«Сім синів», Росія та Китай. Частина І

2024 року Франція та Китай відзначили 60-ліття дипломатичних відносин. Обидві країни відсвяткували цю подію як політичним розголосом, так і щораз тіснішою співпрацею у сфері наукових і технологічних досліджень.

Державні ЗМІ КНР представили ці партнерства як свідчення міцності китайсько-французьких зв’язків, підкреслюючи поточні та майбутні спільні проекти (CGTN, 2024 р.; MFA, 25 січня 2024 р., 14 грудня 2024 р.).

Проте серед різновидів такої співпраці є обміни із «Сімома синами національної оборони» (国防七子) — групою університетів, пов’язаних з Міністерством промисловості та інформаційних технологій. Ці сім вишів відомі своєю глибокою інтеграцією з Народно-визвольною армією (НВА) та військово-промисловим комплексом Китаю. І включені до переліку суб’єктів уряду США (йдеться про іноземних осіб, компанії та організації), які становлять загрозу національній безпеці.

Державні масмедіа КНР часто подають співпрацю як «взаємовигідну», зображаючи її як доброзичливі академічні обміни. Наприклад, нещодавно у статті в People’s Daily, газеті Комуністичної партії Китаю (КПК), було згадано про французького професора робототехніки в Нанкінському університеті науки і технологій, який просуває французько-китайську співпрацю у сфері технологій.

Однак за цим криється значний ризик небезпеки для європейських інститутів. Так звані «Сім синів» відомі військовою співпрацею, крадіжками інтелектуальної власності та, що особливо важливо, зміцненням зв’язків із Росією. Свідченням останнього є візит російського президента Володимира Путіна до Харбінського технологічного інституту у травні минулого року.

Європейські уряди, виші і навіть приватні компанії часто залишають поза увагою те, що їхні партнери — китайські установи — одночасно співпрацюють із російськими організаціями над технологіями подвійного призначення. Таким чином, європейські дослідницькі підприємства можуть опосередковано підтримувати війну Росії проти України та, як наслідок, завдавати шкоди безпеці самої Європи.

Також очікувано, що університети КНР, пов’язані з військовими, передусім зосередяться на розробках критично важливих галузей, таких як штучний інтелект і нанотехнології, які найближчим часом визначатимуть можливості проектування сили.

Співпраця «Сімох синів» з іноземними партнерами чітко вказує на те, як вони розвивають ключові технології, на які націлена НВА. Усе це детально викладено у звіті Міністерства оборони США за грудень 2024 року «Розвиток військових і систем безпеки за участю Китайської Народної Республіки».

До ключових сфер належать: ШІ; квантова інформація; наука про мозок; біотехнології; клінічна медицина; технології далекого космосу, глибоководдя та надра Землі; інтегральні схеми. У звіті також підкреслено, що КНР інвестує у фотоніку, наноелектроніку, мережеві комунікації, робототехніку та нові енергетичні системи.

Відповідно до Стратегії розвитку військово-цивільного злиття, університети «Сімох синів» глибоко залучені до модернізації НВА КНР. Історично Пекін використовував міжнародні академічні обміни, щоб мати доступ до критично важливих технологій.

Розслідування журналістів пов’язують ці установи з економічним шпигунством, спрямованим на західні дослідницькі інститути та компанії. Розмиті межі між цивільними та військовими дослідженнями в КНР означають, що академічні прориви можуть безпосередньо підвищувати можливості НВА. Саме тому 2020 року адміністрація Трампа видала Прокламацію 10043, яка забороняла студентам КНР, пов’язаним із «Сімома синами» та іншими військовими вишами, отримувати візи для навчання в Сполучених Штатах.

Університети також були залучені до програм із пошуку обдарованих людей, таких як «План тисячі талантів», який стимулює іноземних експертів співпрацювати з установами КНР, іноді несвідомо сприяючи військовим розробкам. Інші організації, такі як Китайська рада зі стипендій, набирають іноземних студентів і вчених, пов’язаних із наукою про озброєння та авіацією, щоб ті продовжували свої дослідження в Китаї.

Тому поглиблення зв’язків «Сімох синів» із європейськими установами викликає занепокоєння щодо безпеки інтелектуальної власності та військового застосування їхніх розробок.

Уразливість європейців до ризиків, які несуть ці партнерства, не є унікальною. Американські інститути, як і інші розвинені демократії, такі як Австралія та Південна Корея, також активно співпрацюють з університетами «Сімох синів». Європейські інститути пишаються тим, що підтримують відкритий академічний обмін і сприяють інноваціям незалежно від геополітики.

Однак ризики, пов’язані з поглибленням зв’язків із китайськими оборонними університетами, залишаються недостатньо дослідженими, а деякі відомі особистості в академічних колах навіть закликають до більш тісної взаємодії з Китаєм.

Далі буде.