Несподіванка в Рівному, Динамо Київ подолало "львівській бар’єр", перемоги Олександрії та Оболоні "визначають" арбітри. Підсумки 18-го туру УПЛ

Українська Прем’єр-ліга перезимувала та відновилась, але клімат із часом змінюється, тож вийшло так, що наш футбол обома ногами фактично стрибнув у кучугури. Цікаво, але при цьому жоден із тренерів на будь-якій арені, де б не проходили матчі, навряд чи б міг зробити зауваження роботі агрономів. Тож і фахівці цієї справи — маленькі герої минулого футбольного вікенду в нашій країні.

Інший цікавий факт — забиті коли в кожному з матчів, нехай і одразу три зустрічі завершились мінімальною перемогою однієї із сторін. "Весняний футбол" кажете? Та цього разу наче й не помітно було наслідків цієї тривалої зимової перерви, хоча в певних випадках температура "за бортом" опускалась і до двозначних від’ємних показників.

Матч туру — не у столиці

Претендентом на статус центрального цього разу, вочевидь, була зустріч поміж київським Динамо та львівськими Карпатами, бо й афіша доволі знакова для нашого футболу, і обом командам було, що доводити стосовно своїх претензій на другу частину сезону. Загалом, очікування від гри були на найвищому рівні.

Але події безпосередньо на полі мали невтішний для нейтрального вболівальника характер. Перевага команди Олександра Шовковського була наочно помітною й лише на початку другого тайму, до моменту з першим пропущеним голом від Миколи Михайленка, "леви" дійсно показали свій характер. І якби тоді щось у них вийшло, то враження від гри могло б суттєво змінитись. А так — вийшла гра в одні ворота із визначеною наперед перевагою однієї із сторін.

Тож афіша афішою, але довелось шукати той матч, у якому саме спортивна складова виходила на перший план. Ковалівський Колос та одеський Чорноморець посеред дня в п’ятницю нічогенько розігріли апетит своїм матчем у Ковалівці (1:2), але навіть тоді ніхто не міг передбачити, із чого почнеться суботня частина програми.

Криворізький Кривбас через ті самі погодні умови не зміг провести вдома свій номінально домашній матч проти рівненського Вересу, що вже було певною проблемою для команди Юрія Вернидуба. А коли справа дійшла безпосередньо до футбольного поля, то решту негараздів "червоно-білим" організували їхні "червоно-чорні" суперники. Хоча цього разу кольорами форми команди таки частково обмінялись.

Верес закономірно виграв матч на рідній арені, який до останнього залишався відкритим для обох команд. Просто одні свої моменти реалізовували справно, а інші — ні. Характерно, що навіть за рахунку 0:3 на табло Кривбас усе одно йшов уперед, бо це відчуття певної несправедливості перебігу подій просто не полишало ні футболістів, ані вболівальників, які зібрались подивитись цю гру. Однак зрештою перемагає той, хто забиває більше за суперників — це навіть у правилах гри зазначено.

Одесити салютують подвійним залпом

Матч у Ковалівці за участі місцевого Колоса. Якщо б існував футбольний прогноз погоди, то такі чинники б автоматично віщували нам "гольову засуху". Але з-під шару снігу перед настанням весни з’являються не тільки проліски в Україні. Метаморфози природи — 18 тур почався з доволі результативної гри за участі "колосків". Ще й проти кого — Чорноморця, який у принципі не любить грати поза межами рідного міста в цьому сезоні.

Перед грою проти "моряків" свідчив один красномовний факт — вони жодного разу до цього не перемагали на чужому полі в поточній кампанії. Ба більше — лише проти Руху та ЛНЗ (двічі по 1:1) удавалось здобути бодай один заліковий бал. І остаточно навіював песимізм уболівальникам той факт, що в цій серії Чорноморець не забивав за гру більше одного гола. Байдуже де — удома чи на виїзді.

Проте щось таки сталось під час тих зимових зборах із командою Олександра Бабича, що вона повернулась до офіційних матчів із нічогеньким запалом у атаці. Навіть центральний захисник Євген Скиба охоче атакував чужі ворота, а його новий партнер Магомед Кратов допомагав відзначатись як своїм, так і чужим. У підсумку, навіть Колос був шокований тим, що не зміг підсушити гру на власному полі, яка для нього починалась із результативної помилки суперників.

Арбітри знову ухвалюють суперечливі рішення — цього разу результативні

Денна частина недільної програми туру стала не найкращим часом для наших рефері. Матчі київської Оболоні проти полтавської Ворскли та Олександрії проти луганської Зорі мало що об’єднувало поміж собою за драматургією. Але все ж таки бодай одну схожу рису там знайти було можливо — рефері Денис Шурман та Максим Козиряцький, а також їхні помічники на VAR та в межах поля, відповідно за ходом гри ухвалювали рішення, які безпосередньо впливали на результат.

У ситуації з грою в Києві все в принципі звелось до того, що у ворота Ворскли на 64 хвилині призначили пенальті за влучання м’яча в руку Павлюку під час удару Груші з правого флангу штрафного, хоча сучасні розпливчасті рекомендації щодо трактування подібних епізодів дозволяли це рішення оминути. Ступінь того, наскільки "неприроднім" було положення руки гравця полтавців уболівальники можуть визначити для себе самостійно. Але арбітри свою думку вже висловили.

У Олександрії за кілька годин потому на полі стадіону Ніка відбувалось таке видовище, яке навряд чи потішило глядацький інтерес, бо команди гарно боролись, але жодного запалу на яскраву гри від них ми не побачили. Звелось усе до того, що долю матчу було вирішено на відтинку за п’ять хвилин до та після настання перерви.

І якщо по м’ячам у першому таймі з обох боків не було жодних запитань, то пройти повз другий і, як наслідок, переможний гол "поліграфів" було просто неможливо. Так, Тома Башич явно не оговтався після палкої промови Младена Бартуловича в роздягальні та подарував Дмитру Мишньову можливість атакувати себе у вільній позиції. Це — очевидна помилка гравця Зорі з точки зору ігрової ситуації.

А от те, як Мишньов відібрав у суперника м’яч, при цьому взагалі не зігравши у футбольну сферу, це вже треба досліджувати. У нас був повтор цього епізоду, нехай і з не всіх можливих найкращих ракурсів. І у арбітрів на VAR він був. Контакт поміж гравцями ми побачили, контакту поміж м’ячем та ногою Мишньова — ні. У правилах на цей випадок є позначення, що це — фол гравця в атаки. Але рефері вирішили інакше. Знову цікаво б було почути трактування комітету арбітрів.

Також у цій грі згодом стався й інший суперечливий епізод. У штрафному Олександрії Олександр Мартинюк у спробі відібрати м’яч у Пилипа Будківського, габаритний корпус якого треба об’їжджати за дуже широким колом, грає просто в корпус суперника, який миттєво опиняється на газоні й, певна річ, хоче за це отримати пенальті, бо для того ту спину й підставляв, власне.

Однак ні — знову рефері, за наявності VAR, не дають відмашку головному арбітру, а епізод у підсумку навіть до офіційного розширеного огляду від транслятора не потрапляє. Як потім виходити на омріяну "послідовність" у рішеннях арбітрів із такими епізодами — наразі незрозуміло.

"Вовків" витягнув за вуха з лігва Назаренко "не у формі"

Житомирське Полісся в цьому турі отримало зиск від того, що у петровського Інгульця досі не вирішені питання щодо будівництва домашньої арени, і як наслідок команда Василя Кобіна продовжує вештатись по різних містах нашої країни, називаючи свої матчі в другому колі "домашніми", хоча вони такими й близько не є. Проте футболісти Інгульця до такого ритму вже звиклі, тож на полі Центрального в Житомирі почували себе, якщо не повноцінними "господарями", то точно не туристами.

Тримався проти "вовків" колектив "козаків" достатньо довго, аж до 63 хвилини, коли на полі тільки-но з’явився Олександр Назаренко й гольовою передачею зробив результат для своєї команди. Таким чином Імад Ашур зробив успішну ротацію за ходом зустрічі, тоді як початковий його план на гру нічим суперників здивувати не зумів. І це ми говоримо про останню команду чемпіонату, нехай і досі не геть безнадійну, тоді як Полісся декларує бажання знову грати в єврокубках.

Турецькі SPA Шахтарю не допомогли

У тому, що донецький Шахтар відставав від київського Динамо на шалену кількість балів за підсумком першої частини сезону, була вагома частка провини самих "гірників". Маріно Пушич у своїх інтерв’ю загалом вірно її позначає, проте вже вісімнадцять (для донеччан — сімнадцять із половиною) турів позаду, а віз і нині там. Матч на Арені Львів проти київського Лівого Берега не переконав нас у тому, що команда виконала роботу над помилками.

Якщо спробувати переповісти хід подій у останній грі туру для тих уболівальників, хто її не бачив, то можна сказати, що це було щось схоже на зустріч поміж цими командами в першому турі. І навіть вирішальний м’яч прийшов лише в другому таймі приблизно на тій самій хвилині (61 проти 63 восени), але цього разу обійшлось без суперечливих ситуацій під час результативного удару. У решті ситуація Шахтар просто бився головою в щільний захист суперників, над яким добряче попрацював Віталій Первак, і кілька разів при цьому ледь не піймав облизня під час контратак суперників.

Без травмованих Судакова та Марлона "гірники" залишились фактично без "рушіїв" у центрі поля, і хоча Мар’ян Швед намагався скористатись рідкісною появою в стартовому складі й тягнув ковдру на себе, і в підсумку забив дуже важливий гол, але тут більш доречно було сказати, що "лелек" знову вистачило лише на годину зосередженої гри в обороні. Ця проблема, до речі, у них дає про себе знати не вперше, тож Шахтар міг і вірно вгадати з таймінгами за допомоги якісної аналітики.

Найголовніше — команда Пушича помітно спрагла до впевнених перемог, проте власною силою користатись і досі не навчилась. Багатомільйонний новачок Еліас цього разу дебютував, і за його поведінкою на полі вже було помітно, за що там сплачено такі великі кошти. Не забив бразилець тільки дивом — через "Супер-Макса" Механіва та допомоги на його адресу з боку стійки воріт киян. А з того, що, вочевидь, Пушича має засмутити після цієї гри, це чергова травма Педріньйо да Сілви. І знову страждають "мізки" в центральній вісі.

Гол туру

15 забитих м’ячів на 16 команд, проте в середньому майже два голи за гру — непогано, як для "зимового футболу УПЛ", яким нас намагались налякати. Але за рівнем майстерності виконання, безумовно, м’яч нападника київського Динамо Владислава Ваната стоїть на щабель вище за конкурентів.

Символічна збірна туру

Тренер туру — Олег Шандрук.