Пам’яті молодшого сержанта Олексія Савченка

Він мріяв стати відомим режисером та відкрити спортивний комплекс

Молодший сержант, боєць Групи WASP Олексій Савченко загинув 4 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у Курській області.

Олексій народився 26 листопада 1986 року у Шахтарську на Донеччині. Згодом сім’я переїхала до Генічеська, де хлопець пішов до першого класу. Закінчив школу вже у Фастові на Київщині, куди переїхала його родина. Продовжив навчання у Національному університеті харчових технологій. "Але його покликанням була відеозйомка", - згадує двоюрідна сестра Олексія Альона.

Був професійним відеографом, зокрема, знімав кліпи для українських музикантів. Та і сам Олексій був талановитим музикантом. "Тато Олексія був барабанщиком і барабанні установки займали половину кімнати, в якій ми на той час жили. Тато ще малим садив його на коліна і вчив грати, а малий навіть не завжди дотягувався, щоб паличками бити по барабану", - розповіла мама захисника Елла.

Батько ж прищепив Олексію і любов до спорту, а в університеті хлопець захопився фотомистецтвом. Та до такого, що замість відвідувати лекції - ходив на фотовиставки та у художні галереї.

У 2014 році Олексій був серед активістів Революції Гідності. У 2020 році вирішив навчатися військовій справі, став членом ГО "Український легіон".

На другий день повномасштабного вторгнення РФ добровольцем став на захист Батьківщини, долучився до тероборони. Сам організовував збори на автомобілі та дрони для побратимів. Воював на різних ділянках фронту: Харківщина, Миколаївщина, Донеччина, Сумщина.

При цьому сім’я Олексія спочатку навіть не знала, що хлопець безпосередньо воює. Вважали, що він лише волонтерить, тому й не буває у місті та із ним не завжди можна зв’язатися.

За бойові заслуги Олексій Савченко нагороджений медаллю "За звільнення Харківщини" та відзнакою "Золотий Хрест".

Сестра згадує, що він був турботливим і водночас сміливим. Мріяв створити у рідному місті спортивний комплекс і збудувати спортмайданчики для дітей - після того, як стане відомим режисером. Олексій загалом був дуже творчим: любив якісну музику і після переїзду до Фастова став барабанщиком місцевого гурту "Квиток до завтра", малював картини.

"У нього завжди було загострене почуття справедливості. В ньому завжди була якась іскра довести цьому світу, що він чогось вартий. Навіть тоді, коли почався Євромайдан, Льошик був в перших рядах борців за справедливість. Певно, що пригодницькі фільми, які так любив, особливо «Зоряні війни», теж зіграли свою роль в цьому", - каже Альона.

Командир підрозділу WASP із позивним "Оптиміст" згадує, що до великої війни Олексій не завжди потрапляв на тренування Українського легіону. "Тренування відбувались в Києві на лівому березі, рано вранці, доїхати з Фастова не завжди вдавалося. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення і я розіслав повідомлення про збір, «Лукас» приїхав одразу. Весь шлях підрозділу, починаючи від отримання зброї в перші дні і очікування на штурм Києва, - це шлях «Лукаса», яким він йшов як справжній джедай, якого веде його сила і дух", - розповів він.

"Оптиміст" зазначає, що Олексій був одним із небагатьох, хто умів застосовувати дрони. Можливо, він би й далі працював із безпілотниками, але дуже хотів потрапити до групи спецпризначення. І щойно розпочалася підготовка такої групи - хлопець відразу виявив бажання тренуватися.

"Посилення піхоти в Соледарі, дуже ефективні виходи з антидронною рушницею на позиції біля Торецька, зачистки островів в Херсоні, багато інших завдань - все це «Лукас» робив спокійно, впевнено і професійно. Коли він вже сам почав керувати групами, перше, що я відчув на собі - це те, як «Лукас» гостро відчуває відповідальність за інших, і як він на неї реагує”, - розповідає "Оптиміст".

За його словами, після отримання завдання Олексій висловлював питання, зауваження і заперечення - і це було так гостро, що побратими намагалися "згладжувати тертя і гості кути між нами, які, як вони думали, виникали". Однак командир розумів Олексія і використовував такі, як він жартував, "сімейні сварки" із користю для спільної справи.

"Війна влаштована так, що не завжди «на щиті» повертаються непідготовлені. Інколи ти можеш бути найкращим, найпідготовленішим і найтренованішим, але тому шматку заліза, який прилітає з неба випадковим чином в ділянку посадки, все одно. Рівно так від нас пішли «Лукас» і «Сова»", - каже "Оптиміст".