/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F2654bf751b49518234da852bf5127238.jpg)
«Розпадаються на очах»: телескоп Джеймса Вебба знайшов дві дивні планети, які самі себе «катапультують» у космос
Астрономи вперше спостерігали за тим, як два світи за межами Сонячної системи викидають свої зовнішні шари у космос — і ці дані, зібрані телескопом Джеймса Вебба (JWST), пропонують «безпрецедентний» погляд на те, що ховають далекі планети у своїх нутрощах (фактично те, що недосяжно навіть для Землі).
Перша екзопланета K2-22b — це скелястий світ розміром з Нептун, який розташований до своєї зірки настільки близько, що осягає її всього за 9 годин. За словами астрономів, тепло цього «Сонця» фактично підсмажує планету і забезпечує температуру на рівні 1826°C — чого достатньо, щоб розплавити породу і навіть випарувати її. Останні спостереження JWST показали, що випарувана планета мала форму із розширеним хвостом, що нагадував комету.
«Це дивовижна й випадкова можливість зрозуміти нутрощі планет земної групи», — каже співавтор дослідження Джейсон Райт, професор астрономії та астрофізики в Пенсільванському університеті.
Інший далекий і «підсмажений» світ — екзопланета BD+054868Ab, яка вперше була відкрита за допомогою космічного телескопа Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS). На сьогодні вона є найближчою (з виявлених) до Землі екзопланетою, що випарувалась, і має одразу два масивних хвости, які разом простягаються на 9 млн км.
«Ці планети буквально викидують свої нутрощі», — сказав Нік Тусай, аспірант Департаменту астрономії та астрофізики штату Пенсільванія, який керував дослідженням. «Завдяки JWST у нас нарешті є засоби для вивчення їхнього складу та визначення того, з чого насправді складаються планети, що обертаються навколо інших зірок».
Статті з детальним описом висновків щодо обох екзопланет були завантажені як препринти та все ще проходять рецензування.
Планети були знайдені після того, як TESS і JWST спостерігали за тисячами зірок у пошуках періодичних провалів світла, які виникають, коли планета перетинає свою зірку. Ці сліди, відомі як транзити, містять спектральні відбитки хімічного складу планет, які дозволяють астрономам сконструювати те, як колись виглядали їхні нутрощі.
До прикладу, досліджуючи K2-22b JWST виявив вуглекислий газ і оксид азоту, що незвично, оскільки ці гази зазвичай пов’язані з крижаними тілами. Тусай та його колега припускають, що планета, можливо, спочатку сформувалася далі від своєї зірки та мігрувала ближче через гравітаційні збурення. Тим часом BD+054868Ab втрачає настільки багато матеріалу, що може припинити своє існування приблизно через 1-2 мільйони років — а це мить у типовій тривалості життя планет у менш екстремальних середовищах, які існують мільярди років.
«Швидкість, з якою планета випаровується, є катастрофічною, і нам неймовірно пощастило стати свідками їхніх останніх годин», — підсумовує Марк Хон, докторант Массачусетського технологічного інституту, який керував відкриттям BD+054868Ab.
Джерело: livescience