Четвертий рік війни в Україні: гарантії безпеки Європи опинилися над прірвою - CNN

Російсько-українська війна, яка триває вже четвертий рік, кардинально змінила парадигму безпеки в Європі. Ніхто не міг передбачити, що на четвертому році конфлікту під питанням опиниться сама концепція європейської безпеки. Основні засади, на яких будувалася безпекова архітектура континенту протягом десятиліть, зазнали серйозної ерозії, пише CNN.

Сполучені Штати перетворилися з морального благодійника на хижака, що наживається на ресурсах Києва. Президент України фізично вижив, але тепер повинен мати справу з ревізіоністською версією подій, яку поширює Білий дім, який трохи більше місяця тому був його непохитним прихильником, наголошує видання.

Знаковою стала заява міністра оборони США Пітера Хегсета в Брюсселі. Його твердження про те, що США більше не виступають гарантом європейської безпеки, фактично перекреслило вісімдесятирічні традиції трансатлантичної співпраці. Навіть якщо це був тактичний хід для стимулювання збільшення військових витрат європейськими партнерами, такі заяви в контексті ядерної безпеки неприпустимі через їхні потенційно катастрофічні наслідки.

Кремлівське керівництво вже відреагувало на ці сигнали слабкості альянсу і, безсумнівно, коригує свої стратегічні плани. Одна лише фраза Хегсета перетворила конфлікт, у якому Росія протягом трьох років перебувала в стані стратегічної поразки, на можливість для Москви повернути домінування в регіоні.

Європейські держави, які десятиліттями розбудовували свою безпекову політику на основі американських гарантій, опинилися в ситуації стратегічної невизначеності. Попри це, офіційний дискурс наголошує на необхідності справедливого миру та підтримки України.

Верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас у нещодавньому інтерв'ю CNN підкреслила, що поспішне укладання невигідного мирного договору лише посилить позиції авторитарних режимів у всьому світі. За її словами, членство в НАТО залишається "найнадійнішою і найекономічнішою гарантією безпеки", а підтримка України є не благодійністю, а стратегічною інвестицією в загальноєвропейську безпеку.

Особливе занепокоєння викликає характер перших дипломатичних кроків нової американської адміністрації. Ще до початку офіційних переговорів міністр оборони Хегсет фактично зробив Москві значні поступки, згадавши про можливість відмови від членства України в НАТО та повернення окупованих територій. Такий підхід свідчить про прагнення Білого дому досягти розрядки у відносинах з Кремлем майже за будь-яку ціну.

"Паралельний наратив Росії – що її змусили діяти, щоб запобігти розширенню НАТО, і Україну треба денацифікувати – був заглушений величезною вагою її слабкості на фронтах і ізоляцією. Це почало звучати безглуздо – хиткі виправдання переможеного. Однак він раптом отримав нове життя, частково повторюваний найвпливовішою людиною світу та її внутрішнім колом. Це потужна ознака того, як війна продовжує перевертати основні норми догори дриґом, що нагальним питанням у її третю річницю є: "Хто подає Трампу ці кремлівські тези?" Російське державне телебачення, здається, вважає, що це сам президент Росії Володимир Путін у своїх розмовах з Трампом", - пише видання.

На сьогодні спостерігається фундаментальний парадокс: провідна світова держава розглядає Росію як потенційного союзника, одночасно трактуючи своїх демократичних партнерів у Європі як джерело проблем. Наївно вважати, що Москва коли-небудь відмовиться від стратегічного партнерства з Китаєм на користь альянсу зі США. Натомість така риторика демонструє слабкість у період, коли Пекін зважує свої наступні кроки щодо Тайваню і виглядає дедалі більш стабільним і передбачуваним геополітичним гравцем, підкреслено у статті.

Найбільш тривожним фактом, який Європа повинна визнати і врахувати у своїх стратегічних розрахунках, є те, що, судячи з усіх ознак, президент США надає перевагу Кремлю в найбільшому європейському збройному конфлікті з часів Другої світової війни. Ця реальність вимагає фундаментального переосмислення безпекової архітектури континенту та розробки автономних механізмів забезпечення колективної безпеки.