Попри виснаження, Україна не в критичному стані для капітуляції - американські аналітики

Українські сили виснажені і країна дійсно потребує перемир’я, але стан фронту та держави загалом “не у такому відчайдушному стані, щоб терміново вести переговори з позиції слабкості або просто погоджуватися на будь-яку угоду”.

Про це заявив Майкл Кофман, аналітик російсько-української війни з Фонду Карнегі за міжнародний мир під час дискусії "Три роки потому: війна Росії проти України", передає Голос Америки.

Він нещодавно повернувся з України, де особисто відвідував військових на лінії фронту.

"Ситуація, яку я побачив, залишається дуже складною, але вона не страхітлива. Насправді, як не дивно, все не так погано, як могло б бути, якщо спостерігати за тенденціями та траєкторією війни минулої осені", – каже Кофман.

За його словами, Україна відмінно протрималася останні три місяці, і російський наступальний імпульс було збито. Частково цьому сприяла погода, припускає аналітик, а також потреба російських військ витрачати час на відновлення матеріального забезпечення та наслідки суттєвих втрат техніки у боях.

"Тож я підозрюю, що Росія скоріше розчарована, тому що, незважаючи на значну перевагу в матеріалах і в цілому в живій силі (особливо у живій силі!), вони не змогли перетворити ці переваги на великі успіхи на полі бою, не змогли досягти значних операційних проривів", – констатує Кофман.

На його думку, триває війна на виснаження. Водночас, каже аналітик, "це допомагає багатьом людям зрозуміти, що це не війна за території: цю війну вирішить не те, хто контролює наступні 20 кілометрів Донеччини".

Кофман додав, що територіальні цілі є мінімальними військовими цілями для росіян, а більшою метою є саме виснаження супротивника.

За словами аналітика, актуальним є питання, чи вичерпається російський наступальний імпульс і чи зуміє Україна стабілізувати лінію фронту.

"Наразі Україна виявилася набагато стійкішою і здебільшого перевершила більш песимістичні очікування. Наразі, з моєї точки зору, Україні не загрожує розвал лінії фронту, але зарано говорити і про його стабілізацію", – каже Кофман.

Майбутнє, наголосив він, залежить значним чином від рівня зовнішньої підтримки, яку отримає чи не отримає Україна.

Ендрю Вайс, віцепрезидент з досліджень у Фонді Карнегі, автор книги "Випадковий цар: життя і брехня Володимира Путіна" (Accidental Czar: the Life and Lies of Vladimir Putin) підсумував головний висновок 3 років з часу повномасштабного вторгнення Росії до України:

"Путін справді думав, що зможе повторити успіх Талібану та здійснити захоплення України, де уряд буде обезголовлений, військові не воюватимуть, і тоді світові доведеться пристосовуватися до нових фактів за кілька днів. Цього явно не сталося".

З того часу росіяни, каже Вайс, не відмовилися від своїх цілей повністю, та вирішили, виснажуючи Україну, перечекати Сполучені Штати та наших західних партнерів.

Ерік Сіарамелла, старший науковий співробітник Фонду Карнегі додав, що попри зміну політичного лідерства у США варто відстоювати інтереси України та особливо, каже аналітик, надавати їй місце за столом перемовин про будь-які потенційні варіанти перемир’я: "Українські посадовці, український парламент шукають місце для України за столом переговорів і не хочуть, щоб умови майбутньої безпеки, процвітання та демократії України обговорювалися поза спинами українців".

Стосовно виснаження українців і як це впливає на війну висловився також військовий кореспондент Скотт Петерсон. У статті для The Christian Science Monitor він пише: "Україна виснажена. Але вона все одно має намір протистояти Росії".

За спостереженнями Петтерсона, який також висвітлював війну у Сомалі та на Близькому Сході, через три роки після повномасштабного вторгнення Росії "від зростаючої втоми від війни стогнуть міста і села України, які піддаються щоденним бомбардуванням, відключенням електроенергії та похмурим новинам з лінії фронту".

А у війні на виснаження, прогнозує оглядач, переможе сильніша нація.

Петтерсон зауважує після розмов з українцями, що мешканці міст після слів про втому все ж завжди наводять у порівняння життя солдатів в окопах, поміж льодом і брудом.

"Коли ви чуєте цю фразу "українці втомилися від війни", це інформаційна війна, тому що для росіян важливо створити враження, що українці не будуть далі воювати, що ми не будемо чинити опір", — цитує оглядач мешканця Сіверськодонецька, що перебрався до Львова.

А як приклад стійкості українців наводить зведення новобудови за кільканадцять кілометрів від лінії фронту, серед руїн одного з районів Харкова.