спрямовану на створення казус беллі (лат. casus belli, «привід для війни») для початку великої війни. Ключовими тенденціями в російській пропаганді напередодні вторгнення були заходи з формування образу ворога в особі України та зображення дій Кремля як відповіді на нібито українські провокації.

Російська пропаганда демонізувала українське військово-політичне керівництво та формувала уявлення про Україну як агресорку, яка нібито готувала наступ на окуповані Росією частини сходу України й навіть на територію Росії: «ЗСУ проводять артилерійську підготовку до наступу по всій лінії фронту», — йшлося у повідомленні в телеграм-каналі з 972 тис. підписників (станом на 24 лютого 2025 року).

Пропагандисти також намагалися маніпулювати рішенням української влади ввести надзвичайний стан 23 лютого, зображуючи це як підготовку України до наступу на окуповані росіянами частини сходу України, про що зокрема писали у тому ж російському каналі за декілька годин до початку російського вторгнення. В іншому каналі з 378 тис. підписників брехали про те, що Україні нібито «наказали загострювати ситуацію та починати реалізовувати план вторгнення на Донбас». І хоча в повідомленні не згадується, хто саме видав наказ, така публікація несла усталену пропагандистську тезу про залежність України від Заходу.

Загалом такі безпідставні повідомлення про планування атаки на окупаційні режими в Луганську та Донецьку були покликані нагнітати емоції серед населення окупованих областей і серед росіян, а також виправдати «превентивні» дії Росії.

Задля створення приводу для російського вторгнення агітпроп фабрикував фейкові повідомлення про українську агресію, зокрема 21 лютого 2022 року пропагандисти брехали буцімто про порушення українською ДРГ державного кордону з Росією в Ростовські області.

Пропагандисти також приділяли увагу темі нібито воєнних злочинів ЗСУ проти населення окупованих частин сходу України. За декілька днів до вторгнення збільшилася кількість повідомлень про нібито удари ЗСУ по цивільних. Пропагандисти брехали про «цілеспрямовані удари» по школах і цивільних будівлях на окупованих територіях. У російських телеграм-каналах особливо наголошували на нібито порушенні Україною Мінських домовленостей. Наприклад, «воєнкор» із 378 тис. підписників повідомляв 20 лютого 2022 року про нібито 131 обстріл із боку ЗСУ, «зокрема з використанням заборонених Мінськими угодами озброєнь».

Після рішення російського президентавизнати «незалежність» загарбаних територій на сході України риторика в російських телеграм-каналах стала урочистою та переможницькою. Ще до повномасштабного вторгнення та в перші його дні пропагандистські телеграм-канали намагалися заздалегідь «поховати» Україну та її державність. Зокрема, 22 лютого один із найбільших зараз (2,8 млн підписників) російських новинних каналів у телеграмі опублікував заяву Путіна про те, що «російські війська зайдуть настільки глибоко на територію України, наскільки цього вимагатиме ситуація “на землі”».

«Розумійте як хочете, поминайте (Україну) як звали», — прокоментували цю заяву автори каналу.

Інколи пропагандисти проговорювалися, викриваючи хижацький характер передвоєнних заяв Кремля. Коментуючи той же виступ Путіна та його вимоги до України, вони визнавали, що: «Уявити собі ситуацію, за якої незалежна країна на таке піде, неможливо», — йшлося в телеграм-каналі з 2,8 млн підписників.

Повідомлення в перші години вторгнення на кшталт «Харків наш» або заяви про швидке просування, як-от «до кінця дня Київ буде в оперативному оточенні», які, наприклад, поширював канал із 372 тис. підписників, створювали враження блискавичного успіху військового вторгнення. Такі публікації відображали тенденцію до урочистого оспівування конфлікту, де війна подавалася не як трагедія, а як швидкий і переможний процес.

Підкреслювалося нібито повне домінування російських сил, хаос і розгубленість в Україні. Повідомлялося спочатку про те, що «спеціальна військова операція» ведеться винятково через ракетні удари та дії «окремих тактичних груп» без повномасштабного застосування сухопутних сил та авіації. Потім повідомляли, що російські колони «без спротиву» просуваються в глибину України, а ЗСУ кидають зброю та або розбігаються, або здаються в полон. Окрему увагу приділяли тому, що Зеленський нібито зник і ніхто не може його знайти.

«Немає жодної інформації, де і чим займається вже майже напевно колишній президент сусідньої країни, яка стрімко втрачає свою державність», — писали пропагандисти.

Водночас вони видавали дезінформаційну завісу, яка мала прикрити злочинні дії Кремля. Згаданий вище новинний телеграм-канал видавав потік повідомлень, які прямо суперечили одне одному. Наприклад, 22 лютого 2022 року цей канал повідомив про присутність російської бронетехніки в Донецьку, а потім опублікував заяву Дениса Пушиліна про те, що російських військ на окуповані території немає. Публікувалися фейки, які через декілька повідомлень заперечувалися іншими фейками, при цьому жодних коментарів чи тим більше вибачень за попередні новини не робилося. Зокрема, доля російського десанту в Гостомелі змінювалася за 24—25 лютого у викладі цього каналу декілька разів, від підготовки переможного ривка до центру Києва до повного знищення «десятиразово переважливими» українськими силами. Потім пропагандисти все ж повідомили, що частина десантників вижила і до них дісталися бронетанкові колони росіян.

Тоді ж, 24 лютого, той же канал видав фейк про те, що нібито Україна й особисто Зеленський готують якусь жахливу провокацію на ЧАЕС і що для цього «Київ відправив під Чорнобиль добірні “ідейні” частини, яким не страшно померти», в умовах коли «значна частина території, в тому числі під Києвом, вже втрачена». Всього через декілька годин з'явилося інше повідомлення, з посиланням на російське Міноборони, про те, що ЧАЕС вже захоплена, а її безпека нібито «забезпечується спільно з батальйоном ЗСУ, який повністю перейшов на наш бік».

Зранку 25 лютого пропагандисти спочатку заперечили появу російських військових на північних околицях Києва, звинувативши ЗСУ у «провокаціях», а потім радо визнали їх присутність, заявивши: «Чекаємо відео з нашими танками, до Хрещатика залишається близько 8—10 км».

2023: «Бліцкриг провалився»

У одному з анонімних телеграм-каналів (450 тис. підписників), розрахованих на українську аудиторію, про першу річницю вторгнення писали так, ніби це щось просто «нелогічне» і «непередбачуване», а не сплановані дії держави-агресора: «Рік тому, приблизно 21 лютого, ми дійшли висновку, що РФ не вторгається. Це було абсолютно нелогічно. Проте це сталося. Через рік ми перебуваємо в точці, яку не передбачав жоден аналітик у світі».

У дописі каналу на 1,2 мільйона підписників вирішили звинуватити у всьому Захід і дорікнути українській армії за те, що їй не вдалося побороти загарбника за 2—3 тижні. «Рік тому розпочалася війна, тепер ми живемо в іншій реальності, а перебіг подій визначають високі гості через океан. Сотні тисяч загиблих, зруйновані міста й інфраструктура, знищено економіку, десятки мільйонів українців залишили країну — ось результат першого року війни, яку обіцяли закінчити за 2—3 тижні». «Послідовний глухий кут. Через рік після початку війни ситуацію найкраще характеризує це словосполучення», ― писали у телеграм-каналі на 340 тис. підписників.

Російські телеграм-канали через рік кривавої війни про очікування від «путінського бліцкригу» якщо і згадували, то в контексті пошуку винних у його провалі. Хоча пропагандисти все одно працювали на збереження «позитивного» настрою щодо дій російської армії, лютий 2023 року був наповнений зовсім іншими, в порівнянні з 2022 роком, повідомленнями. Новини про «захоплення Сум і Чернігова, оточення Одеси та Харкова» змінилися на описи просування на декілька сотень чи десятків метрів під Бахмутом і стримані повідомлення про наступальні дії під Вугледаром і Мар’їнкою.

Пропагандисти широко висвітлювали всі новини про надання Україні військової допомоги з боку західних держав, імовірно, щоб цим пояснити «буксування» власних збройних сил. Також до річниці повномасштабної агресії проти Росії були запроваджені чергові санкції.

«Під американські санкції потрапила майже вся політична еліта Росії… США запровадили наймасштабніші санкції проти Росії з початку СВО», — повідомляв телеграм-канал із 2,8 млн підписників.

З новин про санкції та військову допомогу Україні пропагандисти намагалися створити картину не просто «спеціальної операції зі швидкої ліквідації української державності», а вже війни зі всім Заходом, а то й з усім світом. Завдання війни масштабувалися.

«Рік тому Росія показала всьому світу, що усталеному порядку речей є альтернатива, що проти зла можна і потрібно боротися», — писали пропагандисти.

Але невдоволення подіями на фронті необхідно було каналізувати, тому з’явилися нові окремі телеграм-канали, які виступають від особи безпосередньо тих росіян, які воюють. Вони працюють як пропагандистські, але при цьому дозволяють собі критику керівництва російської армії та спецслужб (але не особисто Путіна).

«Проти нас воює колективний Захід, противнику поставлено новий тип боєприпасів зі США, Бєлгородська область під обстрілом, гинуть люди. У “вагнерів” не вистачає снарядів для виконання бойових завдань, скандал вийшов на федеральний рівень, яке приймемо рішення? Концерт!», — так прокоментував масштабний концерт 22 лютого в Москві на честь «визнання» захоплених територій на сході України російський телеграм-канал на 1,2 млн підписників.

Телеграм-канали з цього сегменту ставали на підтримку угруповання «Вагнер» та його лідера Євгена Пригожина у конфлікті з Міністерством оборони Росії. Ці пропагандисти звинувачували військове керівництво у саботажі «спеціальної військової операції», коли підрозділи «Вагнера» не отримували боєприпаси. Канали цього сегменту репостили публікації Пригожина, де той звинувачував військове керівництво Росії у «зраді Батьківщини». На захист угруповання «Вагнер» зокрема став «воєнкор» із 370 тис. підписників, який писав, що нібито «найбільш боєздатні штурмові підрозділи не тільки Росії, а й усього світу недоотримують того, чим вражають противника при штурмі».

2024: «Мета СВО — відродження великої Росії, а не денацифікація»

Пропагандистський сегмент телеграму, спрямований на українську аудиторію, досить мляво відреагував на другу річницю повномасштабного вторгнення. Зокрема, у каналі на 450 тис. підписників дорікнули, що Київ був близький до миру, міг підписати Стамбульські угоди навесні 2023 року, але тодішній британський прем’єр-міністр начебто відвадив українську делегацію від цього: «Експрем’єр Великобританії, який намовив Зеленського відмовитися від Стамбульських угод, приїхав до Києва у річницю початку війни. Почитайте про феномен повернення злочинця на місце злочину — стане зрозуміло, чому приперся Джонсон». У іншому телеграм-каналі йшлося про неспроможність України визначитися з пріоритетами, мовляв, ідеться про кордони 1991 чи 2022 року: «Мало хто пам’ятає, але до Стамбула Зе хотів, щоб росіяни просто відвели війська на 23.02.22» (канал на 340 тис. підписників).

У каналі-мільйоннику поширювали гротескні підсумки та прогнози на наступний рік: «Другий рік зруйнував план України та Заходу на швидкий розгром Росії. Третій рік нам несе трансформацію у затяжну війну, після якої нації може не стати». Ще один канал із мільйоном підписників також вангував, мовляв, «конфлікт, що тліє», може закінчитися у 2030 році.

У російських телеграм-каналах на другу річницю війни контраст між повідомленнями 2022 та 2023 року вже був відсутній. Тон пропаганди загалом був схожий, лише тепер росіяни святкували не просування під Бахмутом, а захоплення Авдіївки, міста, яке перебувало на лінії фронту від самого початку повномасштабної війни та відбивало атаки два роки. Просування під Бахмутом для окупантів теж було дуже повільним і дорогим. Через рік після звернень Пригожина на фоні тіл «вагнерівців», загиблих у штурмах Бахмута, російські війська намагалися атакувати Часів Яр, який лежить за п’ять кілометрів від усе ж захопленого торік міста.

Виснажливі бойові дії, які тривали вже два роки, вимагали від пропагандистів ідеологічного пояснення і відповідей на питання, за що саме йде війна, яку Кремль обіцяв провести у вигляді блискавичної «СВО». Пропагандисти визнавали, що «ніхто не помирає і не б’ється за туманні й абстрактні терміни “демілітаризація” і “денацифікація”». Погрози «колективним Заходом, який бажає знищити Росію», теж повторювалися вже два роки, але танкових бригад НАТО на горизонті так і не з’явилося. Тому пропагандисти змушені були розтікатися у великомовних пафосних описах того, як війна є нібито самоцінною для «відродження великої Росії».

«Ця боротьба стала важким і кривавим випробуванням... Хоч як би хто не опирався — Росія вже ніколи не буде Російською Федерацією зразка 2021 року — державою, приреченою на повільне, безславне, тихе вмирання. Тепер вона або воскресне Великою Росією, або її не стане», — писав на другу річницю вторгнення канал з 1,2 млн підписників.

Пропагандисти навіть визнавали ідеологічну порожнечу і те, що одна з улюблених ідеологем Кремля, «русскій мір», у самій Росії була посміховиськом. Але кривава війна нібито здатна наповнити цю порожнечу. День, який два роки тому описували як «легку прогулянку» та привід посміятися над «швидко ліквідованою колишньою державою Україна» перетворився на «революцію сенсів».

«“Русскій мир”, що був предметом насмішок пафосної богеми, набув обрисів палацу героїв, атлантів, які видерли на свої плечі саме небо... Минуло вже два роки відтоді, як спецоперація оголила деяку ідеологічну порожнечу всередині нас... Тепер абсолютно кожен, усвідомив він це чи ні, затягнутий у бурхливу Революцію Смислів. Російська цивілізація кинула виклик не тільки всьому світу, а й собі», — такими пасажами розродився пропагандистський телеграм-канал із 2,8 млн підписників.

Серед російських пропагандистів, а особливо серед «воєнкорів» простежувалося також занепокоєння внутрішніми проблемами російської військової системи. Пропагандисти звинувачували військове керівництво Росії у неефективному управлінні війною, систематичною брехнею у звітах для керівництва та загрозою репресій проти тих, хто критикує владу.

У телеграм-каналі з 90 тис. підписників писали також про відсутність гнучкості у стратегічному плануванні в російському генштабі: «У нас не було Плану “Б” на старті та я не можу побачити у діях на фронті, щоб хоч десь почали розробляти План “Б”, не кажучи вже про плани “В”, “Г”, “Д”».

2025: «Трамп-миротворець» і «м’ясні штурми»

У анонімних пропагандистських телеграм-каналах, спрямованих на українську аудиторію, намагаються підкреслити складність нинішніх українсько-американських відносин, звинувачуючи президента Зеленського в тому, що сталося: «Зеленський вирішив іти на Трампа війною, нічого доброго з цього не вийде» (канал із 1,2 млн підписників). Також намагаються переконати, що українці більше довіряють Трампу, ніж власному президенту: «Закрита соціологія для Офісу Президента показала високу підтримку в суспільстві Трампа, йому довіряють майже 80% українців, рейтинг Зеленського зрівнявся з Порошенком» (телеграм канал на 450 тис. підписників). Хоча соціологічні дослідження показують, що Зеленському довіряють 57% українців.

На фоні того, що Україна втрачає одного з найбільших своїх союзників (США), пропагандисти вирішили вести інформаційну атаку проти Великої Британії, яка зобов’язується надавати Україні 3 мільярди фунтів стерлінгів щорічно, а також висловила готовність надати британські війська у складі миротворчих сил у разі необхідності: «Великобританія оголошує про найбільший пакет санкцій проти Росії за три роки: “Настав час закрутити гайки”. Не здаються. Зе і Єрмак — британська клієнтела, а війна ведеться в інтересах острова» (з телеграм-каналу на 340 тисяч підписників). «Ми перші інсайдили, що саме “острів” зацікавлений у війні — це почалося ще у 2020 році, а також багато разів писали, що факт вторгнення ЗСУ на територію Росії є одним з останніх акордів війни», ― так підсумували річницю четвертого року великої війни на одному з каналів із мільйонною аудиторією.

На нинішню третю річницю «триденного бліцкригу» російські пропагандисти продовжують писати про наступальні дії російської армії, зокрема бої за Часів Яр, так само як і рік тому. Серйозна різниця з минулим роком — додалися бої на російській території, в Курській області. Початок переговорів між Росією та США, разом із нещодавніми заявами президента Дональда Трампа та людей із його адміністрації додають російській пропаганді обережного оптимізму. Втім, попри це, деякі пропагандисти продовжують також просувати тезу, що не існує ніякого «Трампа-миротворця». Як аргумент пропагандистський канал із 971 тис. підписників писав про американського генерала Келлога, якого зображують як головного антиросійського стратега при Трампі, у якого «русофобія ллється і капає зі щілин».

Однією з ключових тем цих днів стало обговорення катастрофічної нестачі живої сили в російській армії та виснаження ресурсів. Пропагандист із 250 тис. підписників жалівся, що Росія платить «неймовірну ціну» за кожен квадратний кілометр захопленої території, а поранені бійці не встигають видужати перед відправленням на передову: «Пораненого бійця навіть і не відправляли до шпиталю. Йому принесли подорожник до відкритої рваної рани, прив’язали дерев’янку, зашили як могли, попередньо напоївши горілкою».

Причиною таких втрат пропагандисти називали тактику «м’ясних штурмів» — коли мобілізованих кидають у бій без підготовки та належної підтримки. Але відповідальність за великі втрати пропагандистські канали покладають не тільки на російське командування, а, зокрема, на військових, які мають українське походження. Наприклад, телеграм-канал з 90 тис. підписників написав, що «за м’ясні штурми насамперед треба перевіряти військові частини, в яких служать командири з колишніх українських земель».

Висновки

Якщо напередодні та в перші дні повномасштабного вторгнення основним завданням кремлівської пропаганди були демонізація України, фабрикування приводів для нападу та переконування внутрішньої аудиторії у швидкому військовому успіху, то вже після 2022 року метою повідомлень пропагандистів було виправдання затяжної війни, пошук внутрішніх і зовнішніх причин у провалах «спеціальної військової операції». На тлі воєнних невдач російська пропаганда після 2022 році все більше зосереджувала увагу на протистоянні не лише з Україною, а й із країнами НАТО через їхню військову підтримку України. Формування образу колективного ворога дозволяло пояснювати буксування на фронті для російської аудиторії. Також пропагандисти почали шукати ідеологічні формули, які б дозволили виправдати ведення війни заради самої війни. Водночас після 2022 року в телеграмі з’являються канали, які займаються систематичною критикою російського військового керівництва. Через три роки після початку «швидкої ліквідації української державності» пропаганда в телеграмі зберігає лише обмежений оптимізм і не поспішає святкувати перемогу, навіть на тлі розколу між Україною та її американськими партнерами.