Антарктида породжувала гігантські льодовики на мільйони років раніше, ніж вважалося: як це можливо

Вчені десятиліттями спостерігають за тим, як гігантські брили льоду відколюються від крижаної шапки Антарктиди та дрейфують, подібно до найбільшого айсберга у світі, А23а, який наразі рухається до острова Південна Георгія. На жаль, спостереження показують, що зміни клімату лише змушують це відбуватися частіше — в результаті у водах навколо Антарктиди з'являються все більші айсберги, пише PHYS.org.

Команда з Утрехтського університету вивчає маршрути, якими айсберги зазвичай слідували в геологічні періоди швидкого руйнування крижаної шапки, наприклад такі, як закінчення льодовикових періодів. Розуміння цих маршрутів дає важливу інформацію про вплив танення айсбергів на земні океани, а також про наслідки цього процесу для майбутнього планети. Цікаво, що в процесі вченим також вдалося знайти пояснення загадковому відкриттю стародавнього матеріалу біля Південних Оркнейських островів, розташованих на північний захід від Південної Георгії. Раніше вчені вже з'ясували, що вони прибули сюди з Антарктиди, проте не розуміли, як це можливо, якщо Антарктида на той час ще не була вкрита льодом.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Відомо, що крижані шапки Землі ростуть, коли сніг падає на їхню вершину, а гравітація повільно тягне їх до моря. Тут вони втрачають великі обсяги льоду через танення і відколювання айсбергів. Якщо зростання крижаного покриву йде в ногу з втратою на краях, то він залишається збалансованим і зберігає той самий розмір. Однак в умовах зміни клімату, коли повітря й океан навколо Південного полюса за останні кілька десятиліть потеплішали, айсберги відколюються все частіше і швидше. Тала вода зверху послаблює лід, а тепліший океан робить шельфові льодовики тоншими. У результаті величезні крижані брили можуть відколотися від шельфів за короткий час.

Зазначимо, що вчені роками досліджують море навколо Південної Георгії, до якої прямує найбільший айсберг у світі. Річ у тім, що острів розташований у середині вод, також відомих як "Алея айсбергів" — вузька смуга океану, повна айсбергів, що відкололися від Антарктиди.

Оскільки Антарктида має велику крижану шапку близько 34 мільйонів років, віддалені острови навколо Алеї айсбергів бачили незліченну кількість айсбергів. Південний Оркнейські острови — один із таких островів, і в дослідженні 2017 року вчені виявили тут щось незвичайне. Вчені вивчили місцевість і виявили свідчення існування айсбергів за 3 мільйони років до утворення крижаної шапки Антарктиди 34 мільйони років тому.

Єдиний спосіб, яким антарктичне сміття могло дістатися до островів, — айсберги, які відкололися від крижаного континенту і забрали з собою велику кількість фрагментів, що відкололися від континенту. Коли айсберги розтанули, ці фрагменти опустилися на дно океану навколо острова.

У 2017 році вчені не були здивовані, виявивши антарктичне сміття біля Південних Оркнейських островів, проте були вельми здивовані його віком. Результати аналізу показали, що фрагментам 37 мільйонів років — це на 3 мільйони років старше за велику крижану шапку Антарктиди. Але як таке можливо?

Довгий час вчені не могли вирішити цю загадку, але тепер студент Утрехтського університету Марк Елбертсен запропонував досить просте пояснення. Аналіз був проведений у співавторстві з Пітером Бейлом з кафедри наук про Землю та Еріком ван Себілле з Інституту морських і атмосферних досліджень. Команда використовувала комп'ютерні моделі й розрахувала походження айсбергів, що досягли Південних Оркнейських островів у пізньому еоцені, а також те, наскільки великими мали б бути купи льоду, щоб досягти островів.

Результати вказують на те, що море Ведделла в той час було досить холодним, щоб транспортувати айсберги середнього розміру аж до Південних Оркнейських островів. Але це ще не все: найбільш логічною відправною точкою для айсбергів також є корінна порода, яка відповідає типам порід, виявлених в уламках Південних Оркнейських островів.

У результаті вчені припустили, що в пізньому еоцені Антарктида, ймовірно, мала крижану шапку, яка була досить великою, щоб досягти берегової лінії. Команда також вважає, що вона рухалася досить швидко, щоб виробити досить великі айсберги, здатні вижити в теплому морі Ведделла і досягти островів.

Раніше Фокус писав про те, що гігант з Антарктиди кришиться: від найбільшого айсберга Землі відвалився величезний шматок.