Трамп вимагає $500 млрд від України. Геолог Володимир Михайлов пояснює, чи це реально

Дональд Трамп під час своїх виступів постійно заявляє про бажання якнайшвидше завершити війну Росії проти України. Новий господар Білого дому також дорікає адміністрації свого попередника Джо Байдена за невиправдано великі витрати на допомогу Україні і вимагає від Києва розрахуватися за те, що США раніше поставили.

Механізмом компенсації Вашингтон бачить участь у видобутку або ж отримання частини прибутку від видобутку українських корисних копалин, зокрема рідкісноземельних металів. Загалом Трамп нарахував біля $500 млрд витрат, які мала б компенсувати Україна. Укласти відповідну угоду до Києва приїжджав міністр фінансів Скотт Бессент, але урядовець повернувся до Вашингтона ні з чим. За версією українських посадовців, США підготували кабальні для України умови угоди, зокрема, значний контроль над українськими надрами. Про це під час пресконференції сказав і президент України Володимир Зеленський, який розповів про деталі переговорів з американцями. Якби Україна погодилася б на ці умови, то опинилася б фактично у колоніальній залежності. То ж президент відкинув такий документ як неприйнятний. Трамп образився і обрушився на Зеленського брутальними заявами, однак заявив, що все одно зацікавлений в угоді з Україною щодо корисних копалин. За інформацією Bloomberg, Україна і США мають укласти поміркованішу угоду про рідкісноземельні метали вже найближчими днями.

Така напористість президента США видається дивною хоча б через те, що у порівнянні з іншими родовищами у світі, українські є невеликими. Про це, зокрема, каже і Геологічна служба США. Погоджується з оцінками американських колег і Володимир Михайлов, завідувач кафедри геології родовищ корисних копалин Інституту геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Він каже, що Україна дійсно багата на корисні копалини, але якщо говорити про рідкісноземельні метали, то поклади їх є незначними.

Але наскільки незначними?

Міністерка економіки Юлія Свириденко під час виступу на форумі «Україна. Рік – 2025» заявила, що загальна вартість рідкісноземельних корисних копалин, які є на тимчасово окупованих українських територіях, сягає $350 млрд. Даних про те, у яку суму оцінити поклади цих металів на не окупованій частині України, міністерка не навела.

Про те, які корисні копалини є в Україні, яка їхня вартість і як швидко можна почати видобуток і заробляти в інтерв’ю «Главкому» розповів геолог Володимир Михайлов,

«Європа і США майже повністю залежать від постачань рідкісноземельних металів з Китаю»

Президент Дональд Трамп висловив зацікавленість у рідкісноземельних металах та інших корисних копалинах, які є у нашій країні. Наскільки Україна багата на такі поклади, які копалини найбільш вартісні і цікаві Америці можуть бути?

Насамперед хочу зазначити, що наша з вами розмова є дуже вчасною. Бо ми маємо уже думати про післявоєнне відновлення України. І тут мінерально-сировинна база може бути одним із чинників такого відновлення. Спочатку політики почали говорити про рідкісноземельні метали, потім спектр корисних копалин розширився, американський президент заговорив і про інші копалини.

Та почнімо з металів. Є рідкісноземельні метали і є рідкісні. До рідкісних належать берилій, цирконій, гафній, літій, тантал, ніобій, скандій тощо. А до рідкісноземельних елементів (металів) належать ітрій, лантан і метали групи лантаноїдів: церій, америцій, європій, гадоліній та інші. Рідкісноземельні елементи почали видобуватися у США ще у 60-ті роки минулого століття на великому родовищі Mountain Pass. Тривалий час там відбувався видобуток, але потім припинився. Поновився лише у 2019 році. Бо він на екології погано позначався через радіоактивність металів. Тим більше, що до закриття Mountain Pass було відкрите величезне родовище Bayan-Obo у Китаї. Воно стало найбільшим у світі. Китай у 80-ті роки минулого століття вийшов на перше місце у світі з видобутку рідкісноземельних металів. Нині не менше 75% рідкісноземельних металів світу видобувається у Китаї. Це високотехнологічні метали. Вони використовуються у різноманітних сучасних галузях, зокрема у зеленій та ядерній енергетиці, електроніці, атомній та реактивній техніці та багато інших.

Оскільки Китай постачає до Європи 98% рідкісноземельних металів, а до США близько 80%, то Європа і США майже повністю залежні. Це може мати і політичний вплив. Раніше Китай продавав концентрат рідкісноземельних металів, але потім побудував підприємства і вилучає уже конкретні метали з концентрату, продає готову продукцію, вартість якої значно вища.

Ось перед вами мінерал бастнезит. Це карбонат рідкісних земель (Ce [CO3] × F), який в технологічному відношенні є найсприятливішим для вилучення із руди рідкісних земель. Якщо брати руду, то зазвичай вміст TR2O3 (оксиду рідкісноземельних металів) у ній – 1,5% – 6% від маси вилученої руди. Є інші мінерали, наприклад, бритоліт (Ca2 (Ce, Y)3 OH [SiO4]3) з яких рідкісні землі вилучаються гірше, відсоток оксиду рідкісноземельних металів у них нижчий. Це стосується української руди, де в ряді родовищ (наприклад, Азовське) рідкісноземельні мінерали представлені переважно бритолітом.

В Україні є поклади 22 із 34 корисних копалин, визначених Європейським Союзом як критичні. Серед них промислові та будівельні матеріали, феросплави, дорогоцінні та кольорові метали. Що таке критичні?

Поняття «критичні мінерали» в Європі з’явилося у 2010-ті. Маються на увазі корисні копалини, які використовуються у високотехнологічних виробництвах, яких мало у ЄС, і ці країни залежні від закордонних постачань. А оскільки постачання не завжди відбуваються зі стабільних країн, як от постачання кобальту чи танталу з Демократичної Республіки Конго, де зараз іде війна, то копалини і є критичними. Хоча мені більше подобається поняття «стратегічні». Вживатиму саме його надалі.

Ми провели аналіз стратегічних корисних копалин України з точки зору інвестиційної привабливості. Хоч у книзі Strategic minerals of Ukraine and their investment attractiveness («Стратегічні мінерали України та їх інвестиційна привабливість») не остаточний аналіз, але ми у ній виділили ті проєкти, які рекомендуємо для впровадження. Роботу з дослідження ми провели у 2022-2023 роках, коли в Україні вже тривали активні бойові дії. У книзі не тільки про рідкісноземельні метали ідеться, а взагалі про структуру мінерально-сировинної бази України та інвестиційну привабливість різних видів металічної та неметалічної сировини.

«В Україні запасів корисних копалин є на приблизно $5 трлн»

Трамп хоче повернути $500 млрд. То на яку суму грошей у нас в Україні корисних копалин?

Давайте поглянемо спочатку ще на два слайди. На першому показана залежність ЄС від імпорту мінеральної сировини. І те, що виділено жирним шрифтом, Україна може реально постачати до ЄС, але поки цього не робить. Тут і рідкісноземельні метали, літій, скандій, тантал, графіт з нерудних корисних копалин.

Залежність ЄС від імпорту мінеральної сировини

На наступному слайді те, від імпорту чого значною мірою залежать США. Від імпорту рідкісноземельних металів, від скандію, графіту, урану, титану, германію. Все це є у нас, ми можемо їх постачати до США.

Залежність США від імпорту мінеральної сировини

Тепер скажу щодо вартості наших корисних копалин. ЗМІ писали, зокрема Forbes,  про суму $14,8 трлн.

Ви довіряєте цим оцінкам? Це оціночна вартість тих копалин, про наявність яких ми точно знаємо?

Forbes, наводячи свої дані, посилається на три роботи. Зокрема, на офіційне видання «Мінеральні ресурси України», і ще два джерела – наші підручники «Металічні корисні копалини України» та «Неметалічні корисні копалини України». Я як співавтор цих підручників можу сказати, що наведена сума дуже завищена. Бо є ресурси (невеликий ступінь вивченості) і запаси (великий ступінь вивченості). Ресурси, як правило, значно відрізняються в більшу сторону від запасів. Forbes порахував ресурси, вартість запасів буде набагато меншою.

Отже, поширена ЗМІ цифра $14,8 трлн значно завищена. То яка насправді вартість ресурсів і запасів?

Про ресурси складно говорити. Щодо запасів, то приблизно $5 трлн. Але точніше неможливо порахувати.

Все ж таки, на які копалини багата Україна, розробка яких копалин перш за все цікава інвесторам?

З точки зору інвестиційної привабливості ми ділимо корисні копалини на традиційні і високоперспективні (найбільш цікаві для інвесторів), перспективні і з невизначеними перспективами.

• Традиційні. Ті, які давно розробляються (інколи понад 100 років) і мають великі запаси. Їх видобуток здійснюється в найважливіших гірничорудних районах: залізорудних Криворізькому і Кременчуцькому, урановорудних Кіровоградському і Центральному, марганцеворудних Нікопольському і Токмацькому, титановорудних Самотканському і Іршанському;
• Високоперспективні. Родовища рідкісних і рідкісноземельних металів (рідкісних земель, літію, цирконію, гафнію, скандію тощо) відомі на Кіровоградщині, Житомирщині, у Запорізькій та Донецькій областях.

«Наші родовища рідкісноземельних металів не такі великі, як у США»

Трамп насамперед говорить про рідкісноземельні метали. У нас наскільки активно такі родовища розробляються?

Вони наразі не розробляються, хоча є великі перспективи для цього. Але щоби їх реалізувати, потрібно дуже багато працювати. Якщо хтось думає, що сьогодні він вкладе $100 млн, а завтра отримає $150 млн, то так не буде. Тим більше це стосується $500 млрд, про що ми чули від американського президента.

То чому у нас не розвинутий їхній видобуток, як у Китаї, якщо стратегічні копалини такі цінні, а у нас великі поклади?

По-перше, це порівняно невеликі родовища, масштаб яких аж ніяк не відповідає таким родовищам, як Bayan-Obo чи Mountain Pass. По-друге, частина нашої території зараз окупована, а там розташовані ряд дуже непоганих родовищ: Азовське, Мазурівське і Новополтавське.

Нарешті, відкриття, оцінка і залучення до промислового видобутку родовища – складний і багатоступеневий процес. Спочатку проводиться геологічна зйомка, загальні пошуки на великих площах, виділяються перспективні ділянки. Це не дуже дорогий процес. Потім ареал дослідження звужується до конкретніших ділянок. Але ця послідовність у дослідженнях у нас була порушена приблизно 15 років тому, ще до 2014 року, коли почали суттєво зменшуватися асигнування на геологорозвідувальні роботи. Навіть у найкращі роки (2001-2007) Геологічна служба України отримувала на свою роботу, зокрема і на геологічну розвідку близько 700 млн грн на рік. Для порівняння, Геологічна служба США у рік отримує фінансування на близько $1 млрд. Навіть якщо врахувати, що 20 років тому був інший курс гривні до долара, різниця суттєва. Звичайно, США – більша країна, вони за кордоном працюють, не тільки свої надра розробляють. Але останні 15 років в Україні на геологорозвідувальні роботи практично нічого не виділяється, ніякі регіональні роботи не проводяться. Окрім того, варто сказати, що наші родовища рідкісноземельних металів не такі великі, як у США, наприклад, чи в Австралії. Як правило, це комплексні родовища, де є також і тантало-ніобати (мінерали танталу і ніобію, які зустрічаються у гранітних і лужних породах), цирконій та інші.

Цінність родовища визначається не тільки його розмірами, не тільки якістю продукції. Є ще одна річ, яка впливає на технологічні властивості вилучення. Наприклад, є Азовське родовище, яке до 2014-го року хотіли включити до переліку тих, де відбуватимуться розробки, але так до стадії промислової розробки не дійшли. У цьому родовищі основний мінерал – не бастнезит (карбонат рідкісних земель), а бритоліт (силікат рідкісних земель). Технологія вилучення рідкісноземельних металів з бритоліту набагато гірша. Тому воно так і лежить без розробки.

Більшість об’єктів, які у нас є, були розвідані багато років тому, за радянських часів. Звісно, зараз потрібні нові дослідження, слід переглядати старі дані. Зокрема, мова про літій. Це Шевченківське родовище у Запорізькій області, є у Кіровоградській області два родовища (Полохівське і Станкуватське).

Як багато у нас досліджено родовищ з-поміж вже відкритих?

Мабуть, не більше 20%. Тому я і кажу, що завтра з наших копалин отримати $500 млрд прибутку, як хоче Трамп, нереально. Дай Боже, щоби в результати спільної українсько-американської розробки почали отримувати прибуток і ми, і вони. Але ця історія і на 5-10 років може розтягнутися.

Скільки зазвичай часу йде від рішення розробляти родовище до початку промислового видобутку?

У СРСР від відкриття родовища до початку промислового видобутку в ньому проходило до 10 років. При тому, що впродовж усього цього часу надходило фінансування. У нас це займе менше часу, бо і технології нині сучасніші, і інформації початкової про наші родовища більше. Хоча це все умовно, бо є різні родовища, різні корисні копалини, різні витрати на розробку і початок видобутку. Все одно має пройти декілька років точно. Але ви не забувайте, що окрім цього всього потрібно побудувати гірничозбагачувальний комбінат, отримати ліцензію, провести дороги до об’єкта видобутку, провести комунікації, найняти робочу силу. І все це також займає час і потребує наявність інвестицій.

Ще є питання достовірності інтерпретації отриманих фактичних матеріалів і обґрунтування запасів родовища. Так, наприклад, з фактичних матеріалів опробування рудних тіл (комплекс операцій з відбору, підготовки і дослідження проб корисної копалини для визначення її складу, властивостей і показників якості) Станкуватського родовища (Ділянка Добра), які можна знайти на сайті Держгеонадра, можна зробити висновок про неоднозначну трактовку цих матеріалів, що може призвести до перегляду запасів у бік зменшення. Те ж саме стосується і інших родовищ.

Тому потенційним інвесторам я б радив ретельно аналізувати першоджерела інформації щодо перспективності того чи іншого родовища. Бо не завжди інтерпретація відповідає дійсності.

Дослідження, фінансовані ЄС, також показують, що Україна має запаси скандію. Проте детальні дані засекречені. Що саме ще засекречено, наскільки тоді коректні дані про наші копалини, зокрема і їхня вартість, які гуляють у публічному просторі?

Дійсно, складність ще і в тому, що інформація про більшість родовищ рідкісних і рідкісноземельних металів доволі закрита. Хоча у порівнянні з часами СРСР поріг засекреченості наразі значно знижено. Але фактично відомості щодо всіх стратегічних мінералів засекречені. Це стосується скандію, рідкісноземельних металів, літію, танталу, ніобію тощо. Тобто так, ми знаємо, де родовища розташовані, що у них видобувають, але детальну інформацію про запаси ви у відкритих джерелах не знайдете. ЄС просять нас дані відкрити, але поки це не сталося.

Який би ви назвали топ найбільш затребуваних копалин в Україні, розробкою яких могли би зацікавитися США?

Я б на перше місце поставив титан, рідкісноземельні метали, зокрема скандій. Також літій, графіт. Але треба мати на увазі, що в Україні відомі родовища і прояви понад 100 видів корисних копалин, тому питання щодо інвестицій і розробки є комплексним і його треба вирішувати шляхом аналізу загальної структури мінерально-сировинної бази України.

«Треба удосконалювати законодавчу базу для захисту прав власності інвесторів»

Що і чому головним чином стримує інвесторів вкладатися у розробку родовищ?

Наразі інвесторів стримує війна. Крім того, треба удосконалювати законодавчу базу для захисту прав власності інвесторів. Було декілька випадків, коли закордонні інвестори втрачали ліцензії (наприклад, Жовторіченське залізо-уран-скандієве родовище). Але є ще проблеми з якістю руд, їх технологічними властивостями і собівартістю їх видобутку

У нас буцімто великі запаси і ресурси літію, але є з ним проблеми. Доцільність розробки родовищ напряму залежить від собівартості видобутку металу. Ось на слайді ви бачите родовище літію у Чилі.

Солі літію згрібають бульдозером, це коштує копійки. А у нас, наприклад, Полохівське родовище літію на Кіровоградщині, то там глибина покладів до 200–250 метрів, можна кар’єрним шляхом видобувати. Це дорожче. А для видобутку інших копалин, наприклад, скандію, потрібно робити шахти. Все це значно підвищує собівартість видобутку що негативно віддзеркалюється на інвестиційній привабливості родовища.

Дозвольте пару слів сказати про золото у продовження теми, що може зацікавити інвесторів. Є у нас дуже цікаве і перспективне золоторудне родовище Сауляк в Закарпатті. Там декілька разів різні фірми, які хотіли розробляти родовище, просто звідти виганяли, забирали ліцензії. Хоч золото і не входить до переліку критичних мінералів, ціна на нього значно зросла за останній час, до $2900 за 1 унцію (приблизно 31 грам). Пам’ятаю, коли я наприкінці 90-х років працював у Африці, 1 унція золота коштувала $250. Є також цікаве Клінцівське золоторудне родовище, Майське, Сергіївське, Юр'ївське, Балка Золота та Балка Широка. Але жоден з цих об’єктів не був розвіданий з достатнім ступенем детальності, аби вести промисловий видобуток. Знаю з перших вуст, що на початку 2000-х на Клинцівське родовище, а воно у Кіровоградській області, заходили російські інвестори, хотіли купити ліцензію на видобуток, але російські ж експерти їм порадили цього не робити, бо родовище не розвідане достатньою мірою. Питання золота поки принаймні в публічній площині у перемовинах не фігурувало, але може постати.

У нас в країні величезна каоліносна провінція, багато покладів каоліну. Причому він хорошої якості. Він теж може бути предметом переговорів з інвесторами.

Є у нас Заваллівське родовище графіту, Америка його дуже потребує. Є кар’єр, родовище чудове і сировина високої якості. Колись за графітом ми були головною сировинною базою всього СРСР. Якщо докласти зусиль, за місяць-другий його можна запустити. Ще уран. Деякі мої колеги вважають, що за його запасами Україна на першому місці у світі, у Європі точно. Але є проблема з якістю сировини. У нас дуже незвичний, не розповсюджений у світі тип урановорудного зруденіння (процес, який викликає появу рудних мінералів у породах) – метасоматичний. Натомість у світі переважно розробляються урановорудні родовища типу незгідності (де вміст урану на порядок вищий порівняно з українськими родовищами), чи пісковиковий, де собівартість видобутку не дуже висока. Вміст оксиду урану (U2О3) в наших рудах складає десяті і навіть соті долі відсотка. До прикладу в Канаді є родовище, де це 15–17%, а в окремих тілах до 23%. Все це позначається на собівартості.

В Україні давно розробляються родовища заліза, марганцю, титану і вищезгаданого урану. Але майбутнім інвесторам треба брати до уваги, що на цих родовищах уже давно працюють потужні підприємства. Якість виробів із заліза до того ж невисока. Ми продаємо прокат, чавун, проте не виготовляємо високоякісні сорти сталі. Щоби це робити, потрібні в достатній кількості рідкісні метали. Так чи інакше, якщо хтось захоче зайти в цю частину мінерально-сировинного сектору, то потрібно буде з підприємствами, що уже працюють, домовлятися, купувати акції, можливо. Ще момент. Вміст заліза у наших рудах суттєво нижчий ніж, наприклад, у рудах Південної Африки. Проте є інші плюси – логістика і поряд Європа. До того ж у нас розвинена інфраструктура.

Важливо зазначити, що усі розмови, що нібито ми збираємося комусь віддавати наші корисні копалини, нічим не підкріплені. Це суперечить Конституції і законам України. Корисні копалини, надра належать усьому народові. А народ може висловитися з цього питання на референдумі. Тому можемо говорити тільки про можливість співпраці з американцями. Це нам потрібно.

Наскільки екологічно безпечними будуть розробка і потенційно промисловий видобуток корисних копалин, які ще активно не розробляються і які давно розробляються?

Слід говорити насамперед про ті корисні копалини, обсяги видобутку яких найбільші. Це залізо, марганець, вугілля. Саме їх розробка має найбільші екологічні виклики.

Вище ви вже згадували родовище Mountain Pass, де видобуток припинявся на якийсь час через радіоактивність рідкісноземельних металів. То якщо в Україні почнеться їхня розробка, це також буде небезпечно?

Екологічні наслідки розробки рідкісноземельних металів будуть не такі вже й великі з урахуванням порівняно невеликих масштабів цих родовищ і підземного способу їх видобування.

«Стоїмо нині перед небезпекою втрати геологічної галузі»

Наскільки популярно сьогодні вчитися на геолога? Який конкурс на одне місце в Інституті геології був восени минулого року?

На жаль, через відсутність достатнього фінансування престижність нашої спеціальності значно впала. Ми з вами казали, що галузь практично не фінансується, що не дає можливості більш точно оцінити наші запаси. Далі перспективи ще гірші. Зараз значно знизився інтерес абітурієнтів до нашої спеціальності у порівнянні з тим, що було 10 і більше років тому. Цьому є дуже багато причин. Зокрема, слід згадати постанову Кабінету міністрів від 2015 року про так звану оптимізацію спеціальностей. За цією постановою 21 спеціальність трьох галузей знань: Геологія, Географія та Гідрометеорологія були штучно об’єднані в єдину спеціальність з суперечливою назвою «Науки про Землю». Нагадую, що в українській мові, на відміну від англійської, термін «земля» має два значення – це і наша планета, і ґрунт, що дезорієнтує абітурієнтів. Таким чином «Геологія» з галузі знань перетворилася навіть не на спеціальність, а на одну з десятків програм у цій новій комплексній спеціальності. Це було одним з факторів різкого скорочення набору на геологічні програми і вже багато років на «геологічних» факультетах практично немає конкурсу і йде хронічне невиконання держзамовлення. 

Чи не стане так, що за п’ять-десять років просто не буде наших фахівців, які би проводили дослідження, розвідку, видобуток, і ми змушені будемо запрошувати іноземних?

От я до того і веду. У нас дуже талановиті студенти, фахівці, але їх дуже мало. Ми стоїмо нині перед небезпекою втрати геологічної галузі і геологічної освіти в Україні. І будемо потім запрошувати канадців, американців, платити їм немалі кошти за те, щоби вони у нас дослідження проводили. Тому ми дуже зраділи, що публічно політики підняли це питання. Можливо, це дасть імпульс для нашого розвитку. Дуже сподіваємося на це.

Михайло Глуховський, «Главком»