Європейські гарантії безпеки для України: ключове завдання Стармера на зустрічі з Трампом

Візит прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера до Вашингтона, запланований на четвер, набуває особливого значення після низки неоднозначних дипломатичних подій. Напередодні США проголосували разом із Росією в ООН, фактично блокуючи критику дій Кремля щодо вторгнення в Україну, а президент Трамп зробив заяви про готовність Путіна прийняти європейські війська на території України – твердження, яке Москва згодом спростувала.

Про це пише Патрік Вінтур в статті для The Guardian.

Президент Франції Еммануель Макрон, який відвідав Білий дім раніше цього тижня, діяв у безпрецедентній координації з Лондоном – рівень співпраці, якого не спостерігалося від часів Брекзиту. Спільна стратегія передбачала використання візитів лідерів двох провідних європейських військових держав як скоординованого тиску на адміністрацію Трампа з двох ключових питань: поставити під сумнів надійність обіцянок Путіна; переконати США визнати, що їхнє майбутнє нерозривно пов'язане з європейським партнерством

Незважаючи на досвід Макрона у взаємодії з американським президентом, результати виявилися скромнішими за очікувані. Проблема, де начебто вдалося досягти прогресу, – нібито згода Росії на розміщення європейських військ в Україні як гарантів у разі припинення вогню – швидко опинилася під знаком питання після заперечень Москви.

Така позиція Путіна означала б різкий поворот у російській політиці. Торік Служба зовнішньої розвідки Росії попереджала, що Захід може спробувати "по суті окупувати Україну" під прикриттям миротворчої місії. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров також категорично заявляв про неприпустимість присутності сил країн НАТО на українській території.

Стармеру, використовуючи свій більш прагматичний підхід, доведеться добиватися від Трампа конкретики щодо низки принципових питань: характер європейських гарантій безпеки для України; деталі угоди між США та Україною щодо видобутку корисних копалин; російські вимоги щодо виборів, які, за словами Путіна, Зеленський може виграти лише внаслідок фальсифікацій; майбутня чисельність українських збройних сил; конкретна роль США у забезпеченні дотримання будь-якої мирної угоди.

Особливе занепокоєння викликає ситуація в ООН, де США демонстративно проголосували разом із Росією, блокуючи критику вторгнення Путіна в Україну на Генеральній Асамблеї. Згодом США, Росія та Китай здійснили безпрецедентний тиск на сім неєвропейських непостійних членів Ради Безпеки, змусивши їх голосувати на захист Москви.

Французько-британська позиція полягає в тому, що гарантії безпеки для України будуть надійними лише за умови участі США як стратегічного партнера, особливо щодо повітряного прикриття. Це вимагає від Вашингтона визнання не лише ролі посередника, але й усвідомлення Росії як потенційної загрози для європейської безпеки.

Американський президент підійшов до питання з іншого боку, заявивши, що Путін не висловив заперечень щодо присутності європейських військ: "Це не становитиме проблеми, оскільки Росія повернеться до своїх справ після підписання угоди. Україна та Європа також".

"Я справді вірю, що він прагне досягти домовленості, – сказав Трамп про Путіна. – Можливо, помиляюся, але я вірю, що він хоче укласти угоду".

Найбільш промовистим залишається те, що ні під час розгорнутого спілкування з пресою на початку зустрічі, ні на підсумковій прес-конференції Трамп жодного разу не згадав про спільні цінності чи європейську безпеку – факт, який не міг залишитися непоміченим ні для Макрона, ні для Стармера напередодні його візиту до Вашингтона.